У структурі Організації Об’єднаних Націй діє близько 20 різноманітних агентств і організацій. Серед них - Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ), МАГАТЕ, Всесвітня організація охорони здоров’я, Організація із заборони хімічної зброї та інші. До агенцій ООН належить і Програма розвитку (ПРООН). Однак від інших це агентство відрізняється тим, що найголовнішим пріоритетом його роботи є сприяння довгостроковому розвитку країн у багатьох сферах. До слова, інші структури Організації Об’єднаних Націй фокусуються переважно на одній проблемі чи темі: діти, біженці, здоров’я, освіта тощо.
ПРООН було створено рішенням Генеральної Асамблеї ООН 1965 року. В Україні Програма розвитку працює вже понад 20 років. За цей час оонівці просували свою головну мету — надавати всебічну та необхідну підтримку країні у реформуванні, запровадженні міжнародних стандартів життя, побудові громадянського суспільства.
Протягом декількох років ПРООН є партнером Міжнародного фотоконкурсу газети «День» та має власну номінацію — «Будуємо нову країну разом». Власне, цей девіз якнайкраще й найповніше розкриває мету та діяльність в Україні Програми розвитку ООН.
Минулого тижня учасники Літньої школи журналістики «Дня» побували в київському офісі ПРООН, де зустрілися з директором цього Представництва в Україні — Янтомасом ХІМСТРОЮ.
Перед тим, як приїхати до Києва, пан ХІМСТРА два роки працював у Сирії. За його словами, це дозволило йому краще зрозуміти й оцінити природу конфлікту та ситуацію на Донбасі. Незважаючи на те, що пан Янтомас працює в київському офісі ПРООН з початку літа, він одразу ж приступив до вирішення найбільш гострих соціальних питань України.
Про роботу організації, її цілі та допомогу Україні учасникам Літньої школи розповів директор Представництва Програми розвитку ООН Янтомас ХІМСТРА:
«В УКРАЇНІ МИ ПРАЦЮЄМО В ТРЬОХ НАПРЯМАХ»
— Організація Об’єднаних Націй допомагає Україні досягти тих рівнів розвитку та цілей, які вона поставила сама перед собою, — розпочинає розмову Янтомас Хімстра. — Ваша держава, підписавшись під статутом ООН, взяла на себе зобов’язання боротися з дискримінацією,захищати права людини, прагнути миру, та цінувати все те, що цінують люди в інших країнах світу. Україна підписала Кіотський протокол, резолюцію щодо запобігання насиллю проти жінок тощо. Підпис України стоїть і під низкою інших міжнародних зобов’язань. А ми в місцевому Представництві ООН якраз і допомагаємо вам досягти цих цілей, які ваша країна поставила перед собою.
ООН відрізняється від інших організацій тим, що ми — нейтральна сторона. Наша з колегами місія полягає в тому, щоб допомогти Україні стати сильною, процвітаючою державою, де поважають права людини, та кожен має рівні можливості. Я дуже пишаюся тим, що роблю, але розумію, що багато чого ще треба покращити. Саме нейтралітет Організації та її підходи до проблем є унікальними.
Загалом ООН — всеохоплююча організація. Ми розглядаємо розвиток країни як одне комплексне питання. У 2000 році було розроблено програму під назвою «Цілі розвитку тисячоліття», і наша діяльність була зосереджена на допомозі вашій країні у їх досягненні. Всі наші програми об’єднує питання розвитку, всі вони розробляються з урахуванням потреб та специфіки кожної конкретної країни і відповідно,у кожній країні, є своя програма.
В Україні ми працюємо в трьох напрямах. Перший — це програма реформування країни та сприяння належному врядуванню. Другий — заходи, спрямовані на вирішенням конфлікту на Донбасі. Третій — розвиток енергоефективності та захист навколишнього середовища, над яким ми працюємо вже багато років. Я називаю цю програму «зеленою і чистою Україною».
Марта ФРАНЧУК, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— Офіс ПРООН в Україні працює вже понад 20 років. Як ви можете оцінити роботу цієї організації та які проекти було зроблено за цей час?
Я.Х.: — Серед інших, у вашій країні є серйозні екологічні проблеми. Напевно, це можна пояснити багаторічним екстенсивним розвитком важкої промисловості, зокрема металургійної та вуглевидобувної галузей. На перший погляд, коли ви дивитеся у вікно, ви бачите навколо багато зелені, дерев. Однак якщо подивитися на статистику, то в Україні є багато екологічних проблем. На жаль, це явище поширене в багатьох країнах світу. Дуже багато людей ставлять питання захисту навколишнього середовища на четверте або п’яте місце. Зараз в Україні відчувається загальне піднесення, пов’язане з демократичними перетвореннями та реформами, але, на жаль,в країні триває серйозний збройний конфлікт. Тому проблема захисту довкілля відійшла на другий план. Це цілком зрозуміло, однак це сумно констатувати.
За ці 20 років після розпаду СРСР країна досягла певних успіхів у напряму належного урядування та реалізації реформ, але, на жаль, прогрес відбувається досить повільно, якщо порівнювати з сусідніми країнами. І, знову-таки, наша роль не сидіти на протилежному боці стола і критикувати уряд. У нас інші підходи. Ми стаємо поручі питаємо: «Яким чином ми можемо підтримати вас? Що ми можемо зробити, щоб допомогти вам?» Ми віримо, що після драматичних перетворень Україна піднялася на якісно інший рівень. Ми радіємо, коли бачимо шалений ентузіазм серед українців, які хочуть реформувати країну, її владу, парламент і всю систему відносин між країною та громадянином. Дуже важливо, щоб українській владі вистачило політичної волі та сили втілити в життя заплановані реформи.
Катерина САДЛОВСЬКА, Львівський національний університет ім. І. Франка:
— На окупованих територіях зараз перебуває чимало людей, які потребують води та медикаментів. Які кроки робить ООН у цьому напрямі та чи налагоджена ефективна взаємодія з владою України, якщо йдеться про гуманітарні питання?
Я.Х.: — Це дуже важливе запитання. Життя людини, яка перебуває на іншому боці лінії конфлікту, так само цінне, як життя будь-якої людини, яка сидить в цій залі. Навіть ті люди, які воюють на іншому боці, яких називають терористами, теж є людськими істотами, як усі інші.
Одна з ролей ООН — надавати гуманітарну допомогу. Тому ми доставляємо гуманітарні вантажі на територію Донецької та Луганської області, які не є підконтрольними. Там є вода, медикаменти, пластикова плівка, щоб тимчасово покрити вибиті вікна у пошкоджених будинках. Ця допомога спрямована на врятування життя, захист прав простих людей, які опинилися на цих територіях. Вона жодним чином не націлена на підтримку людей, яких в Україні називають терористами. Це дуже важка й складна робота ООН, іноді досить небезпечна. Ми робимо це в Україні, Сирії, Афганістані, Південному Судані. Ми пишаємося цією роботою, але це — одне з найскладніших наших завдань.
«МИ НЕ СТВОРЮЄМО САМІ РОБОЧІ МІСЦЯ — ЦЕ РОБЛЯТЬ НАШІ УКРАЇНСЬКІ ПАРТНЕРИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРООН»
Ігор САМОКИШ: — Наскільки українська влада підтримує ініціативи ООН, чи йде на співпрацю?
Я.Х.: — Україна підписалася під статутом ООН та під частиною, де йдеться про гуманітарну допомогу. В Україні ми працюємо на запрошення українського уряду. Все, що ми робимо в цій країні, включаючи гуманітарну допомогу окупованим територіям, повністю узгоджується з українською стороною. Інакше не може бути. Кожна людина має право на воду, їжу, дах над головою і мирне життя. І це право є так само невід’ємним для усіх.
Дар’я ДЯДЕНКО, Одеський національний університет імені Мечникова:
— Під час триденного візиту на Донбас, на початку липня, ви підкреслили, що ООН допоможе у створенні робочих місць та інтеграції переміщених осіб. Які кроки зроблено в цьому напрямі?
Я.Х.: — Коли ми плануємо нашу роботу, то завжди спираємося на плани і завдання уряду України. Декілька країн виділили кошти на підтримку цієї ініціативи, про яку ви говорите. Наші співробітники працюють там, де вони найбільш потрібні, зокрема в Краматорську і Сєверодонецьку. Наразі ми працюємо з українськими партнерами над створенням нових робочих місць, які будуть фінансуватися ПРООН. Йдеться про нові робочі місця у центрах соціальної допомоги, громадських організаціях, університетах, комунальному секторі, підприємствах та приватних компаніях. Ми працюємо з також бізнесом, у нас добрі відносини з Торговою палатою, яка допомагає нам у цьому.
Ми також плануємо організувати тренінги з професійної перекваліфікації та надавати невеликі початкові гранти бізнесу, який започаткують переселенці. Ми самі не створюємо робочі місця — це роблять наші українські партнери за допомогою ООН.
І.С.: — Ви згадали, що ПРООН в Україні працює в трьох напрямах: реформування країни, проблеми конфлікту на сході України та захист навколишнього середовища. Скільки грошей, коштів ПРООН планує витратити на реалізацію цих програм?
Я.Х.: — ООН було започатковано багато років тому, і тоді багато країн-донорів надавали фінансування, яке йшло в штаб-квартиру в Нью-Йорку. Саме там розподіляли ці кошти по країнам та напрямам. Наразі часи змінилися. Ми отримуємо незначні кошти від центрального офісу, тому ми в Україні маємо працювати над тим, щоб знайти це фінансування в міжнародних донорів, які є в Україні на реалізацію наших програм допомоги.
Нині ПРООН працює над розробкою нових програм, на які ми намагаємось отримати кошти у міжнародних донорів. Нещодавно я зустрічався з місією Нідерландів в Україні. Ми запропонували їм програму допомоги в галузі доступу до правосуддя і верховенства права. Ця програма була розроблена після вивчення ситуації на Донбасі відповідно до тих потреб і проблем, які нині є на сході України.
Йшлося про надання 14 млн. доларів на цю програму. Загалом, на реалізацію всіх програм наш бюджет складає приблизно 50 млн. доларів. Здається, це великі кошти, але якщо ми подивимося на розміри України, на масштаб цієї проблеми, наприклад, створення робочих місць, — то це дуже мало.
«МИ НЕ МОЖЕМО ОДНІЙ СТОРОНІ КОНФЛІКТУ ДОПОМАГАТИ, А ДРУГІЙ — НІ»
Марія ВОЛОШИН, Львівський національний університет ім. І.Франка:
— Ви працювали в Сирії та Нігерії. Чи можете порівняти, чим відрізняється конфлікт в Україні від тих конфліктів і воєн у тих країнах, де ви раніше жили?
Я.Х.: — Війна – це жахливе руйнівне явище для будь-якої країни. Якщо взагалі доречно так говорити, Україні пощастило в тому що війна на Донбасі зачепила тільки її частину. Якщо б країну повністю охопило полум’я війни, то про жодні реформи не йшлося б.
Утім, ситуація все одно жахлива, зокрема, оскільки цей конфлікт виник не з провини України. Нам дуже прикро, що ця ситуація забирає багато життів, грошей і сил, які б можна було спрямувати на довгостроковий розвиток та покращення життя мільйонів людей.
Вікторія ПРИМАК, Львівський національний університет ім. Івана Франка:
— Як ООН проводить роботу з людьми з окупованих територій і з бійцями АТО?
Я.Х.: — Це дуже цікаве питання. Перед цією зустріччю я обговорював із колегами цю тему. Наразі, мені складно дати вам вичерпну відповідь, але в цьому контексті треба не забувати про права людини. І, з точки зору ООН, якраз тих документів Організації, під якими підписалася Україна, що життя будь-якої людини по той чи інший бік конфлікту — так само цінне.
В ООН є всесвітня програма, яка допомагає з реінтеграцією людей, котрі брали участь у збройних конфліктах. Але ці програми реалізуються лише після того, як було досягнуто миру. Ми не можемо допомагати одній стороні конфлікту, а іншій — ні. Це все дуже складно пояснити, адже може здатися, що ми цінуємо життя людей з одного боку більше, ніж з іншого. Нині ми шукаємо рішення, як саме це все правильно зробити.
