Через півроку після насправді демократичних виборів березня 2006 року в Україні почав працювати новий уряд. Комісія «Синьої стрічки», створена з ініціативи Програми розвитку ООН влітку 2004 року, ще до президентських виборів, цього тижня випустила нову серію рекомендацій із реформування української економіки. Наш перший документ, поданий новому Президенту, уряду та громадським організаціям у січні 2005 року, користувався широкою популярністю, протягом кількох місяців його часто цитували експерти й еліта. Однак ступінь його використання урядом виявився нижчим, аніж ми сподівалися.
Сьогодні ситуація в Україні багато в чому інша. Демократичні процеси зміцнилися; триває розподіл влади між Президентом, прем’єр-міністром і Верховною Радою; макроекономічна ситуація ускладнилася. З іншого боку, основні проблеми, на жаль, залишилися тими ж. Процес вступу до СОТ виявився набагато повільнішим, ніж можна було розраховувати. Сьогодні членство у СОТ є одним із основних завдань для України. Це забезпечить можливість галузям, орієнтованим на експорт, отримати доступ до зарубіжних ринків, а також — що особливо важливо — стане першим кроком до досягнення домовленостей про вільну торгівлю з Європейським Союзом. Це у свою чергу відкриє великі ринки промисловим і сільськогосподарським виробникам України, а також сфері послуг. Примітно, що попередній склад Верховної Ради так і не ухвалив законів, необхідних для вступу до СОТ, зараз знову починаються неконструктивні дискусії про повний перегляд уже узгоджених умов членства. Це може призвести до вельми дорогого відступу в минуле, до втрати довіри до української держави та невизначених кінцевих результатів. Коли ми готували свою першу доповідь, вважали, що рішення СОТ про вступ України ухвалять наприкінці 2005 року. Сьогодні було б вкрай безвідповідально знову відкладати рішення, необхідні для членства в СОТ. Лідерство з боку уряду може зіграти вирішальну роль у цьому процесі.
Ще одна сфера, що вимагає лідерства, — це зміна корпоративного законодавства, яка також через незрозумілі причини вже три роки чекає розгляду у Верховній Раді. Прийняття закону про акціонерні товариства та скасування застарілого Господарського кодексу могли б покращити законодавче поле для підприємств і сприяти зростанню довіри до ділового середовища України. Такі удосконалення вкрай необхідні: відповідно до індексу оцінки бізнес-клімату Світового банку Україна займає 128- ме місце серед 175-ти країн. Подібне політичне протистояння шкодить і дуже перспективній сільськогосподарській галузі України: замість того, щоб підвищувати економічну ефективність цього сектора, який міг би перетворитися на житницю Європи та країн колишнього Радянського Союзу, земельний ринок досі заморожений і не має можливості розвиватися.
Необхідні серйозні кроки для забезпечення довгострокового економічного розвитку України. Одним із основних ризиків у сьогоднішній ситуації є те, що високий рівень протекціонізму та державної підтримки старих виробничих галузей, який забезпечував основне зростання виробництва з 1999 року, гальмуватиме як диверсифікацію, так і розвиток сучасних галузей, здатних упевнено конкурувати на глобальному ринку. Існують два сценарії модернізації виробництва України: один заснований на збереженні наявних галузей, їхніх власників та на їхніх спробах конкурувати на світових ринках. Інший варіант — розширення промислової й експортної бази цієї великої країни за рахунок використання видатного людського потенціалу. Цей другий сценарій передбачає радикальне покращання бізнес-клімату. У найпростішому значенні — припинення переслідування бізнесу чиновниками. Цього можна досягнути за рахунок демонополізації економіки, радикального скорочення нормативних перешкод і забезпечення справжнього «єдиного вікна», завдяки якому підприємцям насправді не доведеться бігати за дозволами до десятків різних урядових інстанцій. Це також передбачає активні дії уряду зі зниження рівня корупції, насамперед шляхом удосконалення доступу громадян до інформації про те, чим і як займаються урядові службовці.
Досвід Центральної Європи й інших країн із перехідною економікою, таких як Китай і В’єтнам, показує, що прямі іноземні інвестиції можуть відігравати незамінну роль у покращанні економічної ефективності й управління підприємствами, і таким чином сприяють прискореному економічному розвитку. Прямі іноземні інвестиції можуть також мати велике значення у зв’язку з імовірними проблемами у сфері енергетики України: в Центральній Європі норми споживання енергії значно знизилися у зв’язку з технологічними змінами, що сталися насамперед завдяки іноземним інвестиціям. Поліпшення енергоефективності, за показниками якої Україна займає одне з останніх місць у світі, може стати величезним резервом для розвитку економіки країни.
Поліпшення підприємницького клімату тісно пов’язане з ситуацією в уряді. Впорядкована децентралізація з чітким розподілом функцій органів влади уряду і на місцевому, і на національному рівні має важливе значення. На відміну від систем із широкими президентськими повноваженнями, що існують в інших країнах СНД, парламентська демократія володіє величезним потенціалом, який треба розвивати та використовувати.
Ці складні проблеми державного управління особливо важливо вирішити під час нинішнього політичного циклу. Треба створити нову безперебійно діючу систему, за якої громадяни володіють реальною владою та здійснюють суспільний контроль над органами влади.
Як я вже писав на початку цієї статті, від часу президентської виборчої кампанії макроекономічна ситуація в Україні ускладнилася. Усі уряди — за винятком Кабінету Міністрів пана Єханурова — непродумано підвищували соціальні витрати. Це перешкоджає проведенню податкової реформи, яка могла б забезпечити Україні довгострокові конкурентні переваги над багатими країнами з високим рівнем податків, і гальмує реформи соціального сектора. Україні треба рухатися вперед одночасно на обох фронтах. Це передбачає продовження відповідального управління макроекономікою без необґрунтованих популістських соціальних експериментів. Україні необхідні нижчі ставки податків за ширшої податкової бази, а також реформа систем пенсійного забезпечення, охорони здоров’я й освіти. Хоча фактичні завдання розрізнюються, філософія, що може допомогти Україні залишитися на незмінному шляху розвитку, залишається однією і тією ж: підвищення здатності громадян самостійно оплачувати соціальні послуги за певного мінімуму соціальних послуг, гарантованих кожному. Держава повинна підтримувати тих, хто не в змозі оплачувати мінімум цих послуг. Соціальна солідарність є важливим етичним принципом сучасного складного суспільства, але вона не повинна бути приводом для величезних державних витрат на тих, хто може сам себе утримувати. Хочеться вірити, що дедалі більша частина українського суспільства оплачуватиме соціальні послуги самостійно, підтримуючи тих, хто не може прожити без допомоги держави.
Ми розуміємо, що в кінцевому результаті рішення про те, які реформи проводити та в якому напрямі розвиватися, будуть прийняті народом й органами влади. Наше завдання — запропонувати кращий досвід інших країн і спровокувати серйозну дискусію в суспільстві. Ми сподіваємося, що рекомендації Комісії «Синьої стрічки» ПРООН будуть корисні тим, хто ухвалює політичні рішення для подальшого процвітання цієї гордої європейської країни.
