Представництво Європейського Союзу в Україні продовжує інформаційну кампанію «Будуємо Європу в Україні», мета якої - пояснити важливість підписання Угоди про асоціацію, поширення європейських цінностей та підвищення рівня обізнаності українців щодо розвитку відносин України та ЄС. Юргіс ВІЛЧІНСКАС обіймає посаду керівника відділу преси та інформації Представництва ЄС в Україні. Він один із тих, хто в межах цієї програми відвідав низку українських міст і містечок, де безпосередньо спілкувався з місцевими громадами. Відвідавши Школу європейських студій із лекцією на тему «Європейська інтеграція - погляд із Брюсселя», він погодився на ексклюзивне інтерв'ю для «Дня».
- Після Революції гідності Україна увійшла у складний період модернізації. Як ви оцінюєте проводяться зараз реформи? Наскільки вони якісні і швидкі?
- Напевно, варто говорити про реформи в конкретних секторах. І тут добре помітно, що в деяких областях реформи більш успішні, в інших - менше. Наприклад, патрульна поліція одна з найбільш візуалізованих реформ. Держзакупівельна або банківська реформи менш помітні, але вони дуже важливі для майбутнього української економіки. Інші пропоновані реформи - дерегуляція, яка допоможе малому і середньому бізнесу, децентралізація, яка допоможе місцевій владі стати ближче до людей, та інші - мають додаткові важелі, щоб життя громадян змінилося на краще.
Всі ми - суспільство, дипломати, експерти - прагнемо, щоб реформи реалізувалися за місяць. Щоб Україна, як «спляча красуня», нарешті прокинулася, і все було добре, і був принц на білому коні. Однак у реальному житті так не буває. Реформи мають свою ціну. І не забуваймо, що є люди, які просто не хочуть реформ, оскільки при цьому щось втрачають. Тут важлива політична воля - щоб не боятися взяти відповідальність і відкрито заявити, що деякі реформи спочатку будуть некомфортними і пройдуть не без зусиль. Треба бачити перспективу і розуміти, що сьогоднішні інвестиції бізнесу в пошук нових ринків і впровадження європейських стандартів принесуть відчутний прибуток у майбутньому.
- У своїх інтерв'ю ви не раз зазначали, що Литва свого часу так само пройшла важкий шлях. Що спільного у сьогоднішньої України та Литви 90-х?
- Я бачу загальний ентузіазм і запит на реформи у суспільства. А ще ситуація, в якій всі реформи треба проводити в найкоротший термін, оскільки багато факторів тиснуть на державу та її економіку. Чогось чекати або з якихось причин відкладати зміни - не було часу у нас тоді, немає його у вас і зараз. Інші збіги - зараз українська система повинна пройти ті ж перешкоди - адміністративну реформу, яка всерйоз ще не почалася, й інші реформи, які допоможуть поліпшити бізнес-клімат і залучать інвестиції.
- Ви також зазначили, що у Литви було більше політичної волі. Чи варто тут розуміти, що у постмайданівського уряду України є менше політичної волі, ніж в уряду Литви після розпаду СРСР?
- У нашої країни тих часів був дуже чіткий і зрозумілий загальнолитовський консенсус. Європейська інтеграція і членство в НАТО - це ті політичні проекти і пріоритети, до яких всі політсили спочатку ставилися серйозно. Чому? Бо всі знали карту Європи і не бачили альтернатив - тільки шлях інтеграції в європейські ринки і перехід на нові стандарти. У підсумку політики, громадські діячі та суспільство чітко бачили сенс реформ, які мали привести Литву в сім'ю, де вона зможе бути незалежною і розвиватися економічно.
Коли говоримо про Україну, то хотілося, щоб ця воля виявилася більш згуртована. Разом з тим, Україна сьогодні стикнулася з безліччю інших дуже важливих проблем, які треба розв’язувати одночасно. Головні реформи, які виходять з Договору про асоціацію, повинні не тільки стати пріоритетними, але і частиною всенародного консенсусу.
- ЄС бачить політичну волю української влади ламати колишню систему?
- Політична воля - це такий елемент, який неможливо купити на базарі. Її досягають виключно кропіткою працею. Тут робота повинна вестися і в Раді, і в суспільстві, і в регіонах України. Інколи спостерігаємо складні ситуації, коли стає важко через те, що непрості рішення, яких суспільство вимагає вже зараз, не завжди ухвалюють. Але є й ситуації, в яких політична воля вершиться.
- Після підписання Угоди про асоціацію Представництво ЄС в Україні поставило собі за мету відвідати регіони України з програмою заходів «Будуємо Європу в Україні». Під час реалізації цієї програми ви побували в багатьох громадах. Що ви побачили і чим відрізняються українські міста один від одного?
- Зрозуміло, що країна вельми різноманітна, регіони мають різний потенціал для того, щоб, наприклад, впровадити нові навички на місцях або отримати європейські гранти, проекти. Регіони західної частини країни більш відкриті до закордонної співпраці. Вони мають більше можливостей і за своєю історією ближче до європейських столиць. В принципі проблеми у всіх місцях дуже схожі, бо люди хочуть чіткості - знати, куди йде країна, чому вони повинні платити високі тарифи за енергію, хочуть бачити зміни на місцях і втомилися від риторики про реформи. Очікування у представників різних регіонів схожі. Думаю, об'єднує їх і готовність, і страх до змін. Головне, щоб було розуміння: не можна продовжувати робити те, що робили раніше.
- Угода про зону вільної торгівлі між Євросоюзом і Україною має набути чинності 1 січня 2016 року. У зв'язку з цим на що українцям не слід розраховувати і сподіватися з початком року?
- Український бізнес не повинен чекати, що ринки для продукції знайдуться просто так. Для цього попередньо треба провести серйозну і копітку роботу: пошукати партнерів, вивчити іншу мову тощо. Також потрібно виконати деякі вимоги, що стосуються стандартизації продукції. Українському бізнесу вкрай важливо зрозуміти, що ці потреби після 1 січня нікуди не подінуться.
- Війна на Донбасі вплине на перспективу вступу України в Євросоюз? Наскільки серйозна ця загроза?
- Треба розуміти, що зараз ми не говоримо про вступ України до ЄС. Сам по собі військовий, гарячий конфлікт в країні створює безліч труднощів. Це негативно впливає на реформи, адже важко належним чином сфокусуватися на реформуванні країни, коли йде війна. Тут європейська позиція дуже чітка: усіма своїми зусиллями ми хочемо допомогти виконати договори, які були підписані в Мінську. Потрібно, щоб ця проблема вирішувалася саме в таких рамках. Найголовніше - щоб розв’язання проблеми на сході країни негативно не вплинуло на українську владу щодо цілеспрямованого поглиблення європейської інтеграції.
- Політична та економічна євроінтеграція України рано чи пізно відбудеться. Але як інтегруватися в Європу ментально? Якою має бути «євроінтеграція в головах»?
- Усі зміни і реформи треба починати з себе. Кожен громадянин повинен зрозуміти, що йому треба змінитися: не давати хабарі, виконувати роботу сумлінно, допомогти країні пережити важкий період своєї волонтерською діяльністю. Це, на мою думку, найбільший ментальний міст. Якщо люди його перейдуть, то це, безумовно, допоможе реформам. Головне - що багато хто вже зрозумів це і почав жити по-іншому.
