На мітингу, що відбувся минулими вихідними в Москві на Новому Арбаті, зібралося від 15 до 20 тисяч осіб, хоча заявка подавалася на участь 50 тис. осіб. Націоналісти пішли з мітингу, не погодившись із деякими вимогами тих, хто виступав. Після закінчення мітингу координатора «Левого фронта» Сергія Удальцова затримали в центрі Москви разом із кількома прибічниками. Як далі розвиватимуться події в цій країні? «День» попросив спрогнозувати розвиток подій в Росії члена наукової ради Московського центру Карнегі Миколу ПЕТРОВА.
— Просто політичний протест переходить в дещо іншу фазу і постає необхідність висунення й просування позитивної програми дій, оскільки вибори скінчилися. За таких обставин зберігати зворушливе єднання доволі різних політичних сил буде складніше. І можна передбачати, що протест може піти кількома різними напрямами. Це його внутрішня еволюція. А є ще позиція влади на Пушкінській площі. І вона полягала в тому, щоб показати, що влада жорсткіше реагуватиме на протести, особливо на будь-які, навіть незначні формальні відхилення від заявлених параметрів. І це робиться задля того, щоб відсікти від протестувальників велику кількість громадян, які ходять на ці протести наче на маївку, і залишити власне таких радикальних протестувальників, які готові йти на барикади і наражатися на якісь проблеми, затримання, побиття тощо.
Мені здається, принципово нічого не змінилося: проблема залишається, політична криза залишається, якщо навіть протест загнати всередину і на поверхні це не матиме такого масштабного вигляду, як раніше. Але без досить швидкої і масштабної, ніж те, що пропонується, політичної реформи ситуацію влада виправити не може. Мені видаються цілковито безпідставними будь-які сподівання на те, що саме собою якось минеться, раз виборів вже немає. Тим паче, що нині це протест суто політичний. А з літа, коли розпочнуться доволі болючі реформи й зміни в соціально-економічній сфері, так чи інакше виникатиме і можливий, навіть дуже масштабний, соціально-економічний протест у різних регіонах.
У результаті виборів легітимність Путіна не зросла. Це означає, що уряд нині виявився неспроможним проводити ті реформи, які потрібні. Більш того, у процесі самої кампанії, коли ставка робилася на патерналізм, на більшість, яка проти змін. Це все важким тягарем лягає на уряд, і якщо він змушений буде реалізовувати непопулярні реформи, то муситиме певним чином налагодити діалог із громадянами і забезпечити певну соціальну підтримку цих реформ.
Гадаю, що попервах ми спостерігатимемо або пасивність влади, яка вважає: вибори минули і тепер не треба надто демонструвати готовність до діалогу чи навіть, справді, певні спроби закручування гайок. Але я не думаю, що це: а) може бути ефективним і б) може бути на тривалий період. Влада зараз не дуже адекватно оцінює ситуацію, вважаючи, що головні проблеми позаду, а загалом надалі можна жити, як жили раніше. Так чи інакше, політична трансформація вже розпочалася. Вона триватиме впродовж усього року й буде при цьому радикальною.
Що ж до Володимира Путіна, то відбулась також трансформація його місця в політичній системі. Він із царя й лідера, який цілковито домінує, перетворився просто на сильного політика. Мені здається, що він сам особисто і його дії не відповідають ролі, що змінилася. Я не думаю, що він зможе підлаштуватися під ці зміни в політичній системі. Мені здається, що неадекватність його поведінки його нинішній ролі, ролі політика, який має домовлятися з іншими, який має шукати і знаходити компроміси, врешті-решт призведе до того, що для політичної еліти він з головного активу і з джерела легітимності перетвориться на тягар, і тоді політична еліта, аж ніяк не вулиця, не площа, домагатиметься того, щоб Путін пішов. Я гадаю, що Путін навряд чи зможе дожити до кінця цього президентського терміну. Більш імовірний варіант, що він піде з політичної сцени або послабиться і зміниться його роль на цій політичній арені.
