На півночі Лівану тривають зіткнення між вояками ліванської армії та бойовиками терористичного угруповання «Фатах аль-Іслам», пов’язаного з міжнародною терористичною мережею «Аль-Каїда». Унаслідок зіткнень, які почалися 20 травня, загинуло понад 100 людей. Міжнародні експерти порівнюють останні події в Лівані з початком громадянської війни, яка закінчилася в цій країні 1990 року. Чимало ліванців почали покидати країну, пояснюючи це тим, що в Лівані небезпечно жити. Чи дійсно, настільки поганими є справи в Лівані? Чи немає небезпеки перетворення Лівану на Ірак? Яким бачиться в Лівані розв’язання останнього конфлікту? Чи існує зв’язок між подіями в Лівані та арабо-палестинським конфліктом? За яких умов раз і назавжди буде розв’язано цей конфлікт? Про це — «Дню» в інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла Лівану Юссефа САДАКА.
— Те, що відбувається зараз, це поодинокі випадки й непорозуміння між різними сторонами в Лівані. Наявні зараз об’єктивні й суб’єктивні обставини не дозволяють затягти країну в громадянську війну.
Уряд і армія не вперше стикаються з такими проблемами на території Лівану. Подібний випадок у минулому стався на півдні Лівану, коли одна з невеликих терористичних організацій напала на ліванську армію. Тоді ліванські збройні сили за допомогою інших палестинських організацій врегулювали цю кризу. Слід зауважити, що всі інші законні палестинські організації, зокрема й голова Організації визволення Палестини, не визнають угруповання«Фатх аль-Іслам».
Ліванський уряд і армія мають достатньо ресурсів, аби впоратися з цією організацією. Гадаю, що знадобиться ще один тиждень, щоб остаточно покінчити з цим явищем. Цього можна досягнути шляхом переговорів або капітуляцією з боку «Фатх аль-Іслам».
— Тобто ви не бачите загрози перетворення Лівану на Ірак, де не припиняються міжетнічні зіткнення?
— Річ у тім, що обставини, час і, найголовніше, розташування нашої країни не дозволяють перетворити Ліван на Ірак. Я думаю, що після того, як ліванська армія покінчить з цією організацією, всі інші подібні до «Фатх аль-Іслам» організації боятимуться надалі діяти таким чином. Хочу підкреслити, що ця операція продовжується тривалий час у зв’язку з тим, що дії відбуваються всередині табору, де в безпосередній близькості з бойовиками знаходяться цивільні особи. Інакше операція з придушення бойовиків закінчилася б протягом тижня. Приблизно 90 відсотків палестинських жителів цього табору покинули його.
— Пане посол, як Ліван оцінює роль сусідніх держав у розв’язанні останнього конфлікту у вашій країні?
— Є деякі країни в регіоні, які допомагають позитивно. Але є такі, які взагалі не хочуть допомагати і впливають негативно. Незабаром з боку Франції, Саудівської Аравії має з’явитися хороша ініціатива. Я думаю, що це сприятиме стабілізації ситуації в Лівані.
На жаль, Ліван завжди знаходиться між двох вогнів і розплачується за своє геополітичне розташування. Наша країна платить дуже велику ціну тому, що не вирішується арабо-палестинський конфлікт. Будучи серед арабських країн найменшою країною, Ліван поселив на своїй території понад 350 тис. палестинських біженців. А це, безумовно, впливає на ситуацію в країні. І дестабілізація в країні триватиме доти, доки не буде реалізована ініціатива арабських країн щодо вирішення арабо- палестинського конфлікту. Те, що нині це питання не вирішується швидко й позитивно, дає можливість таким радикальним угрупованням дестабілізувати ситуацію в регіоні. Ми просимо Державу Ізраїль прийняти арабську ініціативу з близькосхідного врегулювання світу. Це єдиний шлях для розв’язання кризи в цьому регіоні.
— А що це за ініціатива?
— Ще на саміті в Бейруті 2002 року була прийнята арабська ініціатива про забезпечення миру в цьому регіоні. Вона дуже проста й полягає у визнанні Ізраїлю як держави. Зі свого боку, Ізраїль має звільнити Голанські висоти. Крім того, палестинці повинні отримати Сектор Газа, землі в Західній частині ріки Іордан, Східний Єрусалим і ферми Шебаа. Якщо ми підемо цим шляхом, тоді можемо розв’язати проблему, яка не розв’язується близько 50 років. Слід також врахувати те, що міняється менталітет арабських держав, які оголосили раніше бойкот Ізраїлю. Зараз країни арабського світу стали по-іншому ставитися до Ізраїлю. Оскільки зараз в Ізраїлі очікується розпад урядової коаліції, то ця ініціатива притримується. Я думаю, після того як ситуація в Ізраїлі улагодиться, все буде нормально.
— До речі, з’явилися повідомлення, що ізраїльський прем’єр-міністр Ехуд Ольмерт готовий віддати Сирії Голанські висоти в обмін на невтручання Дамаску. Чи вважаєте ви це кроком назустріч арабським ініціативам?
— Ми бажаємо, щоб між Ізраїлем і Сирією почалися переговори щодо мирної угоди. Але ми хочемо, щоб переговори охоплювали всі зацікавлені в близькосхідному врегулюванні країни, включаючи палестинців. Для створення палестинської держави потрібен прямий діалог між Ізраїлем і Палестиною.
— Хто має бути гарантом усіх цих переговорів?
— Я думаю, така велика країна, як США є гарантом для багатьох країн, включаючи палестинців і ізраїльтян. Як тільки США дадуть гарантію, все буде нормально. Але головне, щоб до переговорів був долучений Ізраїль. Але за відсутності стабільного уряду й громадської єдності в Ізраїлі важко буде вести переговори. Оприлюднена резолюція комісії Винограда стосовно торішньої війни в Лівані дуже ослабила уряд Ізраїлю. Зі свого боку, для досягнення нормального врегулювання араби готові підписати мирну угоду. Але з другого боку, в Ізраїлі має бути сильний уряд. А щоб це питання вирішити раз і назавжди треба, щоб США виконали взяте на себе зобов’язання в період президентства Клінтона й забезпечили мир між палестинцями та ізраїльтянами. Ініціатива з розв’язання цієї кризи має бути на першому місці на порядку денному американського уряду. Але я не думаю, що зараз для США головним пріоритетом є розв’язання кризи на Близькому Сході. Оскільки в США намічаються президентські вибори, американці будуть зайняті іншими питаннями.
— Яку роль може зіграти Сирія в розв’язанні цієї кризи, враховуючи те, що на посаді голови цієї держави буде залишатися Асад, якого нещодавно переобрали на черговий семирічний термін?
— Що стосується Лівану й Сирії, відносини між нашими країнами залишаються нездоровими. А ми хочемо, щоб вони були позитивними й хочемо розпочати відносини з чистого аркуша й забути, що було раніше. Для початку діалог між нашими країнами має початися на рівні дипломатів, потім має бути встановлення дипломатичних відносин. Нам би хотілося, щоб наші країни, як сусіди, мали добрі відносини на всіх рівнях.
