Протести в Китаї — явище не нове. Широко поширена корупція породила глибоке невдоволення: робітники протестують проти викачування грошей iз їхніх пенсійних фондів, городяни борються проти незаконних конфіскацій землі, а сільські жителі — проти несправедливості фактично щодня.
Як правило, ці протести за своєю природою носять місцевий характер і зазвичай вирішуються за допомогою комбінації виплат, арештів й обіцянок про поліпшення в майбутньому. Іноді уряд Китаю вживає заходів проти місцевих чиновників, злочини яких очевидні. Однак доки протести обмежуються місцевим рівнем, ними можна управляти як поодинокими випадками, які не переростуть у ширшу проблему й не надихнуть рух до системної зміни.
І все ж ті дні, коли уряди придушували протести так само швидко, як поширюється пожежа в засуху, можливо, добігають кінця. За останні півтора роки китайські неурядові організації (НУО) з охорони навколишнього середовища організовували протести, які виходили за межі провінційних кордонів, залучали китайців з усіх соціальних верств, отримували підтримку китайських ЗМІ і прямо зверталися до проблеми поганого керівництва в національному масштабі.
Каталізатором для таких широких протестів стала пропозиція про будівництво кількасот дамб по всій території західного Китаю. Питання про будівництво дамб у Китаї ніколи не було відкритим для публічних обговорень. Китайські активісти з охорони навколишнього середовища тим часом зосередилися на «політично безпечних» питаннях щодо захисту біологічної варіативності, утилізації відходів і природоохоронної освіти.
Нині, однак, ці активісти стали більш наполегливими, розгортаючи кампанії проти будівництва декількох дамб на річках Ну і Цзіньша в Юйнані і на річці Мінь у Сичуані. Вони все ще порушують традиційні проблеми втрати біологічної варіативності, руйнування ділянок природи та культурної цінності й питання соціальної справедливості щодо переселення. Але тепер вони також кидають виклик поганому керівництву та корупції, які дозволяють безперешкодне будівництво дамб без оцінок впливу на навколишнє середовище, оскільки місцеві чиновники відкачують кошти на переселення та ігнорують вимоги місцевих сільських жителів.
Протести проти будівництва дамб часто бувають непостійними. У жовтні десятки тисяч сільських жителів, які протестували проти виплати неадекватної компенсації на переселення, тримали в полоні місцевого чиновника протягом кількох годин, перш ніж його врятували десять тисяч офіцерів Народної поліції.
Ці протести завдають удару не лише по чутливій природі питань, які вони відстоюють, а й по широкій підтримці, якої вони досягли. Очолювані пекінськими НУО, протести проти будівництва дамб втягують китайців iз усіх частин країни, використовують усі засоби комунікації та залучають підтримку керівних урядових чиновників.
Пекінські НУО об’єднуються з місцевими НУО Сичуані, щоб розгорнути кампанії в iнтернеті, щодо поширення петицій та мобілізацiї сільських жителів. В одному випадку активісти з охорони навколишнього середовища привезли сільських жителів із того місця, де пропонувалося побудувати дамбу, в інше місто, щоб вони побачили на власні очі, які кепські справи в інших у процесі переселення через будівництво дамби. Студенти університетів у регіонах, де пропонується будівництво дамб, також стали членами груп чатів в iнтернеті. Активісти з охорони навколишнього середовища знайшли союзників серед чиновників у Китайській державній адміністрації із захисту навколишнього середовища, Метеорологічній адміністрації та Управлінні лісництва.
Проекти будівництва дамб також стали центром уваги ширших політичних дебатів у китайських ЗМІ. Такі газети, як Southern Weekend, China Youth Daily й навіть традиційно консервативна China Daily відкрито закликають до більшої політичної відкритості, активнішої участі суспільства в політичному житті та зміцнення влади закону. Подібні протести на захист навколишнього середовища в інших країнах переросли у вимоги ширших політичних змін. У колишньому Радянському Союзі та його державах-сателітах політична активність iз охорони довкiлля значно сприяла зміні режиму. У таких країнах, як Таїланд, Індонезія та Філіппіни, протест на захист навколишнього середовища послугували поштовхом до політичної реформи.
Те саме може статися й у Китаї. Багато провідних захисників довкiлля в Китаї — колишні студенти та інтелектуальні лідери протестів 1989 року на площі Тяньанмень — вважають, що активний рух на захист навколишнього середовища передбачає можливість для просування ширшої політичної реформи. Інші спочатку були аполітичними, але дійшли думки про те, що без політичної зміни не може бути жодного захисту навколишнього середовища. Така загальна прихильність системній реформі піддає уряд Китаю випробуванню.
Керівники Китаю визнають, що варіанти їхньої політики є обмеженими: як звичайно — бізнес, репресія або реформа. Досі уряд не виявляв великої гнучкості, намагаючись впоратися з цим новим викликом за допомогою традиційних засобів. Прем’єр- міністр Вень Цзябао припинив будівництво кількох дамб, доки не буде зроблено оцінки екологічного й соціального впливу. Будівництво одних дамб схвалили, інших — ні. При будівництві сотень дамб, які ще, ймовірно, можуть стати цілями для протесту, тиск із метою отримати істотнішу відповідь лише посилиться. Уряд може почати масове придушення таких протестів, хоча в цьому випадку він ризикує дискредитувати престиж Китаю на міжнародному рівні та спровокувати масштабніші й бурхливіші протести.
Третій варіант — використати охорону довкiлля , щоб виправдати просування Китаю вперед у плані реальної політичної реформи якнайшвидше. Попри те, що поки це малоймовірний варіант, у зв’язку з тим, що протести проти будівництва дамб набирають сили, китайські керівники можуть зрозуміти: якщо вони не реагуватимуть швидко, ризикують бути знищеними.
Елізабет ЕКОНОМІ — старший співробітник і директор з вивчення Азії в Раді закордонних відносин США.
