Від погіршення ситуації в Афганістані та Сомалі до звірств на Близькому Сході, від конфронтації з Іраном до погіршення відносин із Росією — хоч у якому б напрямі подивився Білий дім, скрізь видніється криза.
Проведені Північною Кореєю випробування балістичної ракети хоч і закінчилися невдачею, однак все одно стали ще одним нагадуванням про сумовитий зовнішньополітичний ландшафт, який відкривається перед Бушем, коли він відводить погляд від Іраку. Зовнішньополітичні експерти з обох провідних партій США вважають, що ця сталіністська держава-самітник навряд чи відмовиться від ядерної зброї, яка в неї, судячи з усього, вже з’явилася, що додає ще один пункт у довгий список світових проблем, які загрожують потьмарити заключні роки правління адміністрації Буша.
«Я не можу пригадати іншого подібного моменту в сучасній історії, коли наша країна стикалася з такою великою кількістю викликів одночасно, — каже Ричард Хаасс, колишній високопоставлений чиновник адміністрації Буша-старшого, який у цей час очолює Раду з міжнародних відносин. — Небезпека полягає в тому, що пан Буш передасть Білий дім наступнику, котрий зіткнеться з набагато більш неспокійним світом, і при цьому він матиме набагато менше ресурсів для вирішення цих проблем».
Чиновники з Білого дому рішуче спростовують подібний песимізм, і провідні фігури з обох партій побачили в невдалому запуску ракети деякі дипломатичні можливості для Сполучених Штатів. Однак події на Корейському півострові підкреслюють втрату нинішньою адміністрацією зовнішньополітичної ініціативи, якою вона володіла після вторгнення в Ірак, що ставить під удар прагнення Буша будувати демократію по всьому світу.
Вони також показали, що виділення величезних ресурсів і часу Іраку — і подальше зменшення міжнародної підтримки Сполучених Штатів — обмежили можливості адміністрації в нових вирішеннях світових криз. «Цьому розгубленому уряду доводиться піклуватися про дуже велику кількість проблем одночасно і ця війна в Іраку його вимотала», — зазначив редактор журналу Foreign Policy Мойзес Наїм.
Радник із питань національної безпеки Стівен Хедлі сказав в інтерв’ю, що подібна критика недоречна, додавши, що перемога в Іраку дуже важлива для успіху в боротьбі з терористами і в побудові нової демократії, яка слугуватиме орієнтиром для інших близькосхідних країн. «Чи є це великим внеском? Так, — сказав він. — Ставки в Іраку високі, однак нагорода буде сумірна із затраченими зусиллями, а наслідки невдач діють протверезливо».
Хедлі згоден із тим, що на міжнародній арені «зараз є дуже багато запитань». «У якомусь сенсі це і мало статися, оскільки наш президент береться за великі питання, і дивиться, чи може він їх вирішити».
Навіть з урахуванням того, як змінився світ після подій 11 вересня 2001 року, кількість складних, важковирішуваних зовнішньополітичних проблем зростає дуже швидко. У великих містах Афганістану знову поширюється насильство, оскільки афганські бунтівники переймають тактику іракських повстанців, а популярність президента Хаміда Карзая стрімко падає. Іран ігнорує вимоги розкрити свою ядерну програму або прийти до компромісу по ній, попри нові американські та європейські стимули. Палестинці обстріляли ракетами Ізраїль, а Ізраїль дозволив своїй армії зайняти частину північної території сектора Газа.
Тим часом озброєні ісламісти в Сомалі взяли під свій контроль столицю країни Могадішо. Після президентських виборів у Мексиці, які завершилися з дуже близьким результатом і беруться під сумнів, майбутнє країни стоїть під питанням. І, крім усього, ціна на нафту досягла нового максимуму — 75,19 долара США за барель.
Стурбованість таким розвитком подій порушує звичний хід американської політики, критику чути і з боку консервативних реалістів, таких як Хаасс, і ліберальних інтернаціоналістів, таких як колишній державний секретар Мадлен Олбрайт. Олбрайт сказала, що Сполучені Штати можуть зіткнутися з «ідеальним штормом» у зовнішній політиці. «Ми не звертаємо уваги на дуже багато питань... Афганістан вийшов із-під контролю через те, що ми не приділяли йому належної уваги».
Навіть яструби-неоконсерватори, які загалом підтримують політику адміністрації щодо Іраку й інших питань, стурбовані напрямом руху американської зовнішньої політики та сподіваються на силову відповідь адміністрації Буша на нещодавню провокацію Північної Кореї.
«Північна Корея запускає ракети. Іран стає ядерною країною. Сомалі потрапляє під контроль радикальних ісламістів. Ситуація в Іраку не покращується, а в Афганістані гіршає, — сказав Вільям Крістол, редактор журналу Weekly Standard і провідний консервативний коментатор. — Я поважаю президента за його жорсткі дії в Іраку. Однак я стурбований тим, що він дуже пасивний у протистоянні іншим загрозам».
Високопоставлені чиновники з адміністрації кажуть, що Сполучені Штати знаходяться на набагато міцніших дипломатичних позиціях, аніж це було в минулому, при спілкуванні з такими противниками, як Північна Корея й Іран. На обох фронтах адміністрація проводить агресивнішу багатосторонню політику, ніж політика першої команди Буша, і це може принести свої плоди, кажуть вони.
Хедлі передбачив, що результати агресивної дипломатії побачимо через декілька днів — коли Північна Корея отримає засудження Організації Об’єднаних Націй. «Ми це передбачали. Ми випрацювали дипломатію, — сказав він. — Північна Корея не зупинилася, і цим вона кинула виклик не тільки нам, але й усій міжнародній спільноті».
Деякі експерти згодні з тим, що здійснені у вівторок запуски ракет можуть допомогти адміністрації переконати Китай посилити тиск на Пхеньян. «Це має привернути увагу Китаю, — сказала Джейн Харман, яка представляє Демократичну партію в комітеті з розвідки Палати представників конгресу США. — Те, що деякі вважають серією невдач, я вважаю серією можливостей».
І демократи, і республіканці стверджують, що США можуть мати справу одночасно з кількома кризами, однак дехто порушує питання про те, наскільки ефективно.
«Кожна ситуація ускладнює рішення іншої ситуації, — зазначив Збігнев Бжезінський, радник із питань національної адміністрації в адміністрації президента Картера. — Це все одно що жонглювання. Вам необхідно утримувати в повітрі всі м’ячі. Будь-який із них, порушивши встановлену траєкторію, загрожує іншим».
