Схоже, нав’язана деякими політичними силами всередині країни дискусія щодо доцільності вступу України в Митний союз на противагу задекларованій державою інтеграції в Європейський Союз не дала результатів. І навпаки: все більше українців стали підтримувати вступ України до європейського клубу, який об’єднує понад 500 млн громадян. «Люди відчули, що євроінтеграція від них іде», — так директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна прокоментувала те, що за рік більше українців стали підтримувати зближення з ЄС на противагу Митному союзу.
За її словами, згідно з результатами загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова, у грудні 2012 року 48% громадян вважали, що Україні слід вступати в Європейський Союз, тоді як вступ до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном підтримувало 40%. Тим часом, згідно з опитуванням, проведеним в серпні 2012 року, 45,2% опитаних фондом «Демініціативи» та Центром Разумкова висловились за приєднання України до Митного союзу ЄЕП, 43,8% — до ЄС.
Мабуть, не випадковою є заява глави російського МЗС Сергія Лаврова про те, що керівництво Росії не бачить суперечностей між прагненням обох країн до зміцнення зв’язків із Європою і посиленням взаємодій на просторі СНД. «Наші країни самі визначають пріоритети своєї політики на європейському напрямку, проте нас об’єднує спільна зацікавленість у будівництві єдиної Європи без розділових ліній, тому ми не бачимо суперечностей між зближенням наших країн із європейськими структурами і поглибленням різноформатних інтеграцій на просторі СНД, оскільки йдеться про два взаємодоповнюючі напрямки наших дій» — цитують ЗМІ слова Лаврова перед початком переговорів зі своїм українським колегою Леонідом Кожарою в Чернівцях 13 січня.
Можливо, в Москві все-таки зрозуміли, що нинішня влада попри шалений тиск Кремля не прагне вступати до Митного союзу, а хоче лише з ним співпрацювати на взаємовигідній основі. А про серйозність намірів України на євроінтеграційному напрямку свідчить заява прем’єр-міністра Миколи Азарова, який сказав, що бере на себе координацію дій щодо виконання плану асоціації. Прем’єр підкреслив, що безумовне виконання погоджених із європейськими партнерами завдань, метою яких є запровадження безвізового режиму, створення зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень і в цілому підписання Угоди про асоціацію з ЄС, — це пріоритет діяльності уряду. «Діалог із Європейським Союзом активізується, поточного року відбудуться такі принципові інтеграційні події, як засідання Ради співробітництва Україна-ЄС, саміт Україна-ЄС, саміт «Східного партнерства». Тому наша діяльність у напрямку євроінтеграції має бути максимально предметною, результативною і відповідальною», — заявив Азаров.
Можна лише вітати таку заяву українського прем’єра, його налаштованість працювати в цьому напрямку. Але чи зіб’є це запал аналітичних центрів, які пропагують інтеграцію України в Митний союз? А до них належать в першу чергу центр «Правова держава» Віктора Медведчука та Центр міжнародних та порівняльних досліджень Анатолія Орла, який, до речі, тривалий час був керівником нинішнього міністра закордонних справ Леоніда Кожари.
Які загрози чи ризики стояли б перед нашою країною у випадку інтеграції в євразійський клуб Росії, Білорусі та Казахстану? Про це «Дню» розповіли казахський, білоруський та український експерти.
КОМЕНТАРІ
Митний союз розколов казахстанське суспільство надві частини
Досим САТПАЄВ, директор казахстанської Групи оцінки ризиків:
— В участі Казахстану в Митному союзі, на жаль, мінусів більше, ніж плюсів. До речі, це визнається вже й на офіційному рівні. Торік було кілька заяв з боку наших депутатів і представників профільних міністерств з приводу того, що за підсумками роботи МС Казахстан почав більше імпортувати продукції з Росії й Білорусі, ніж експортувати свої товари. Багато хто пов’язав це саме з тим, що казахстанська економіка занадто сировинна. Тобто більша частина експорту Казахстану — це сировина, й не завжди якісні білоруські й російські товари мають нішу в казахстанському ринку, оскільки наші виробники не можуть з ними конкурувати. А Казахстан збирається цього року вступити до Світової організації торгівлі, де ще жорсткіші умови.
Другий момент пов’язаний з тим, що на політичному рівні було заявлено про «створення єдиного економічного простору», а виявилося, що диявол ховається в деталях. Зараз повилазили ті не опрацьовані питання, що почали перешкоджати появі обмеженої категорії казахстанських товарів на російському ринку. Зокрема, це створення штучних бар’єрів з боку Росії щодо казахстанської продукції.
Третій момент — Митний союз розколов казахстанське суспільство на дві частини. Є як його прибічники, так і противники, які вважають що МС для Казахстану — більше шкода, наж користь. Вони бачать за цим геополітичний інтерес Москви. Звісно, росіяни, які живуть на території Казахстану, — «за» вступ до МС. Що стосується титульної нації — серед них дуже багато противників цього, які вважають, що це «загроза для суверенітету країни».
Одним з плюсів членства Казахстану в МС є створення єдиного простору для переміщення товарів, послуг і робочої сили. Казахстанські фахівці можуть у полегшеному режимі знаходити роботу на території Росії, проте вони цим не користуються.
Перспектива Митного союзу дуже неоднозначна. Це пов’язано з тим, що невідомо, як він розвиватиметься після зміни влади в Казахстані й Білорусі. Не секрет, що це була ідея Назарбаєва, озвучена ще в 1990-х рр. Але ж ніхто не знає, що буде після нього. Чи схочуть майбутні керівники активно взаємодіяти з Росією? Можливо, Казахстан узагалі схоче вийти з МС. Те саме стосується й Білорусі. Якщо гіпотетично уявити, як у вас в Україні за певних умов до влади прийдуть прозахідні політики, у вас теж можуть виникнути проблеми з цим проектом. Росія може залишитися одна. І це дуже серйозна для неї проблема, і в Москві це дуже добре розуміють.
ЦІЛКОВИТА ІНТЕГРАЦІЯ ДО МС МОЖЕ ПОСТАВИТИ ПІД ЗАГРОЗУ ЦІЛІ ГАЛУЗІ БІЛОРУСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ
Андрій КАЗАКЕВИЧ, експерт-політолог, головний редактор журналу «Политическая сфера», Білорусь:
— Головним плюсом членства в Митному союзі для Білорусі є те, що вона отримала простий і прозорий доступ на східні ринки — Росії й Казахстану.
Оскільки цей проект не стільки економічний, скільки політичний, то й участь у ньому дала можливість Білорусі отримати від Росії різного роду преференції.
Ціна, яку сплатила Білорусь за членство в Митному союзі, належить швидше до «мінусів». Головною ціною було обмеження суверенітету. Багато норм, що приймалися в рамках МС, формулювалися з дуже незначною участю Білорусі.
Участь Білорусі в цьому інтеграційному об’єднанні означає дедалі більшу втрату зовнішньополітичного маневру. Зокрема, скорочуються можливості співпраці з ЄС і окремими країнами, оскільки багато в чому економічна політика вимушено зав’язана на рішеннях, що приймаються не в самій Білорусі. Європейська перспектива стає для Білорусі менш вірогідною, втрачається можливість балансувати між Європою та Росією й втрачається самостійність у визначенні економічного й політичного курсів. З Митним союзом (оскільки це політичне об’єднання) посилився й політичний вплив Росії. Якщо говорити про останні два роки — співпраця Білорусі з Європою «впала» й зараз перебуває в замороженому стані.
Додатковим негативним чинником, як зазначають різні аналітики, є те, що повна інтеграція до Митного союзу може поставити під загрозу цілі галузі білоруської економіки. Вони можуть виявитися не конкурентоспроможними з деякими російськими підприємствами.
МС НЕ Є ТИМ ІНСТРУМЕНТОМ, ЯКИЙ СТИМУЛЮВАТИМЕ ВНУТРІШНЬО-ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ
Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:
— На сьогодні ми фактично маємо режим вільної торгівлі з усіма країнами Митного союзу. Тому наш вступ до нього нічого не змінить для українських товаровиробників, які присутні на цих ринках.
Другий момент. Якщо ми вступаємо до Митного союзу, то маємо переглянути наші зобов’язання перед Світовою організацією торгівлі, тобто перед тими країнами, які вели з нами перемовини щодо вступу до СОТ і вимагатимуть від України компенсації. У середньому мито, встановлене в Митному союзі, більше від того, яке ми маємо сьогодні у співпраці з країнами СОТ.
Третій момент. Рівень розвитку країн МС, м’яко кажучи, не є передовим у світі. Якщо це так, то ми не можемо очікувати додаткового «ефекту» в технологічній сфері та додаткових потоків капіталу тощо.
Четвертий момент. Поки що Митний союз як організація нічим себе не проявив. Формально є МС, є питання, пов’язані з рухом товарів, і спрощена система їхнього перетину кордонів. Але наразі зарано говорити про реальний економічний ефект від Митного союзу для його членів. На мій погляд, Білорусь і Казахстан, коли вступали до нього, виходили з політико-економічних інтересів. До того ж у документах Митного союзу нічого не йдеться про встановлення цін на газ чи інші енергоносії. Тому преференції, які ми можемо дістати щодо ціни на газ, залежать виключно від російського керівництва.
На мою думку, Митний союз не є тим інструментом, який стимулюватиме внутрішньо-економічні реформи. Ми повинні чітко зрозуміти, що МС — це негарантовані ринки. Там також є конкуренція для товарів. Це все одно необхідність проведення відповідних реформ. Україна ж може модернізувати свою економіку, використовуючи переважно західний капітал і технології. Співпраця України з країнами Європейського Союзу та G20 і є джерелом для модернізації економіки. У Митному союзі я такого не бачу.
Ігор САМОКИШ, «День»
