Недільні вибори до законодавчого органу Венесуели завершилися цілковитою перемогою опозиційних сил. За даними національної виборчої ради, 99 із 167 мандатів посядуть представники коаліції опозиційних партій «Блок демократичної єдності», інформує агенція dpa. Ще до оприлюднення офіційних результатів виборів голова блоку Енріке Капрілес Радонскі заявив: «Вибори відбулися так, як ми того очікували». Право голосу під час недільних виборів мали 19 млн виборців. Президент-соціаліст Ніколас Маруду визнав результат голосування і назвав його «невтішним».
Відтак уперше за останні 17 років більшість у парламенті — Національній асамблеї — матимуть не ліві сили. Латиноамериканська країна переживає глибоку економічну кризу, головна причина якої — стрімке падіння цін на нафту. Саме експорт енергоносіїв забезпечує більшу частину бюджетних надходжень Каракаса. Венесуела володіє найбільшими у світі розвіданими запасами нафти.
«День» звернувся до експерта-міжнародника Олександри КОВАЛЬОВОЇ з проханням прокоментувати результати виборів у латиноамериканській країні та спрогнозувати подальший розвиток подій.
— Треба зважати на ситуацію, яка склалась у Венесуелі до виборів і до того, як почала падати ціна на нафту і дуже вдарила по венесуельській економіці, яка фактично зорієнтована на видобуток нафти. І також ті роки, які передували правлінню Чавеса.
Коли 17 років тому Чавес прийшов до влади, в країні була дуже сильна економічна криза. Суспільство Венесуели було дуже розділеним як за майновою, так і расовою ознакою. У суспільстві були відсутні соціальні ліфти. У людей фактично не було можливості змінити своє життя. Тоді Чавес надав бідним людям можливості, зокрема, отримувати освіту, житло.
Але чого не було зроблено і що призвело до перемоги опозиції нині? Це те, що в країні не відбулася індустріалізація. І фактично залишилася майнова нерівність. Більшість людей почали жити краще за рахунок субсидій, які вони отримували від прибутку держави із продажу нафти. А коли ціни на нафту почали різко падати, то населення, яке отримувало субсидії і не мало роботи, відразу відчуло погіршення.
Головне питання зараз, що далі відбуватиметься у країні. Нині опозиція перемогла і отримала 99 місць у парламенті зі 167, але досі невідома доля 12 місць. Тому все залежить від того, як вони розподіляться. Якщо опозиція отримає 12 місць, то зможе повністю змінити конституцію. Але тих місць, які вона отримала зараз, достатньо, щоб блокувати чи підривати ініціативи уряду.
Існує думка, що може виникнути конфлікт між прихильниками уряду і прихильниками опозиції. Опозиція намагатиметься довести справу до імпічменту і скинути уряд. І це найбільш імовірний сценарій. Із приводу конфлікту тут криється проблема: ми не знаємо, як поведе більшість, яка за роки Чавеса почала жити набагато краще, а зараз за два роки знову повернулася до бідності. Ми не знаємо, чи вона підтримає уряд, чи реально наважиться на конфронтацію.
Дуже багато залежить від позиції США, чи вони вирішать додавати уряд Ніколаса Мадуру, і продовжиться гра з цінами на нафту.
Перемога опозиції вперше за 17 років — це дзвіночок уряду йти у відставку. З другого боку, по-іншому бути не могло, тому що у період правління Чавеса все трималось на його харизматичній особистості. У Мадуру такої харизми немає. Крім того, Чавес мав дуже високий рівень освіти. Він був військовим, стратегом. Зараз в уряді не залишилось людей зі стратегічним баченням.
Треба чекати, як у найближчі дні завершиться ситуація з розподілом 12 місць. І тут якраз проблема в тому, щоб опозиція могли щось змінити, їй потрібно мати не просто більшу кількість, а якраз 99 плюс 12 місць. І тоді все буде просто — опозиція змінить конституцію. В іншому разі вона може лише впливати на ухвалення деяких місць. У даній ситуації навряд чи уряд погодиться на відставку.
Комітет демократичної єдності складається з понад 20 партій, до яких зокрема входять не лише якісь праві чи центристській партії, але навіть крайні ліві. Це абсолютно дивно. Це вперше в історії Венесуели опозиція об’єднала широкий склад політичних сил.
Зараз важко сказати, в який бік почне рухатись Венесуела. Але, якщо опозиція прийде до влади, однозначно буде приватизація. За ці роки багато підприємств показали нерентабельність та існували на державних субсидіях. І не відбулося індустріалізації. Тому країна, яка зав’язана на нафтовидобувній і нафтопереробній економіці, загалом сировинній економіці, є пережитком. Можна зрозуміти обурення більшості населення, що країна, яка отримувала величезні прибутки від продажу нафту, не пускала їх на свій розвиток. І за показниками залишалася на тому самому місці упродовж багатьох років. І ситуацію у Венесуелі може бути порівняно з російською.
Щодо лідерів опозиції. Там є декілька видатних постатей, але не можна сказати, що у них є якась єдність чи те, що вони об’єднані навколо однієї ідеї.
