Відносно раптова смерть президента Узбекистану Іслама Карімова загострила проблему транзиту влади в державах Центральної Азії. Начебто вирішили піти конституційним шляхом і передати тимчасову владу голові сенату Нігматіллі Юлдашеву, як той від такої ноші відмовився через її непосильність для нього. Нічого не залишалося робити, як призначати виконувачем обов’язки президента прем’єра Шавката Мірзіяєва.
Й одразу все пішло давно наїждженою колією. Як пише інтернет-видання «Фергана.Ру», розпочався розподіл бізнесу сім’ї колишнього президента. За інформацією, що циркулює в ділових колах, відбуваються перевірки фінансово-господарської діяльності найбільшого в Узбекистані оптового ринку імпортних товарів Абу Сахій та однойменної компанії. Як говорять у Ташкенті, вона належить чоловікові молодшої дочки Карімова — Тимуру Тілляєву. «Дахом» слугувала дружина колишнього президента Тетяна Карімова. Вона контролювала митницю і ввезення імпортних товарів. Перевірки, що розпочалися, означають, що цей бізнес тепер перейде під контроль клану ймовірного президента Узбекистану Мірзіяєва, і цим віджиманням справа не обмежиться.
У політичному сенсі такий розвиток подій означає, що вплив Тетяни Карімової нестримно зменшується.
У Казахстані не лише уважно стежать за подіями у сусідів, але й приміряють їх на себе. Адже проблема транзиту влади в Астані не менш гостра, ніж у Ташкенті.
Тут ми маємо кілька площин як внутрішньополітичного, так і міжнародного характеру.
По-перше. Зовнішня схожість режимів у Казахстані й Узбекистані базується не лише на деспотичності вибудуваної влади. Для обох країн характерна наявність доволі сильних кланів, у казахському варіанті — жузів. Їхнє протистояння здатне серйозно порушити з такими зусиллями вибудувану стабільність. У таке протистояння можуть втрутитися ісламські радикали, що ще більше загострить ситуацію.
Ця небезпека тією чи іншою мірою усвідомлюється правлячими елітами, але приклад Казахстану вказує на можливу дестабілізацію. Досить пригадати події Жанаозене, викликані місцевими елітами, невдоволеними політикою Астани щодо західної частини Казахстану. Подальші вилазки ісламізму також не обійшлися без підтримки місцевих. За таких умов швидкість транзиту влади і здатність основних гравців швидко домовитися про кадрові перестановки набуває якнайважливішого значення.
По-друге. Незважаючи на очевидні схожі риси, між режимами є значна різниця. Економічна ситуація в Казахстані незрівнянно краща. Незважаючи на девальвацію тенге, все-таки немає чорного валютного ринку у великих розмірах. Практично відсутня трудова міграція до Росії. Все це не означає, що все добре, але гостроти, характерної для сусідів, немає.
Система влади в Казахстані значно відрізняється від сусідів. Як вважає російський експерт із Центральної Азії Аркадій Дубнов, «у Казахстані встановилась напівосвічена автократія. Хоча лідер незмінно керує країною і все відбувається за його волею, але він зумів забезпечити прихід у владу видатних менеджерів, організаторів виробництва і молодих технократів. Він готував їх такими програмами, як «Болашак» (каз. — «майбутнє»), коли молоді люди прямували на навчання за кордон і потім поверталися на батьківщину. У країні виник значний шар економічно і технічно підготовлених менеджерів та інженерів, готових узяти управління країною. До певної міри це згладжує поділ на жузи і зменшує клановий вплив.
По-третє. При всій важливості Узбекистану як найбільш населеної держави регіону для Росії саме Казахстан має першочергове значення. Перш за все через протяжний і практично не контрольований кордон. Зрозуміло, що проблеми транзиту влади в Астані у Москві сприймають як свої. До того ж Кремль теж не застрахований від подібного. Адже всі ходимо під Місяцем, і в житті все може бути.
Можливо, що це простий збіг у часі, оскільки про майбутні кадрові зміни в уряді Казахстану говорили досить давно, але звільнення прем’єра припало саме на період після смерті Карімова.
Глава уряду Карім Масимов керував кабінетом з 2007-го до 2012 року, потім працював главою президентської адміністрації, а 2014 року повернувся на прем’єрський пост. Навіть його супротивники зазначають, що йому багато що вдалося на посту. Зокрема, Казахстан відносно легко пройшов кризу 2007—2008 рр. До країни було притягнено багато китайських інвестицій. Нинішня криза досить сильно вдарила по економіці, і Назарбаєв вирішив кадровою перестановкою скинути накопичений негативний матеріал.
Масимова призначено на пост керівника Комітету національної безпеки. Формально це пониження, але очевидно, що далеко такого досвідченого менеджера Назарбаєв не відпускає. Масимов блискуче володіє англійською, китайською та арабською мовами. Можливо, президент хоче дати йому можливість набратися досвіду і специфічних знань у сфері національної безпеки. В разі непередбаченого транзиту влади така людина на такому важливому місці дуже буде потрібна. Водночас директор Групи оцінки ризиків Досим Сатпаєв вважає, що Масимов втратив статус фаворита.
Прем’єром призначено Бакітджана Сагінтаєва, який працював першим заступником у Масимова. Можливо, Назарбаєв хоче придивитися до нього на новому посту і визначити його можливу подальшу кар’єру.
Є ще один учасник нових перестановок. Газета The Financial Times наводить думку фахівця міжнародної консалтингової компанії GPW Лівії Паггі, що дочка нинішнього президента і віце-прем’єр Дарига Назарбаєва є головним бенефіціаром відсторонення прем’єра. «Зсунення Масимова, здається, дає зрозуміти, що Дарига все ще у грі в ролі потенційної спадкоємиці».
У Казахстані поступово проводяться конституційні зміни в бік переходу до парламентсько-президентської форми правління. У цьому сенсі пост прем’єр-міністра стає ключовим. З точки зору безболісного транзиту і збереження нинішньої структури влади й місця в ній членів Сім’ї можливий у найближчому майбутньому прихід Дариги на пост прем’єра.
У будь-якому разі великодосвідчений Назарбаєв не хоче повторювати помилок Карімова і готує майбутнє заздалегідь. Одна проблема. Щоб не вийшло, як у відомій притчі. Якщо хочеш розсмішити Бога — розкажи йому про свої плани.
