Із перших років своєї незалежності Україна стала на шлях співпраці з міжнародними організаціями безпекового спрямування, що діють на євроатлантичному просторі. Протягом 20 років співпраця з НАТО формувалась як пріоритетний напрямок у системі міжнародних зв’язків України.
Указом президента України № 273/2012 від 19 квітня 2012 року затверджено Річну національну програму співробітництва Україна — НАТО. Основою програми є стратегічне партнерство України з НАТО, що передбачає реформування та модернізацію не лише збройних сил, а й сприяє змінам в українському суспільстві, адже Річна національна програма співробітництва з НАТО є і програмою реформування країни. Метою партнерства на середньострокову перспективу стає зближення України з НАТО до максимально можливого рівня співпраці, який дозволяє статус позаблокової країни-партнера.
20—21 травня 2012 року в Чикаго, рідному місті президента США Барака Обами, відбудеться 25-й саміт НАТО. Зважаючи на наступні президентські вибори в США, очевидною є зацікавленість американського президента досягти вагомих домовленостей на цьому саміті.
Одне з голових питань саміту — виведення військ із Афганістану та передача повноважень з підтримки миру та безпеки афганським збройним силам 2014-го. ЄС та США щорічно планують надавати 4—5 млрд доларів допомоги Афганістану після виведення військ. Україна, в свою чергу, може запропонувати свою участь у підготовці афганських збройних сил та поліції, гуманітарному розмінуванні територій, у економічній розбудові Афганістану, зокрема в енергетичних та будівельних проектах.
Україні, відстоюючи принципи загальноєвропейських підходів до врегулювання конфліктів, йдучи в руслі політики ООН та НАТО в Близькосхідному регіоні, важливо підтримати позицію Туреччини, сформовану в таких програмах взаємодії за участі НАТО, як Стамбульська ініціатива співпраці та Середземноморський діалог. Це, в свою чергу, посилить значення українських пріоритетів для Анкари в наших переговорах з Туреччиною, зокрема і щодо економічних та енергетичних перспектив.
У Чикаго будуть обговорювати стан та розвиток Протиракетної оборони (ПРО) в Європі. При цьому для України важливо не втрачати діалогу, продовжувати формувати з Альянсом спільну позицію, заявити про своє позитивне ставлення до розгортання та розвитку ПРО в Європі, про неможливість для України бути поза оборонною протиракетною системою Європи, а також долучитись до загальноєвропейської ПРО на принципах рівноправної участі. Варто запропонувати повернутися до питань можливої науково-технологічної і промислової кооперації України з країнами-членами НАТО в окремих сегментах розвитку європейської ПРО та можливе використання наших станцій попередження про ракетний напад після їхньої модернізації за участі партнерів. Україні як державі, що є лідером щодо зменшення ядерної загрози в світі, варто ініціювати обговорення питань щодо скорочення ядерних сил, поштовхом до чого може бути створення чинної ПРО в Європі.
Зменшення військових витрат змушує країни НАТО уважніше вивчати економічно ефективні пропозиції інших країн, йти на пошук кооперації з партнерами. Це дає для України певні нові можливості. Необхідність економії в країнах Альянсу дає шанс відкрити друге дихання українському військово-промисловому комплексу, який при ефективному менеджменті зможе пролобіювати низку проектів. Зважаючи на зменшення витрат на оборону в країнах НАТО, з огляду на застосування «розумної оборони» як пошуку раціоналізації оборони, варто запропонувати нашим партнерам оновлені економічно ефективні пропозиції, зокрема серійне виробництво певних зразків військово-транспортної авіації, бронетанкової техніки, кораблебудування, високоточної зброї, певні компоненти радіолокаційної та ракетної техніки, а також кооперацію по напрямках, які в попередній період не розглядались як перспективні.
Зрештою, необхідно завершити приєднання до антипіратської операції НАТО «Океанський щит», адже ця ініціатива Альянсу щодо боротьби з піратством є важливою для українців.
Президенту Януковичу варто вийти до світової громадськості та лідерів країн світу з ініціативою відстоювати принципи «культури безпеки» та заохотити НАТО підтримувати «культуру безпеки» у відносинах влади з громадянським суспільством. А Україні необхідно зобов’язатись дотримуватися балансу демократичних принципів та ефективності силових структур і розраховувати на зустрічні кроки євроатлантичної спільноти зі сприяння її руху до європейських стандартів.
Україна не повинна поступатися зовнішньому тиску щодо власних планів відносин із НАТО. Проте є внутрішні проблеми через нерозуміння частиною влади питань безпеки. Люди, які прийшли до керівництва держави із бізнесу, добре знаються на тому, скільки коштує тонна металу чи тисяча кубометрів газу, але вони часто не знають, скільки коштує безпека, а коли безпеку неможливо виміряти та оцінити, то вона нічого не варта. Сьогодні українська влада часто недооцінює питання безпеки. На відміну від росіян, які впадають в іншу крайність, очевидно сформовану конспіративним минулим... Саме на цьому фоні виникли Харківські угоди. Проте безпекові питання були і будуть базовими. Наприклад: Європейський Союз формувався вже після створення НАТО, тому що саме безпековий фундамент дав можливість розвиватися економічним процесам у Європі. Україна — не виняток. Для нашої держави національна безпека теж є стратегічною цінністю, яку не можна прив’язувати до газу чи до якихось матеріальних речей. Треба знати свої реальні можливості та дбати про свою безпеку. Політична та військова еліта має пам’ятати стару перевірену формулу, що Батьківщина завжди в небезпеці. А безпеку країни потрібно посилювати до такого рівня, який би багаторазово перевищував необхідний запас міцності.
Україні важливо продовжувати тісну співпрацю з Альянсом, адже така співпраця посилює національну безпеку нашої країни. Хоча співробітництво, на жаль, звузилося лише до питань проведення спільних маневрів та участі в миротворчих місіях. Проте НАТО — це не тільки вищезгадані питання, НАТО — це в цілому зміни в суспільстві, це питання реформування судової системи і багато іншого, що напряму не пов’язано із армією та зброєю. Тому дуже важливо, щоб співпраця з НАТО відбувалася багатосторонньо, із залученням міністерств, відомств, науковців, неурядових організацій, суспільства. Адже суспільство має більшу інерцію і продовжує інтегруватися в європейський простір, незалежно від позиції деяких політиків.
Надзвичайно важливою є участь Президента України Віктора Януковича в саміті НАТО в Чикаго та безпосередній діалог Києва з Брюсселем, Вашингтоном та іншими столицями країн-членів Альянсу. Не через Москву, як цього дехто бажає, а напряму, як і личить великій державі. Участь в саміті — це можливість вести діалог щодо всіх важливих питань політики, безпеки, економіки, енергетики. Протягом року відбувається не так багато поважних міжнародних заходів, на яких за круглим столом лідери незалежних країн формують порядок денний майбутнього. Майданчик, який для цього надає НАТО, необхідно використати для відстоювання інтересів України в глобалізованому і не завжди безпечному світі.
Сергій ДЖЕРДЖ — кандидат політичних наук, голова Громадської ліги Україна—НАТО
