У посткризовій Європі з’являються тривожні тенденції. Дедалі частіше ультраправі ідеї знаходять підтримку серед європейських виборців. І в деяких країнах ультраправі партії набирають достатньо голосів, аби потрапити до парламенту. Хоча ще в 90-ті роки ультраправі партії вважалися мало не екзотикою, політичними страховиськами, до яких ніхто не прислухався і не сприймав усерйоз, а їхні шанси потрапити до великої політики наближалися до нуля. Проте новітні реалії ХХІ сторіччя створили умови, сприятливі для розвитку ультраправих ідей. Зокрема, багата Західна Європа переситилася дешевою робочою силою з країн третього світу, лави емігрантів, що постійно поповнюються, змушували уряди європейських країн приділяти їхнім проблемам дедалі більше уваги, крім того, «чужаки» завозили з собою іншу культуру, яка, врешті-решт, почала створювати конкуренцію місцевій, традиційній культурі. Ультраправі також добре зуміли зіграти на нотках економічної кризи — сама ідея про те, що мігранти відбирають у представників національної більшості робочі місця, зумовила бурю обурення та протестів. І коли в кращі часи вимагати виселення мігрантів було просто непристойно, то з початком глобальної фінансової кризи про це почали волати на повен голос.
Отже, вміло скориставшись ситуацією та емоціями людей, ультраправі сили почали наступ у багатьох європейських країнах. Минулого місяця в угорській політиці пролунав грім — права радикальна партія «Йоббік» («За кращу Угорщину») стала третьою за чисельністю фракцією в парламенті. На першому місці опинилися праві консерватори, які відтіснили соціалістів, котрі правили впродовж восьми років. Тріумф угорських ультраправих спричинив неабиякі побоювання в Європі, і було від чого. У перебігу передвиборної кампанії радикали збирали мітинги, на яких обрушувалися з прокльонами і погрозами на адресу, як вони висловлювалися, «політичної та циганської мафії», розпалюючи ненависть до циганів, євреїв та іноземців. Такий поворот у країні — не є чимось дивним, пояснюють угорські експерти. «Соціалісти, які правлять у країні з 2002 року, провалилися за всіма напрямками. Найважливіше для них — політика соціального забезпечення і громадська політика безпеки — не принесли бажаних результатів. Окрім того, уряд і правляча партія були втягнуті в багато корупційних скандалів, їх звинувачували у витрачанні громадських коштів, що дуже зашкодило їхній популярності. У корупційних скандалах, розкритих в Угорщині упродовж минулих місяців, виявилися замішані практично всі соціалістичні діячі. Через провал реформ і заміну їх одноразовими фінансовими заходами традиційні виборці соціалістів — незабезпечені громадяни відвернулися від лівих та лівоцентристів», — повідомив в коментарі «Дню» Марк Шабо, провідний аналітик угорського Перспективного інституту (Nezopont intezet).
Втім, Угорщина не стала першою країною, де ультраправі ідеї знайшли підтримку серед населення. У березні італійська праворадикальна партія «Північна ліга» здійснила прорив на муніципальних виборах і посіла провідне місце в коаліції прем’єр-міністра Сільвіо Берлусконі. Такий успіх став можливим, навіть попри висловлювання лідера «Північної Ліги» Умберто Босси, який «прославився» тим, що закликав ВМФ Італії обстрілювати кораблі, які доставляють до країни іммігрантів. Утім, «Північна ліга» широко відома якраз завдяки своїм антиімміграційним закликам, вона також проводить кампанії проти будівництва мечетей і домагається ухвалення закону, що забороняє носіння нікабу (традиційного в деяких країнах жіночого одягу, який закриває все тіло за винятком прорізів для очей).
Ультраправий «Національний фронт» Франції також підніс сюрприз своїм суперникам на регіональних виборах. Найкращий результат партія отримала в економічно депресивних регіонах, яких особливо торкнулася економічна криза. Таким чином, скориставшись економічними проблемами для свого просування, ультраправі у Франції стали реальною політичною силою. Широкому поширенню ультраправих ідей послужила також одна з головних проблем Франції — незаконна міграція. У Франції мешкає найбільша громада послідовників ісламу на всьому європейському континенті. Кількість мусульман у країні коливається від 5 до 6 млн. осіб. Для католицької Франції перетворення ісламу на другу за значенням релігію країни — не просто болісний процес, а реальна загроза культурному суверенітету. 81-річний Жан-Марі Ле Пен, який уже понад тридцять років очолює «Національний фронт», вимагає поставити жорсткий заслін на шляху імміграції — і це гасло набуває щороку дедалі більшої популярності. «За десять років у Франції житимуть люди будь-якого кольору шкіри, крім білих!» — застерігає Ле Пен.
У Голландії ультраправа Партія свободи Гірта Вілдерса домоглася на регіональних виборах на початку березня таких значних успіхів, що він уже готується стати наступним прем’єр-міністром країни. Якщо так піде й далі, то на загальних виборах 9 червня Партія свободи може стати найбільш впливовою партією країни.
Проте ультраправим, здається, мало перемог у себе на батьківщині. Здійнявши галас на минулих виборах до Європейського парламенту, праві радикали вирішили об’єднатися. Лідер Британської національної партії (БНП) Нік Гріффін, чия політична сила вперше пройшла до Європарламенту, і голова Національного фронту Франції Жан-Марі Ле Пен ініціювали створення пан’європейського ультраправого альянсу. До них приєдналася також представлена в Європарламенті угорська партія «Йоббік» і три партії, які входять до національних законодавчих зборів: Бельгійський національний фронт, італійська партія «Трибарвне полум’я» і шведські націонал-демократи. Як заявили засновники такого об’єднання, вони разом «боротимуться з деструктивними ефектами глобалізації» і «мирно вирішуватимуть проблему міграції». При цьому альянс може отримати 11 млн. євро з бюджету Євросоюзу. На думку експертів, якщо партії центру не зможуть перехопити частину їхніх гасел, ультраправі лише продовжать посилення.
Проте центристські партії, здається, вирішили щосили користуватися улюбленим козирем ультраправих — антиімміграційними настроями. Багато європейських урядів посилюють міграційну політику, французька та бельгійська влада всерйоз виступають проти носіння нікабу, а бельгійські парламентарії назвали паранджу «пересувною в’язницею для жінок». Наприкінці 2009 року внаслідок народного референдуму було прийнято заборону на будівництво мінаретів у Швейцарії. Тоді ухвалу швейцарців підтримав президент Франції Ніколя Саркозі, хоч найбільші правозахисні організації засудили підсумки референдуму, вважаючи, що це болісно вдарить по самосвідомості мусульман, які мешкають у Європі.
Чи небезпечні ультраправі, які приходять до влади в Європі? Експерти зазначають, що не слід переоцінювати те, що сталося на виборах в Угорщині, Голландії, Італії та Франції. Адже в ЄС є важелі для тиску. Тому ультраправі політичні сили, які там прийшли до влади, просто не зможуть і не захочуть реалізувати більшість своїх гасел. У перебігу передвиборної кампанії ультраправі використовували кризу та емоції людей, проте після здобуття влади їм доведеться різко стримати свій непомірно радикальний тон. Навіть найрадикальніші ідеї постійно коригуватимуться, м’якшатимуть. Експерти передбачають нинішнім правим тріумфаторам долю австрійських колег. 2008 року ультраправі перемогли на парламентських виборах в Австрії, проте не стали реалізовувати радикальні передвиборні гасла, а два роки потому інтерес до їхніх ідей згаснув, й у квітні цього року австрійці обрали президентом соціаліста Гайнца Фішера. Перемоги ультраправих можна вважати модою на їхні рухи та ідеї, що обумовлена фінансовою кризою та проблемами з незаконною міграцією. При цьому потрібно пам’ятати, що після галасливих мітингів і радикальних гасел нинішнім ультраправим при владі доведеться відійти від популізму і демонструвати реальні результати, проводити реформи та стримувати свій радикальний запал, як того вимагатиме Європейський Союз, у парламенті якого представників ультраправих сил дуже мало. Таким чином, можна очікувати, що політична мода скоро знову змінить напрямок, і ультраправі ідеї повернуться на периферію політичного життя.
