Віце-президент групи Європейської народної партії (ЄНП), євродепутат від Латвії Сандра КАЛНІЄТЕ, яка відповідає за політику сусідства, втретє днями відвідала Україну у складі делегації європарламентаріїв. Перший її візит до Києва цього року відбувся 20 лютого, щоб висловити співчуття жертвам Майдану. («Тут, в Україні, — доля Європи». Латвійський європарламентарій і депутат сейму — про значення Майдану для всього регіону та паралелі з кривавим січнем у Ризі. «День», 25 лютого 2014 р.) А наприкінці липня цього разу пані Калнієте уже в складі групи ЄНП в Європейському парламенті прибула в нашу країну, щоб налагодити тісну співпрацю цієї впливової політичної сили з Україною. Тому цього разу розмова з євродепутатом розпочалася з оцінки змін, які відбулися у нашій країні за цей час.
«НАЙВАЖЛИВІШІ ЗМІНИ ПІСЛЯ 20 ЛЮТОГО — ЦЕ СТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ СПРАВЖНЬОЇ ПОЛІТИЧНОЇ НАЦІЇ»
— Найважливіші зміни після 20 лютого — це створення в Україні справжньої політичної нації. Згідно з опитуваннями Міжнародного республіканського інституту, навіть на сході ставлення є іншим до європейської інтеграції. Зараз 50—60% населення цього регіону дивляться у цьому напрямку, як і Західна, і Центральна Україна. Я вважаю, що це надзвичайно важливі зміни, які свідчать про народження нації.
— Що ви можете сказати про український уряд? Чи справджує він сподівання Майдану?
— Про це судити українцям, я стороння людина, і мої судження будуть фрагментованими. Але те, що я бачу, і враховуючи великі складності, які ви маєте (війна, необхідність здійснення реформ, нестача фінансових ресурсів, напруження з постачанням енергоресурсів), уряд діє досить добре. І дуже важливим є те, що згідно з усіма опитуваннями проєвропейські, прореформаторські політичні сили матимуть більшість і будуть спроможні створити сильну коаліцію. Щоправда, це непросте завдання, зважаючи на конкуренцію між політичними партіями. Але якщо нова сформована коаліція не буде спроможна працювати ефективно, то люди будуть глибоко розчаровані. І це найбільша небезпека, тому що вікно можливостей не триватиме довгий час.
Опитування також свідчать, що багато українців готові переживати труднощі заради майбутнього, але ніхто не готовий терпіти безкінечно. Уряд має вирішити головні завдання, які виникають на будь-якій зустрічі з неурядовими організаціями, громадянами, зокрема розпочати, наприклад, боротьбу з корупцією. Я чула від моїх колег, що ухвалене антикорупційне законодавство є хорошим. А це означає, що тепер його треба імплементувати разом з реформою прокуратури і люстрацією.
«ЯКЩО НЕ БУДЕ СПРАВЖНІХ ЗМІН, ТО ВСЕ ЗАЛИШИТЬСЯ ПО-СТАРОМУ»
— Якщо говорити про Європейський парламент (а ви були у попередньому складі), то якими там є настрої щодо підтримки євроінтеграції України, чи немає зараз розчарування, яке було наприкінці минулого року?
— Торік було зовсім по-іншому. Ми вели переговори щодо Угоди про асоціацію з урядом, з тодішніми президентом і не мали ілюзій щодо них. Після Євромайдану підтримка Європейського парламенту є емоційною, практичною, законодавчою, і ми розуміємо ваші складнощі. Особливо після того, як в уряду виникли проблеми з наповненням держбюджету.
І ЄС в односторонньому порядку відкрив свій ринок для України, ви знаєте, що крайні праві і ліві у Європарламенті використали процедуру, яка дозволяє блокуючу меншість, щоб зупинити швидке ухвалення законів.
Нам вдалося розв’язати це питання, але це показує їхнє ставлення. Ви також маєте багато друзів, і найбільше з них у ЄНП, яку представляю я. У вас також є друзі серед «зелених», соціалістів, лібералів, які розуміють і підтримують європейську інтеграцію України. Ми знаємо, що в Україні народ і політична еліта усвідомлюють, якщо ця революція буде змарнована, то населення буде обмануто діями політичної еліти. Якщо не буде справжніх змін, а лише якісь «косметичні», то все залишиться по-старому. І це буде обманом на довгий час. Тому що люди поклали свої життя, щоб стати європейцями.
— Як стало відомо, вчора у Європарламенті після виходу латвійського депутата Івети Грігуле розпалася група євроскептиків — фракція «Європа за свободу і пряму демократію», яку очолював з 24 депутатами лідер британської партії UKIP Найджел Фарадж.
— Це дуже добре.
— А чому представник вашої країни входив до складу цієї антиукраїнської фракції?
— Мені завжди було соромно, що Грігуле вирішила увійти до складу цієї групи. Вона зробила це не з ідеологічних причин, а тому що вважала, що може отримати більше видимості у фракції, яка справді не дуже добре працює, тому вона вирішила вийти з неї. І тепер групи немає, і всі щасливі, я вважаю, що вона також. Ми дуже раді такому результату, тому що ця крайнє права група, очолювана британською партією, є антиєвропейською. У їхніх виступах містилися елементи расизму, антиіміграції. І ця група є пропутінською, а виступи її лідера Фараджа зі звинуваченням Європи, що фактично є висловленням інтересів Путіна, у виникненні конфлікту в Україні — це образливо.
ПРО МОГЕРІНІ ТА ТРИВОЖНІ ДЗВІНКИ, ЯКІ НЕ ЧУЛИ В ЄС
— Пані Калнієте, чи були ви задоволені відповідями Фредерік Могеріні, яка проходила на початку жовтня слухання в Європарламенті у зв’язку з її призначенням на посаду шефа європейської дипломатії? Тоді ви запитали її, як посилити східноєвропейські країни на тлі залякувань Росії.
— Я почну з того, що слухання є великим викликом для будь-якої особи, навіть найбільшого професіонала. А слухання з міжнародних відносин є ще більш складними.
— Чому?
— Країни-члени ЄС не мають спільної європейської зовнішньої політики. І для неї завдання було майже неможливим: маневрувати між різними прихованими підводними каменями. І на моє запитання вона дала коректну відповідь, але глибоко всередині я не була задоволена, тому що у багатьох випадках на запитання вона давала дуже ухильні відповіді. Вона говорила дуже сухою офіційною мовою і жодного разу не продемонструвала особистого відношення. Але вона давала правильні відповіді. Я сподіваюся, що вона впорається зі своїми завданнями, тому що її бекграунд, академічний і політичний, є обнадійливим.
І найбільший виклик для неї — це як маневрувати між Францією, Німеччиною, Іспанією та Великобританією і нав’язувати цим великим країнам спільний європейський погляд у зовнішніх справах. Ештон була дещо відсторонена від цих питань. Вона головним чином займалася створенням системи. А Могеріні бере свій мандат у надзвичайно складний період для Європи, яка оточена своєрідними кільцями вогню, починаючи з України і до Близького Сходу, Лівії та Еболи в Африці. Все це кризи величезного масштабу, які потрібно вирішувати.
— Якщо говорити про кризу в Україні, то ви наприкінці липня говорили, що ЄС має чинити тиск на Росію, щоб вона виконувала тодішні домовленості щодо врегулювання кризи на Донбасі. Чи бачите ви твердість у ЄС із посилення тиску щодо Росії?
— ЄС — «м’яка сила». І це пояснює багато. А по-друге, Є С був доволі романтичний після 2008 року, коли був перший тривожний дзвінок у зв’язку з вторгненням російських військ у Грузію. Наступний дзвінок пролунав 2009 року, коли Росія припинила постачання газу в Європу.
Але тоді у відносинах з Росією було вирішено повернутися до бізнесу як зазвичай. Водночас було ухвалено документи зі створення інтегрованої газопровідної системи. А практично продовжуються двосторонні угоди постачання газу. І це також пояснює, як майстерно Путін побудував цю мережу залежності. Якщо ви лідер країни і у вас перспектива втрат робочих місць, збільшення цін через те, що ваш партнер припинив постачання газу, тоді ви дуже обережно поводитеся щодо тиску на нього. І це труднощі, з якими ми стикаємось. Але ті, що не розуміють, як функціонує ЄС, можливо, не можуть оцінити, наскільки далеко ми просунулися. Тому що санкції, які ми запровадили, працюють. Рубль падає, російські великі підприємства не можуть рефінансуватися отримувати міжнародні позики. Окрім того, існує дефіцит грошей, які заходять у країну. Тому це одна з причин, чому Путін зупинився на Донецьку і Луганську.
«Я БУЛА Б ДУЖЕ СКЕПТИЧНОЮ ЩОДО БУДЬ-ЯКИХ ЗАЯВ ПУТІНА, БО ВІН НЕ Є ГОСПОДАРЕМ СВОЇХ СЛІВ»
— Хотілося б почути ваш коментар щодо результатів сьогоднішніх зустрічей у Мілані (інтерв’ю записувалось 17 жовтня. — Авт.). Наприклад, президент Європейської ради Херман ван Ромпей сказав, що Путін дав чітко зрозуміти, що він не хоче створення іншого Придністров’я, а також що Донбас є невід’ємною частиною України.
— З цього приводу я б відзначила таке: від самого початку конфлікту президент Росії зробив багато заяв. Кілька разів він відвів війська від східного кордону України і представляв себе справжнім миротворцем, а вже в наступні дні його війська увійшли в Україну. Я була б дуже скептичною щодо будь-яких заяв Путіна, бо він не є господарем своїх слів.
— Що може в даній ситуації зробити Європарламент, щоб Україна пережила зиму, адже досі немає угоди про постачання російського газу в Україну?
— Щодо зими, то у нас викликає велике занепокоєння гуманітарна криза. Ми очікуємо, що український уряд започаткує роботу вже створеного агентства, яке займалось би координацією гуманітарної допомоги. Це агентство повинно мати широкий мандант з моніторингу і координації, сприяння надання допомоги біженцям з Донбасу і Криму. А зараз цією роботою займаються лише неурядові організації.
По-друге, важливим є ухвалення парламентом пакету законів, які надають біженцям статус, який охоплює питання реєстрації, режиму оподаткування, а також збільшує можливості гуманітарних організацій надавати допомогу.
По-третє, всі існуючі митні процедури і податковий режим щодо гуманітарних організацій і операції є надзвичайно складними і неефективними. Потрібно багато паперової роботи і багато часу. Тому ці процедури мають бути більш оперативними і ефективними.
Зі свого боку ЄС ухвалив рішення надати 7,5 млн євро через Міжнародний Червоний Хрест і Представництво ООН у справах біженців. Іншу частину — 17,5 млн євро — призначено для відбудови та ремонту жилих будинків на звільнених територіях, які були зруйновані. Тому нам потрібно, щоб це агентство діяло.
Ми готові відповідати на потреби України, які мають бути сформульовані урядом. Можна зараз сказати, що уряд недостатньо залучений до цієї справи. Разом з тим я дуже захоплена самоорганізацією українців. Понад 300 тис. біженців уже розміщено приватними сім’ями. І це показує дуже великий рівень солідарності серед українців. Але досі є 80 тис. зареєстрованих біженців, і можливо, набагато більше не врахованих, бо немає центрального реєстру. Зима наближається, а вони залишаються в літніх санаторіях, таборах. І це має бути предметом стурбованості для уряду. Бо не можна залишити маленьких дітей майже під відкритим небом.
«МИ ЗНАЙШЛИ СПОСІБ ПОСИЛЕННЯ СПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ ЗАХИСТИТИ СЕБЕ»
— Але не менш актуальним питанням є безпека України і спроможність протистояти російській агресії. Чим тут може допомогти ЄС, і яку роль зіграти Європарламент?
— Справді, найголовніше — питання безпеки і торгівлі. Дуже важливо, що ми знайшли спосіб посилення спроможності України захистити себе. Ми можемо робити це у двосторонній спосіб, тому що ЄС як організація не має права, згідно з нашим Договором, займатися допомогою у сфері оборони. Але наші країни-члени ЄС можуть робити це у двосторонніх відносинах. А серед них є ті, хто готовий надавати летальне озброєння, технології, ноу-хау і будь-яке інше легке озброєння.
Також важливим є те, що ми сприяємо (наскільки це можливо) розвитку торгівлі. Ми продовжимо для України односторонній доступ до європейського ринку. І якщо подивитися на цифри, майже 25% обсягів торгівлі, які було втрачено на російському ринку, компенсовано зараз торгівлею з ЄС. І це краще, ніж ми очікували.
Загалом щодо економічної співпраці, то що швидше в українському уряді поліпшиться транспарентність, то швидше з боку ЄС збільшиться готовність допомогти. Зараз існують сумніви. У вас є кілька десятків мільярдерів, які також мають робити внесок у реконструкцію країни. Тому позитивний тренд є надзвичайно важливим.
Під час зустрічей з Яценюком, Кличком, Тимошенко, Немирею я намагалася наголосити на важливості використання цього вікна можливостей, щоб боротися з корупцією, яка є найбільш дратівливою для людей, які справді очікують цього. Я сподіваюся, що уряд буде спроможний зробити це.
