Країни колишнього соціалістичного табору так чи інакше стикалися чи й досі стикаються з тим, як позбутися комуністичної спадщини, зокрема пов’язаної з діяльністю служб безпеки. «День» уже писав у статті «Щеплення від диктатури влади» (№ 25 від 12 лютого 2014 року) про те, що 1 лютого президент Болгарії Росен Плевнелієв виступив із промовою, в якій закликав здійснювати архівацію, оцифровування та зберігання у Державному архіві всіх документів, пов’язаних із діяльністю комуністичних секретних служб. «День» звернувся до болгарського історика, автора книжки про роль секретних служб Момчила МЕТОДІЄВА з проханням прокоментувати промову президента Болгарії й розповісти, що робиться у цій країні, щоб громадяни мали доступ до архівів КДБ.
— Президент Плевнелієв виступив із цією промовою 1 лютого, у день вшанування пам’яті жертв комуністичного режиму. Він виступав перед жертвами чи родичами жертв комуністичного режиму, які відчувають, що мають все ще не достатній доступ до вивчення комуністичного минулого Болгарії. Президент заявив, що доступ до архівів комуністичної Служби державної безпеки має бути якомога простішим, включаючи оцифровування певних матеріалів, щоб спробувати ознайомити молоде покоління з комуністичним минулим.
— Скажіть, а в Болгарії це питання насправді настільки актуальне?
— Це дуже важливе питання, і Президент, використовуючи весь свій вплив, захищає доступ до архівів Служби державної безпеки. У Болгарії є порівняно хороший закон про умови, що дозволяють працювати в архівах Державної безпеки. Закон був прийнятий наприкінці 2006 року, а на початку 2007-го було засновано так звану комісію Досьє (www.comdos.bg), яка має три основних завдання.
1. Зібрати і зберігати всі архіви установ, пов’язаних із репресивним апаратом комуністичного режиму (це стосується архівів колишньої Служби державної безпеки, а також політичної та військової розвідок, що були відокремленими структурами). Ідея полягала у тому, що наступники тих установ повинні передати усі свої документи комісії Досьє, щоб вона була незалежним органом, який контролюватиме доступ до цих документів. На даний час комісія зібрала більшу частину цих документів, за винятком документів двох розвідок.
2. Регулювати доступ до цих документів жертв, дослідників, журналістів, та ін. Цю роботу вже організовано, і ми вже нарешті маємо змогу досліджувати ті документи, з невеличким обмеженням. Наприклад, як дослідник я можу читати досьє важливих історичних постатей, але не можу читати досьє третіх осіб, до яких я не маю жодного доступу, бо там може міститися делікатна особиста інформація.
3. Комісія найбільш відома своєю роботою з перевірки імен членів політичної, економічної та соціальної еліт у перехідний період Болгарії й опублікування імен колишніх агентів та офіцерів Служби державної безпеки. Після опублікування їхні файли стають публічними і кожен може їх прочитати. Комісія почала з членів політичної еліти перехідного періоду і зробила кілька сенсаційних викриттів, найгучніше з них — колишній президент Пирванов. Звісно, у списку також були працівники Конституційного суду, парламенту, ЗМІ, академічних та освітніх установ, органів місцевого самоврядування та ін. Одне із нещодавніх великих викриттів стосувалося дипломатичної служби, коли три роки тому стало відомо, що близько 60 відсотків послів Болгарії того часу були працівниками Служби державної безпеки. Після тих викриттів колишній міністр закордонних справ відкликав цих послів. Цей крок підтримав колишній уряд, а президент Плевнелієв офіційно заявив, що він більше ніколи не відправить послом того, хто був причетний до Служби державної безпеки.
Ці викриття найбільше зачепило Болгарську соціалістичну партію (наступника Болгарської комуністичної партії) та Рух за права і свободу — Партію турецької меншини Болгарії. Оскільки ці партії зараз у коаліційному уряді, поповзли чутки, що вони спробують закрити комісію. До того ж діючий міністр закордонних справ заявив, що він би покладався на досвід дипломатів, яких відізвав колишній уряд, що створило враження кроку назад у цьому питанні. (Міністр не може призначати цих людей на посаду посла без дозволу президента, але він може призначити їх на високі адміністративні посади у міністерстві.)
На даний час у комісії є дві проблеми.
1. Сфера дії права на доступ до документів установ, що підлягають перевірці. Колишній уряд розширив цю сферу, щоб можна було перевірити представників економічної еліти країни, а також деяких офіцерів із діючих структур Служби безпеки, які починали свою кар’єру за комуністичних часів. Болгарська соціалістична партія (БСП) підготувала проект закону, що має на меті знову звузити сферу дії права, щоб імена тих офіцерів, які все ще знаходяться на службі, не перевіряли і не розголошували. Ця спроба провалилася, оскільки не отримала достатньої підтримки в парламенті.
2. Комісія наполягає на отриманні решти документів, які до неї ще не надійшли, в основному від двох структур розвідки.
— Що ви можете сказати про досвід вашої держави у боротьбі з тоталітарною чи комуністичною спадщиною й особливо з комуністичними секретними службами?
— Досвід Болгарії амбівалентний. У нас порівняно хороший закон про доступ до архівів, але цей закон було прийнято надто пізно, і він не мав ніякої очисної дії. Чистка кілька разів заборонялася Конституційним Судом, тому тепер, хоч комісія і публікує свої звіти, ці люди залишаються непокараними жодним чином. Питання Комуністичної партії дуже гостро стояло у 1990-х роках і широко використовувалося політиками. Зараз це питання якимось чином закрилося, і більшість людей не любить це обговорювати, бо вважають болісним. Моя особиста думка — однією з найбільших помилок у перехідний період Болгарії було те, що ті файли залишалися засекреченими увесь час аж до 2007 року. У період з 1990 по 2007 роки деяким із цих людей вдалося створити широкі мережі, стати впливовими в бізнесі та громадській сфері, тому, хоча зараз ця інформація й доступна, це нічого не міняє. Така ситуація додає загального враження, що перехід Болгарії був загалом несправедливим через невіру народу в політичну та економічну еліту.
— Якими були основні перепони на шляху відкриття архівів комуністичних секретних служб широкій громадськості?
— Це була діяльність колишніх агентів та офіцерів. Вони заявляли, що розсекречення цих архівів зашкодить національній безпеці й поставить під загрозу життя людей, які працювали «на благо вітчизни», незалежно від політичного режиму. Інший міф — те, що частину цих документів було знищено. Щоправда у 1990 — 1992 роках було знищено велику частину особових справ, але rомісія має доступ до картотеки тих структур, і вона може підтвердити імена людей згідно з особистими картками, навіть якщо самі файли було знищено.
У 1990-ті роки було зроблено кілька спроб розсекретити ці документи, але всі вони провалилися, в основному, через те, що комісії, які створювалися в той час, були високо політизованими, і, значною мірою через те, що архіви у той час залишалися під контролем чинної служби безпеки, що мала змогу маніпулювати доступом до цієї інформації.
ДОСЛІВНО
Про зняття грифу «Цілком таємно». Український досвід
Олександр ЯКИМЕНКО: В Україні розсекречення архівів радянської доби завершено 2011 року
Після здобуття незалежності в Україні також проводилася робота із розсекречення архівів КДБ, реабілітації жертв комуністичного режиму. «День» звернувся до голови Служби безпеки України Олександра Якименка з проханням внести ясність у це питання. Зокрема ми попросили відповісти, яка зараз ситуація із розсекреченням архів КДБ, що зберігалися в Україні? Чи правда, що, починаючи з 2010 року, архіви КДБ системно закривають?
І треба віддати належне СБУ. Це відомство досить оперативно — за три дні — надіслало відповідь на запит за підписом голови Служби безпеки України.
«Згідно з Указом Президента України №37/2009 «Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов’язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні» у період з 2009 про 2011 роки Експертною комісією Галузевого державного архіву (ГДА) СБ України здійснено перегляд грифів секретності архівних документів, пов’язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні, яким в установленому порядку скасовано раніше надані грифи секретності, у разі, якщо в них не містилися відомості, що становлять державну таємницю. На виконання доручень Кабінету Міністрів України 2009 — 2011 років перегляду підлягав увесь масив архівних документів радянської доби.
За результатами проведеної роботи переглянуто грифи секретності:
3 2009 року — 2371 одиниця зберігання;
3 2010 року — 1392 одиниці зберігання;
3 2011 року — 150237 одиниць зберігання.
Відповідно до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 №440, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 №902/11182, 226 одиницям зберігання надано гриф секретності «Цілком таємно». 2011 року цю роботу завершено.
Ознайомлення з документами, що зберігаються в ГДА, здійснюється відповідно до вимог Законів України: «Про Національний архівний фонд та архівні установи», «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», «Про державну таємницю» та Постанови Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Обмежень у доступі до архівних документів, які б виходили за межі цих вимог, для громадян України не існує», — зазначив голова СБУ.
