52-га Мюнхенська конференція з безпеки розпочалась 12 лютого з оптимізму через можливе припинення вогню в Сирії. Однак на момент завершення цього найпрестижнішого форуму у світі стало зрозуміло, що такі сподівання є марними через ультимативну позицію Росії, яка фактично реалізує «дебальцевський» сценарій у місті Алеппо. Україну в Мюнхені, як і торік, представляв Президент Петро Порошенко, який у прямому ефірі звинуватив Путіна в агресії на Донбасі і закликав хазяїна Кремля вивести російські війська також із Криму. Як влучно висловився сенатор голова комітету Сенату у справах збройних сил Джон МакКейн, «єдине, що змінилось в амбіціях Путіна це те, що його апетит збільшується під час їжі». Путін же виступав на цій конференції 2007-го. Цього року позицію Росії у Мюнхені представляли прем’єр Дмитро Медведєв і шеф дипломатії Сергій Лавров. Екс-посол США в Україні, член Американської ради Джон ХЕРБСТ сказав «Дню», що головна мета Медведєва полягала у посиленні підтримки в Європі щодо скасування санкцій. «В рамках цих зусиль він попередив про нову холодну війну і небезпеку міжнародного тероризму, що вимагає Захід співпрацювати з Росією. Він також знову озвучив російську пропозицію щодо переговорів про нову архітектуру безпеки в Європі — вічливий спосіб сказати, що Москва хоче позбутися від світового порядку, який встановився після холодної війни в Європі. Доброю новиною є те, що виступи Медведєва і Лаврова виявились не надто переконливими. Навіть Джон Керрі розкритикував Москву за те, що більшість авіаударів у Сирії вона спрямовує проти поміркованої опозиції, на відміну від реальних терористів «ІД», — наголосив пан Хербст. Пропонуємо читачам дві точки зору: з Москви та Києва — про результати Мюнхенської конференції.
Цей розгублений, розгублений світ!
Як Кремль продовжив у Мюнхені свої зусилля з «примусу до любові»
Лілія ШЕВЦОВА, провідний дослідник Інституту Брукінгса, спеціально для «Дня»
Саме таке враження залишає нещодавня Мюнхенська конференція з безпеки — «Мюнхен-2016», найпрестижніший міжнародний форум еліти, яка займається питаннями зовнішньої політики й безпеки. Подібного роду форуми, як і Давоський економічний форум, ніколи не були й не можуть стати проривом у розв’язанні тих чи тих світових проблем. Але вони завжди дають уявлення про головні виклики й здатність світового політичного класу на них відповісти. Так от, «Мюнхен-2016» підтвердив, що процес ерозії світового порядку продовжується, але несумісність інтересів ключових світових гравців і відсутність у них стратегічного бачення, воля й мужність не дозволяють знайти спосіб відповісти навіть на найдраматичніші кризи сучасності — війну в Сирії, нездатність Європи впоратися з біженцями й агресію проти України.
Ми ще раз побачили очевидне: зупинити процес розкладання світового порядку й розростання вогнищ нестабільності неможливо, коли Захід втратив свою траєкторію і опинився в ситуації «паузи». Ліберальні демократії поки так і не змогли добитися єдності в тих питаннях, що їх зібрали в Мюнхені. А ті держави, які, здавалося б, мають забезпечити цю єдність, не готові (або не здатні?) до лідерської ролі. Ангела Меркель нестримно втрачає свій політичний капітал, намагаючись знайти вихід із кризи з біженцями. А Обама взагалі хоче «аутсорсити» всі проблеми будь-кому іншому, готуючись до свого відходу. Гірка іронія в тому, що замість очікуваних спроб Кремля зберегти обличчя в Мюнхені це обличчя намагався зберегти американський Держсекретар Керрі, який шукає шляхів замаскувати (але безуспішно) банкрутство обамівської зовнішньої політики. І успіх його зусиль у цьому заході залежить від того, чи запропонує йому руку допомоги Sergei — Сергій Лавров. Адже ось яка вийшла історія!
А що сама Росія? Сталося очікуване. Кремль вирішив продовжити в Мюнхені свої зусилля з «примусу до любові». Прем’єр Медведєв спробував переплюнути Путіна, який 2007-го в тому ж Мюнхені виголосив свою «Фултонівську» промову — саме ця промова стала першим дзвінком, що сповістив про поворот Росії до ревізіонізму (щоправда, Захід путінському попередженню не повірив — а даремно!). Сьогодні месидж Медведєва був невитіюватим: відмовтеся від стримування Росії (зніміть санкції й прийміть кремлівські правила гри), а то їм не уникнути нової холодної війни й «третього світового струсу». Свою промову Медведєв виголошував неймовірно жорстко, граючи жовнами й інтонаціями і навіть піднімався навшпиньки, намагаючись злякати аудиторію — а вона реагувала нервовими смішками. Лавров продовжив мелодію, але дав Заходу те, чого Захід відчайдушно жадав — надію на позитив і на компроміс. Адже західні учасники не могли покинути Мюнхен, ні про що не домовившись з Кремлем — це був би кошмар! І Лавров дав можливість західним учасникам вдати, що вони не даремно приїхали й чогось досягли: він їм дозволив заявити про угоду щодо сирійського перемир’я. Лавров навіть похвалив своїх опонентів, заявивши, що вони приходять до «нашого розуміння» й «нас це радує». І хто його розбере: він приймає бажане за дійсне і блефує, чи воно так і є насправді.
Щоправда, російська делегація навряд чи почувалася комфортно в Мюнхені, чувши звинувачення з усіх боків, особливо за свій сирійський похід і бомбардування Алеппо, що тривають. Не лише звичайні критики — Україна, Литва й Польща дозволили собі нещадно критикувати, боксувати по Кремлю. А й зазвичай стримані Париж, Берлін і Лондон дозволили собі продемонструвати незадоволеність Москвою. І навіть Керрі з себе вичавив щось, схоже на критику російської участі в алеппівській бійні. Але Москва давно вже звикла до дискомфорту. Тим паче що зустріч з німецьким бізнесом мала привести російську делегацію в добрий настрій: німецький бізнес хотів повернутися до Росії. «Зніміть санкции» — дав їм завдання Медведєв, з упевненою посмішкою дивлячись на німецьких бізнесменів, які сиділи напроти нього з розуміючими обличчями. У цілому, думаю, російська офіційна делегація залишила Мюнхен з відчуттям певного задоволення. Російські учасники отримали підтвердження тому, у що вони хотіли вірити: Захід виводить Росію з ізоляції, і Захід піддається шантажу. Але найголовніше: репутація деяких західних лідерів (у першу чергу Обами) залежить від готовності Москви до співпраці з ними.
Ось вам знімок події, що була корисною з однієї точки зору: вона показала і характер нинішніх світових проблем, і готовність світових гравців їх вирішувати.
«Для України зараз украй необхідно втримати трансатлантичну єдність»
Ганна ГОПКО, голова комітету в закордонних справах Верховної Ради, Київ
Якщо минулого року Україна була ключовою темою на Мюнхенській конференції, то цього — ми були вторинними. Але інше питання, яке було пріоритетним щодо України, це — реформи всередині країни. Чому ті, хто при владі та «любі друзі» продовжують зловживати своїм становищем? Чи не повертаємось ми назад, до тих помилок, які були зроблені після помаранчевої революції? Чому реальну владу після Революції Гідності отримали ті, хто змарнував шанс помаранчевої революції? Тобто це були достатньо жорсткі не публічні розмови. Президент був змушений фактично виправдовуватись про ситуацію довкола Айвараса Абромавичуса. Він договорився до того, що сказав, що всі, хто був при владі до нього і руйнував країну це — олігархи. У багатьох виникло питання, а хто останні 25 років був при владі? У чому причина і чому нічого не змінюється? Все це говорилось у кулуарах і зокрема наголошувалось, що була сакральна жертва зі сторони Яценюка — Мартиненко, але це все одно його не виправдовує і зразу виникали питання, чому Президент не знімає Шокіна. Це були питання експертів, які добре розуміють ситуацію в Україні. Багато друзів України, які в курсі подій і мають свої налагоджені канали інформації, переживають, щоб українська влада не загралась, а справді почала виправдовувати наданий шанс.
НА СВОЇЙ СТОРІНЦІ У FACEBOOK ГАННА ГОПКО НАПИСАЛА: «ДУМАЮ, ЩО 2016 року ПАН КЕРРІ ТАКИ ЗДІЙСНИТЬ ВІЗИТ В УКРАЇНУ». ГАЗЕТІ «День» БУЛО ПРИЄМНО, ЩО ГОЛОВА КОМІТЕТУ У ЗАКОРДОННИХ СПРАВАХ СКОРИСТАЛАСЯ ЗУСТРІЧЧЮ З ШЕФОМ АМЕРИКАНСЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ, ЩОБ ПОДАРУВАТИ КНИГУ БІБЛІОТЕКИ «Дня» UKRAINE INCOGNITA ТОП-25 АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ ДЛЯ КРАЩОГО РОЗУМІННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ / ФОТО ІЗ СТОРІНКИ ГОПКО В FACEBOOK
На сесії, яка була присвячена темі НАТО, я наголосила на важливості вирішення питання безпеки в Україні. Якщо і далі продовжуватиметься гібридна дипломатія в часи гібридної війни, то це призведе спершу до гібридного миру, а потім і до чергового конфлікту.
Прем’єр-міністр Норвегії сказала: ми розуміємо, що маємо допомагати Україні і це робимо, надаючи економічну і фінансову допомогу. Але Україна сама має нарешті показати, що вона справляється з ситуацією і забезпечує зміни, в яких зацікавлені люди. Тобто ключовий месидж полягає у наступному. Попри те що у нас багато зауважень до Заходу, але вони хочуть не чути про те, яка у нас корупція, а як ми вирішуємо це питання.
Що стосується заяв російського прем’єра і міністра закордонних справ на цій конференції, то вони сприймались дуже негативно. Коли торік Лавров розповідав, що в Україні немає російських військ, то зал реально реготав. А цього року не знайшли відгуку у залі заклики Медведєва до діалогу з Росією, що без Росії не буде великої Європи, що загроза тероризму зростатиме, якщо Росія і Захід не об’єднає зусиль. Він також закликав скасувати санкції, бо це не вигідно ні Росії, ні європейським країнам, які страждають від цього.
Зараз західним політикам некомфортно говорити на тему скасування санкцій. Цілком очевидно, що знаття санкцій вони прив’язують до виконання мінських домовленостей. Хтось із західних партнерів говорить: обома сторонами, хтось — лише Росією. Але очевидно є певні тривожні сигнали та певні тенденції у ставленні європейських держав до Росії. У багатьох країнах ЄС є бажання повернутися до відновлення торговельних стосунків з Росією. І тому всередині ЄС треба буде докладати багато зусиль, щоб утримати ситуацію і зберегти санкційну політику щодо Росією.
Очевидно, що виступ Медведєва був більше розрахований на російську авдиторію, щоб пропагандистські канали показали, що знову в усьому винна Україна. І він не приїхав у Мюнхен шукати діалог. І підтвердженням цього є його остання фраза, що останні роки після закінчення холодної війни ми жили більш-менш нормально, а зараз ви йдете по шляху конфронтації, що може призвести до світового третього струсу.
Для України зараз украй необхідно втримати трансатлантичну єдність, щоб у США та ЄС був єдиний план по дотисканню Путіна. Але навіть у приватних розмовах з деякими радниками і Меркель, і Керрі лунали дуже чіткі месиджі: без внутрішніх успіхів, без конкретних результатів у боротьбі з корупцією втримувати підтримку щодо ситуації на сході України буде дуже важко.
Дуже дивним виглядав виступ французького прем’єра Мануеля Вальса, який з одного боку закликав росіян не бомбувати мирне населення в Сирії, а з другого — згадав про збитий російський літак, забувши нагадати про причетність Росії до збиття МН-17 над Донбасом. Для французів є важливим питання міжнародного тероризму, біженців і Сирії, а що стосується Мінських домовленостей, то нам треба боротися за те, щоб позиція Франції була достатньо жорсткою і не дружньою щодо Росії.
