Стрілянина з летальним кінцем у Америці давно вийшла за межі дозволеного, але сподіватися на зміну законів про зброю майже не випадає
У тому, що споконвіку повторюють лібертаріанці, є своя правда — без участі людини зброя не вбиває. Смертоносна стрілянина в наші дні дісталася найрізноманітніших куточків планети, таких як Данблейн у Шотландії, Утойя в Норвегії і Порт-Артур у Тасманії, — і виявляється, що час від часу людські виродки здатні зростати на будь-якому ґрунті. Але навіть до кривавої бійні в п’ятницю в кінотеатрі Денвера кількість американців у жахливому списку жертв масових убивств після Віргінського політехнічного університету й Тусона (Tucson) давно зашкалювала. Для скоєння кожного злочину потрібні знаряддя й виконавець. І в США всього цього більш ніж достатньо.
Знайти докази цього — справа проста, але дуже складно якось змусити американських політиків зробити з цього висновки. Мер Нью-Йорка Майкл Блумберг миттєво відреагував на цю трагедію і закликав Барака Обаму і свого опонента-республіканця Мітта Ромні відповісти на бійню детальним викладом своїх планів щодо контролю над стрілецькою зброєю. Але даремно він розмріявся. Кола, що лобіюють інтереси Національної стрілецької асоціації США (National Rifle Association), республіканський конгрес, сенат, який, як заведено, зволікає з ухваленням закону, а також консервативно налаштований Верховний Суд, який нещодавно вибухнув надзвичайно детальними коментарями щодо другої поправки «Про право на носіння зброї», — усі вони неабияк заважатимуть спробам розв’язати цю проблему. Крім того, кожна з цих сил намагатиметься перешкодити впровадженню закону, що обмежує обіг зброї.
Те, що Вашингтон під час вирішення серйозних питань впадає в параліч, добре відомо, і прикладів на підтвердження цього багато — від зміни клімату до боргової кризи. Що ж до контролю над зброєю, справа не в шляхах його реалізації, балансі сил і політичних пристрастях — проблема в тому, щоб переконати велику кількість виборців. Один із їхніх нещодавніх політиків, який зробив хоч якийсь крок до посилення контролю над зброєю, — Білл Клінтон. Він затвердив законопроект Брейді (Brady bill), який передбачає обов’язкову перевірку особи покупця вогнепальної зброї, і цей закон працював доти, поки його не вихолостили в судах. Навіть настільки незначна міра вивільнила таку енергію, яку пізніше президент назвав причиною програшу битви за конгрес, оголосивши, що власники зброї «могли за правом вимагати обрання консервативно налаштованого Гінгріча спікером Палати представників».
Проте в 1990-х роках громадська думка в кількісному співвідношенні становила приблизно два до одного на користь контролю. Пізніше, особливо з настанням кризи, потреба в зброї як засобі самозахисту в цьому старому й жорстокому світі зросла. За результатами опитування громадян, проведеного перед трагічними подіями минулої п’ятниці, думки поділилися приблизно порівно. Запеклі захисники права на носіння й зберігання вогнепальної зброї продовжують стверджувати, що президент Обама таємно має намір позбутися закону про право на зброю в рамках рішень ООН або інших обхідних маневрів. Насправді в його законотворчій повістці це питання завбачливо залишилося поза увагою. Щоб віддати належне пам’яті безневинних жертв Колорадо, найкраще було б змінити таку позицію. На жаль, сподіватися на це майже не випадає.
