Роль і вплив Росії на події в Україні змусили західний світ запровадити щодо неї санкції. Перші згадки про них і їхні масштаби Москву розсмішили, але сьогодні вже незрозуміло, хто сміятиметься останнім.
Реагуючи на російську агресію проти України, Захід обрав «м’яку» тактику економічних санкцій. Економічний тиск на Москву чинять США, ЄС та деякі інші західні країни, такі як Канада і Швейцарія. З моменту запровадження санкції вже кілька разів посилювали, і не варто відкидати того, що їх можуть бути ще більше розширити, якщо Росія не перестане поводитися на Україні так, як вона це робить зараз.
Американські санкції застосовуються до 42 осіб і 18 компаній, а європейські діють щодо 49 осіб і двох компаній. Швейцарія запровадила санкції проти 61 особи. Як у американському, так і в європейському списку санкцій можна виявити імена і прізвища високопосадових російських чиновників, зокрема голову Ради Федерації Валентину Матвієнко і голову Думи Сергія Наришкіна, віце-прем’єрів Дмитра Koзака і Дмитра Рогозіна, голову адміністрації президента РФ Сергія Іванова, а також таких радників глави російської держави, як Владислав Сурков, Андрій Фурсенко і Сергій Глaзьєва. Проте часто-густо наголошується, що в цих списках немає двох ключових персон — президента Росії Володимира Путіна і прем’єр-міністра Дмитра Медведєва.
При цьому ніхто з тих, хто потрапив у немилість, цим не переймається і демонструє відкриту неприязнь до «бездуховного і ворожого» західного світу. Проте насправді ефект, певно, є, особливо з урахуванням любові російської політичної і бізнесової еліти до західного комфорту. Врешті решт, на такому «ненависному» Заході навчаються і проводить дозвілля значна частина нащадків кремлівських чиновників і бізнесменів.
Санкції, поза сумнівом, допомогли привернути увагу міжнародної громадськості до дій Росії в Україні, але важливіше те, що Москва зіпсувала свій імідж у світі. Зараз мати справу з Росією стало поганим тоном, а інвестувати в неї — ризикованою грою. Іміджеві втрати можуть стати для Кремля дуже великою проблемою.
Активи з Росії сьогодні виводять не лише зарубіжні інвестори, а й деякі місцеві компанії (цього року з країни мало «відтекти» $25 млрд, але потім прогноз було погіршено до $60—100 млрд). Наприклад, одна з найбільших російських компаній в галузі комп’ютерних ігор GameInsight вирішила перенести свою штаб-квартиру з Москви до Вільнюса. Прийняти таке рішення її творця Алісу Чумаченко змусило те, що зв’язок компанії з Росією почав шкодити бізнесові, а з Вільнюса легко співпрацювати з міжнародними партнерами.
Про те, що слід готуватися до важкого економічного періоду, говорять і офіційні особи РФ. Наприклад, російський міністр фінансів Антон Сілуанов прогнозує, що економічна криза в Росії може тривати декілька років, і санкції на ситуацію теж вплинуть, оскільки вони означають проблеми в галузі міжнародного кредитування, пов’язані зі зниженням кредитного рейтингу країни.
Вже зараз зрозуміло, що Росія цього року не досягне прогнозованого економічного зростання. Важко буде й наступного. За скоригованими прогнозами, 2014 р. ВВП країни має зрости на 1,1%, але навіть це оптимістичний сценарій. Песимістичні підрахунки передбачають зростання у 0,5%, а, можливо, й менше. Тому, на думку заступника міністра економіки Андрія Клепача, ніхто не може гарантувати виплат пенсій і зарплат бюджетникам, а також стабільності державних інвестицій.
Аби поліпшити ситуацію, Росія намагається переорієнтовувати свою економіку на Китай, але ця тактика теж видається сумнівною. Експерти зазначають, що Пекін скористається таким станом справ виключно з вигодою для себе, а рятівником російської економіки він ставати наміру не має.
Проблеми в економіці мають змусити Росію переглянути свої дії. Малоймовірно, що Кремль відмовиться від небезпечної гри в Україні, але грати йому доведеться тонше, ніж раніше. Хоча і «з тріском», але Росія все ж таки відвела свої війська від українського кордону. Також вона прагне офіційно не підтримувати так звані народні республіки Донецька і Луганська. Проте Москва завуальовано буде продовжувати створювати напруженість на Сході України для досягнення своїх геополітичних цілей.
Ризикну припустити, що й під час війни із Грузією 2008 року, і захоплюючи Крим, і намагаючись дестабілізувати ситуацію на східній Україні, Росія перевіряла, як далеко їй дозволять зайти в геополітичній ситуації, що склалася. Здається, що умовну українську «червона лінія» вона перетнула. Реакцію США і ЄС важко назвати блискавичною, але певного ефекту було досягнуто. У будь-якому разі, Москва сьогодні більше не може почуватися абсолютно безкарною. І пов’язано це саме з економічними санкціями.
16 червня 2014 року, Geopolitika, Литва
