Тепер, коли конфлікт із приводу карикатур, що зображали пророка Магомета, вщухає (принаймні, я на це сподіваюся), стає очевидним, що у виграші залишилися тільки екстремісти ісламського світу та Європи.
Я шкодую, що ця проблема виникла в моїй країні, коли в одній газеті опублікували карикатури, наївно вважаючи продемонструвати свободу висловлювань. Це сталося минулої осені: тоді ж я публічно заявив, що це було нетактовно, оскільки зачіпало релігійні почуття інших людей. Це також було надмірно провокаційно і саме по собі було карикатурою на нашу дорогоцінну свободу висловлювання, гарантовану конституцією. Як говорив мій батько (який також був досвідченим журналістом): «Свобода висловлювання дає нам право говорити те, що ми думаємо, але не зобов’язує нас цього робити!»
Коли кілька тижнів тому розгорівся конфлікт, до багаття почали підкидати багато дров. Поширювали безліч неправдивих історій, брехливих пліток про те, що Коран демонстративно спалювали, неправильної інформації про статус ісламу в Данії, невірних перекладів промов нашої королеви тощо. Це підвищило озлобленість і призвело до підпалів посольств та до загроз фізичної розправи.
Цей конфлікт назвали «зіткненням цивілізацій». Він цілком може перерости в таку форму — потенціал є. Але я все ж таки вважав би за краще називати його «зіткненням неправильно інформованих». З обох сторін було допущено дуже багато помилок: одній зі сторін забракло розуміння глибоких релігійних почуттів, зачеплених проявом неповаги. Людям на протилежній стороні давалася перебільшена і навіть помилкова інформація про те, що сталося.
Потенціал «зіткнення цивілізацій» полягає в глибоких відмінностях між європейською та ісламською культурою і традиціями. Ми всі повинні усвідомлювати, що є люди, які хочуть посилити ці відмінності та перетворити їх на нездоланні бар’єри, тоді як із їхньою допомогою можна урізноманітнити наше життя. Цим людям так легко вказати на випадок із карикатурами та сказати: «Тепер ви бачите: західна модель демократії та свободи висловлювань означають висміювання та знущання над вашою вірою!» Це неважко зробити, оскільки свобода висловлювань використовувалася при публікації карикатур лише для демонстрації самої себе і тому стала карикатурою на себе ж.
Наш глобалізований світ приніс нам не тільки економічні можливості, а й культурні та духовні проблеми. Інтернет і SMS повідомлення з’явилисяменш ніж десять років тому, а ми досі не навчилися розумно використовувати ці засоби миттєвого спілкування. Датські творці коміксів і видавці газет, які опублікували ці карикатури, очевидно, не розуміли, що їхня аудиторія не обмежується місцевою публікою, а також нараховує інших жителів світової спільноти. Якби вони розуміли це, то не публікували б тих карикатур, про що вони чітко заявили, коли висловлювали свої вибачення.
Уроки цього сумного інциденту здаються мені зрозумілими: ми всі повинні визнати, що в сучасному світі всім розумним людям украй необхідно підтримувати взаємну повагу, терпимість і взаєморозуміння. Нам треба уникати ситуацій, за яких різні цінності протиставляються одна одній і призводять до насильства. Замість цього ми повинні наводити мости між релігіями, різними нормами й етичними правилами.
Можете назвати це самоцензурою, якщо хочете. Але розумні люди завжди користуються самоцензурою. Якщо ви хочете жити в одному місці з іншими людьми, то не ображайте їх непотрібними провокаціями. Місце, про яке ми говоримо, — це не просто якесь дрібне містечко, а вся наша планета. Ключ до вирішення цієї проблеми — співіснування.
Деякі люди не хочуть визнавати цього. Вони не відкриті цінностям, що відрізняються від їхніх власних. Вони — за конфронтацію. Таких людей можна зустріти як у Європі, так і в ісламському світі. На жаль, у конфлікті, що розпочався через карикатури, опубліковані в одній датській газеті, вони є переможцями.
Але якщо ми не чинитимемо їм опору, то ризикуємо повторити деякі серйозні помилки історії. Непогане пояснення цього ризику можна знайти в одному дуже короткому вірші сучасного датського поета та філософа Піта Хейна в одному з його відомих груків (коротких віршів), що називається «От у чому питання»:
Співіснування
чи неіснування.
Уффе ЕЛЛЕМАНН-ЙЄНСЕН був міністром закордонних справ Данії у 1982-1993 роках і членом парламенту в 1977-2001 роках. Очолював Датську ліберальну партію (Venstre) в 1984-1998 роках і займав посаду президента Європейської ліберальної партії (ELDR) у 1995-2000 роках.
