Існує тверда думка, що жорстокість і цинізм у політиці вигідні, проста людська акуратність — ні.
Мабуть, загального правила немає, але чутки про вигоди злочинної політики (як, вважаю, і бандитського бізнесу) сильно перебільшено.
Приклад на слуху — те саме 1 вересня 1939.
Який урок можна винести з цього «дня знань»?
І Західна Європа, і СРСР поводилися в 30-і роки підло.
Щоправда, є підлота і підлота.
ЄВРОПА
Європа здала Гітлерові Чехословаччину. При цьому європейські політики не укладали таємних угод і не захоплювали шматків чужої території. Та й на цинічну здачу Чехії пішли в ідіотській надії «на мир».
Європа отримала урок з усієї цієї історії.
Відповіддю на війну і став рух до об’єднаної Європи, створення ЄС, де між країнами більше неможливі війни, територіальні спори, таємні договори, а найменша держава має (і навіть не завжди на папері, а іноді й у реальності) ті ж права, що й великі країни.
Отже, урок для Європи — правова політика ВИГІДНІША за силову. Вигідніша — в гуманітарному, соціальному, економічному, а значить і в політичному сенсі. Політика в сучасній Європі — концентрована гуманітарна соціологія, бо головним пріоритетом там є не обсяг ВВП, не обсяг виробництва, не рівень споживання, а ЯКІСТЬ ЖИТТЯ.
Це, до речі, виявилося і в такій любій у Росії історії з Сербією. Косовські албанці, потрібно думати, не давали хабарів урядам ЄС, жодна країна ЄС не має ніяких територіальних чи економічних інтересів у Косово, Косово не стало маріонеткою якої-небудь держави. ЄС і НАТО вважали, що в Югославії — чужій, далекій країні — відбувається «гуманітарна катастрофа» і, не маючи ніяких утилітарних цілей, втрутилися як уміли. І з великими накладками, але цю катастрофу припинили. Я не обговорюю, наскільки розумні були їхні дії, можливо, потрібно було діяти інакше — я говорю лише про їхні МОТИВИ. Це не були імперіалістичні мотиви — територіальна чи інша експансія, це була «гуманітарна війна», якщо хочете — «гуманітарна агресія».
Можна сказати, що Європа, відмовившись від реальних воєн і боротьби за життєвий простір, втратила — волю, драйв, зуби, «історичний тестостерон», волю до життя. Можна сказати, що обіцяний «занепад Європи» відбувся. Кінець європейської історії — історична пенсія Європи. Сиди, дивися на Женевські фонтани.
Що ж — happy end ЗВИЧНОЇ Історії. Якщо хочете — «посмертний рай». Якби не мігранти — які в Європі великі соціальні конфлікти, двигун прогресу?
Випробування гарантованою ситістю — важкий іспит для людини і Цивілізації.
Але я б не поспішав ховати Європу.
Зрештою, весь цей парадиз ЄС — чи не найбільш грандіозний і поки що найуспішніший ПРОЕКТ у Історії Людства (можливо, «Проект США» ще грандіозніший). Здійснено утопію загального миру.
Кінець Історії? Чи кінець ГРУБОЇ Історії? І початок ІНШОЇ, малозрозумілий нам (і тому такої, що оцінюється як «нудна») Історії?
ЄВРАЗІЯ
СРСР повів себе 1939 р. набагато підліше, аніж Європа.
Офіційні пояснення — мовляв, «не було іншого виходу», потрібно було уникнути «об’єднання Заходу з Гітлером проти СРСР», потрібно було «відтягнути війну» — просто БРЕХНЯ.
Після того, як у березні-квітні 1939 року Англія і Франція дали Польщі гарантії проти Гітлера, стало очевидно, що ніякого «союзу Заходу з Гітлером» немає й не буде.
«Інший вихід» у СРСР був — просто не укладати ні з ким ніяких договорів (якщо вже з Заходом не виходить — припустімо, з вини та дурості Заходу). Тоді б уже в Гітлера боліла голова — чи починати агресію в Польщі в ситуації, коли Захід проти, а СРСР залишається з розв’язаними руками. І навіть якби Німеччина, ризикуючи війною на два фронти, розпочала агресію, на СРСР вона б точно напасти не могла. Починати війну проти Росії в будь-якому випадку можна лише навесні. Але, перш ніж напасти на Росію, Гітлер повинен був забезпечити себе на Заході, розбити Францію та Англію — що й сталося в травні-червні 1940 року. Так що весну 1940 р. було «зайнято». А навесні наступного року він і напав на СРСР. Так що пакт із Гітлером не віддалив війну Німеччини проти СРСР — Гітлер діяв у своєму природному ритмі, і плював він на всі ці «клапті паперу».
Реальні мотиви СРСР були не в тому, що «страшно залишитися віч-на-віч із Гітлером», повторюю, такої ситуації до серпня 1939 р. вже не було. Реальні мотиви були іншими, прості, класичні «здорові імперіалістичні» — таємний протокол, захоплення чужих територій.
І правда, відповідно до таємної змови СРСР отримав (Західна Україна, Білорусь, Прибалтика, Молдова) майже без зусиль 300 000 км2, 25 млн. підданих. Отримав без бою, без зусиль, «задарма».
Запитання — чи РОЗУМНО це, чи ВИГІДНО?
Відповідно до психології а) Сталіна; б) СУЧАСНОЇ російської політичної еліти; в) сучасного російського СУСПІЛЬСТВА — це й розумно, й вигідно, і взагалі «правильно з усіх поглядів».
«Із вовками жити — по вовчому вити», «ми не лохи!» Такі ГОЛОВНІ УРОКИ, які Росія отримала з цієї історії, яку ми наполегливо відмовляємося вважати своєю національною ганьбою. І вірно: по-перше, «ми» (включаючи ВСІХ правителів Держави) завжди маємо рацію, «у нас» ганьби бути не може і, по-друге, в політиці тільки так і можна — цинічний розрахунок і територіальні захоплення.
Чудово!
Тепер подивімося баланс прибутків і збитків.
Вигода полягала, можливо, в тому, що в червні-липні 1941р. німцям на різних напрямках знадобилося від тижня до місяця, щоб «пройти» ті території, які в 1939 — 1940 рр. отримав СРСР. Таким чином, німці затрималися в русі на Москву, що, ймовірно, зіграло важливу роль.
Проте в мільйоні чинників війни неможливо чітко оцінити значення саме ДАНОЇ обставини.
Збитки полягали, передусім, у тому, що пакт 1939 року безсумнівно зіграв роль пускового механізму Другої світової. Знову ж таки — оцінити значення саме одного даного пакту неможливо, але, звичайно, він розв’язав Гітлерові руки й допоміг розпочати війну, яка докотилася до СРСР 22 червня.
По-друге, ці землі не було отримано безкровно.
1941-го там стріляли в спину Червоній Армії. У 1944 — 1954 рр. там ішла партизанська війна проти СРСР — скільки в ній загинуло (я кажу про радянських військових) я не знаю, але вважаю, що тисячі, якщо не десятки тисяч.
По-третє, це був «останній подарунок Гітлера» Радянському Союзу. Як і має бути в казці — злий чарівник давно помер, але подарована ним спиця через багато років уколола, а укол виявився смертельним. Адже саме звідти — з Прибалтики і Західної України — в 1989 — 1990рр. розпочався розвал СРСР.
Так, хто сідає обідати з чортом, повинен запастися довгою ложкою. Довжиною в 50 років...
Так це була ВИГІДНА угода для СРСР? Чи — ВБИВЧА?
НЕСМАЧНИЙ УРОК
Звичайно, не варто узагальнювати.
Не завжди імперіалістична політика невигідна. Але, принаймні, далеко не завжди вона вигідна!
І РОЗШИРЕННЯ далеко не завжди означає ПОСИЛЕННЯ! Розширення може вести й до крайнього ПОСЛАБЛЕННЯ — якщо потрібні величезні сили, щоб утримувати захоплене.
Чи отримали ми, наше суспільство, УРОК із 1 вересня?
Чи, як і раніше, сліпо віримо в грубу силу, вважаємо вигідним розширення земель, «а що понад те — це слабкість чи дурниця»?
Історія останніх років, створення підконтрольних режимів у Осетії/Абхазії, вся риторика, яка викликає незмінне фанатське захоплення суспільства, вічна гра м’язами (все більше, щоправда, «м’язами язика»...) доводить, що «урок» ми отримали один.
«Кто смел — тот съел», «тот прав у кого больше прав», «тов. Волк всех кушает и никого не слушает». «Так було — й так буде!»
Зразкова імперіалістична психологія першої половини ХХ сторіччя (і більш ранніх віків). Досить дивна в сучасній Європі. Та й не в Європі також.
Але сама думка, що «це більше не носять», викликає в нашому суспільстві обурення й агресію.
