Схоже, нинішня польська влада, яка перебуває під контролем лідера «Права і справедливості» (ПіС) Ярослава Качиньського, робить усе можливе і неможливе, щоб повністю дискредитувати колишнього супротивника президента Європейської Ради Дональда Туска, якого нещодавно без згоди Варшави було переобрано на другий термін.
Зокрема, Качиньський заявляв, що Туска не можна переназначати, бо йому можуть висунути звинувачення у причетності до авіакатастрофи у Смоленську в 2010 році, під час якої загинув його брат-близнюк Лех, на той момент президент Польщі.
А на початку березня міністр оборони Антоній Мацеревіч звинуватив Туска у діях, які рівнозначні дипломатичній зраді, заявивши, що той працював з Росією, аби завдати шкоди польським інтересам у зв’язку зі смоленською авіакатастрофою.
«ЧАСТИНА ПОЛІТИЧНОЇ НАКЛЕПНИЦЬКОЇ КАМПАНІЇ»
Минулого тижня польська прокуратура викликала Туска до Варшави, і вісім годин його допитували як свідка у розслідуванні колишніх керівників військової контррозвідки, яких підозрюють у співпраці із зарубіжними розвідками без офіціального дозволу. При цьому один із цих керівників сказав, що Туск, який на той час обіймав посаду прем’єр-міністра і таким чином абсолютно відповідав за розвідувальну службу, був повністю обізнаним про співпрацю секретних служб з Росією і уповноважив таку діяльність.
«Я не маю сумніву, що це частина політичної наклепницької кампанії. І її автори навіть цього не приховують», — сказав Туск місцевим медіа до початку допиту в офісі прокурора. Треба відзначити, що прокуратура перебуває під прямим контролем правлячої партії «Право і справедливість». Президент Європейської Ради також зазначив, що закон забороняє розголошувати будь-які деталі розслідування. «Я прибув сюди, тому що поважаю польську державу», — наголосив Туск. Більше того, він висловився про готовність відмовитися від імунітету президента Європейської Ради, якщо відчуватиме, що прокурори зроблять неможливим виконання його обов’язків у Брюсселі.
ПРОТИСТОЯННЯ МІЖ ПОЛІТИКАМИ
«День» спробував розібратися, чому так негативно ставиться польський уряд до Туска, який став першим поляком, що обійняв найвищу посаду в Європейському Союзі. Ми попросили польських експертів також розповісти загалом про феномен цього польського політика, який двічі перемагав на парламентських виборах у Польщі і заслужив довіру ЄС, щоб очолити Європейську Раду і бути переобраним на другий термін.
Стосовно негативного ставлення Ярослава Качиньського до Дональда Туска, то аналітик Інституту міжнародних відносин Варшавського університету Анджей ШЕПТИЦЬКИЙ пояснює це міжлюдськими відносинами між цими двома політиками. «Зокрема, у 2007 році Ярослав Качиньський програв парламентські вибори Дональду Туску, який очолював тоді «Громадянську платформу». Політичне протистояння між цими політиками поглибилося після загибелі брата Леха Качиньського в смоленській авіакатастрофі. І саме цим пояснюється те, чому польський уряд виступив проти перебування Туска на другому терміні як президента Європейської Ради», — наголосив експерт.
Посол Польщі в Україні Ян ПЄКЛО також поділяє цю думку. «Тоді, у 2010 році, саме Туск очолював уряд, і досі незрозуміло, що там відбулося. Відтак Ярослав Качиньський покладає відповідальність за тодішнє безрезультатне розслідування саме на Дональда Туска», — сказав посол «Дню».
СПРОМОЖНІСТЬ СЛУХАТИ І ВИНОСИТИ УРОКИ
Президент Інституту громадських справ (Варшава) Яцек Кухарчек сказав «Дню», що «початок особистої ворожнечі, яка триває останні десять років між цими двома політиками, було закладено у 2007 році». Тоді очолювана Дональдом Туском партія «Громадянська платформа» перемогла на позачергових парламентських виборах. Причому значну роль у цьому успіху зіграла переконлива перемога Туска у теледебатах з прем’єр-міністром Ярославом Качиньським.
«Качиньський вважав, — розповідає експерт, — що 2007 рік був своєрідною змовою, коли його позбавили влади. Але насправді він неправильно прочитав громадські настрої. Тим часом як Туск продемонстрував, що він спроможний учитись на своїх помилках. І це враховуючи його поразку, коли він у 2005 році балотувався на посаду президента і програв Леху Качиньському, а до цього він отримав поразку на парламентських виборах партії Ярослава Качиньського».
За словами Кухарчека, Туск починав із найнижчого старту і важко працював, щоб піднятись. Щодо особистих рис характеру Туска, — відзначив експерт, — то головними з них є спроможність слухати і виносити уроки.
«2007 рік став вирішальним моментом у його політичній кар’єрі. Туску вдалося перевизначити по-новому себе і свою партію «Громадянська платформа» як проєвропейську, а Качиньського як політика, що виступає проти Європи, проти європейських цінностей. Більше того, він доніс це до громадськості, бо зрозумів, що настав час змін і люди вже ситі існуючою ситуацією, що посткомунізм не є справжньою ідеологією.
Відтак у політичній боротьбі Туск визначив себе певним способом і зміг привабити на свій бік виборців, бо в 2007 році не було зрозуміло, куди може повести країну Качиньський, якщо він переможе на виборах. Тим часом Туск став своєрідним виразником проєвропейської і ліберально налаштованої громадської думки. Його завжди розглядали як такого, хто може ефективно зупинити Качиньського і його когорту», — розповідає Кухарчек.
ЧЕСНИЙ БРОКЕР У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ РАДІ
Він вважає, що Туск правильно зробив, погодившись стати президентом Європейської Ради. «У середині другого терміну його перебування на посаді прем’єр-міністра виникла громадська втома не стільки від самого Туска, як від політики уряду, який очолювала «Громадянська платформа». Більша частина громадської думки шукала чогось нового. Упродовж майже вісім років уряд імплементував щось на зразок центристської політки, що зробило чимало людей у лівому сегменті не дуже задоволеними. Тому була опозиція і зліва, і справа.
І водночас це була перша зміна для Польщі мати свого польського політика на такій важливій посаді у Європейському Союзі, також вершина її політики, щоб голос Польщі був почутий у ЄС і відповідно зробити Варшаву важливим європейським гравцем. Економічний розвиток і наша демографія дозволяла це», — зазначає експерт.
На його думку, з боку Туска було б безвідповідальним не погодитись на пропозицію стати президентом Європейської Ради у 2014 році. А якби він залишився у Польщі, то навряд чи краще діяв би на виборах у 2015 році, ніж Єва Копач, тому це було подвійно виправданим рішенням, резюмує пан Кухарчик.
Він також вважає, що Туск чудово впорався з обов’язками президента Європейської Ради: «Спочатку був скептицизм, чи впорається він з цією роботою. Але через два з половиною роки Туск довів, що вміє слухати, що кажуть інші люди, а це було важливим як для політичного успіху в Польщі, так і під час головування в Європейській Раді. А в цьому найважливішому інституті ЄС збираються дуже важливі люди з великим его. Тому важливо керувати такою групою індивідуумів і мати при цьому повагу. Відтак президентом Європейської Ради має бути, щонайменше, прем’єр-міністр, тому що європейські лідери хочуть мати на цій посаді людину, яку вони можуть поважати. Очікування від цієї роботи вимагає, що така людина повинна бути чесним брокером і водночас може дати роботі Європейської Ради певний напрямок. І слухати, і водночас формувати певні рішення».
НАЙБІЛЬША ЗАГРОЗА КАЧИНЬСЬКОГО
Пан Кухарчек вважає, що нападки нинішньої польської влади на Дональда Туска навіть уже після його переобрання на другий термін на посаду президента Європейської Ради полягають у наступному:
«Справа в тому, що Качиньський і нинішній уряд бачать у Туску найбільшу загрозу продовженню їхньої влади. Партія «Право і справедливість» попри певні претензії не дуже популярна у країні, а Качиньський — дуже непопулярний, але факт полягає в тому, що їхня сила базується на слабкості опозиції. Тому що опозиції бракує лідера, якому довіряють. А Туск саме і є найбільш імовірним лідером опозиції.
І коли він покидав посаду прем’єр-міністра, то не був дуже популярний, бо люди були розчаровані деякими з його реформ, зокрема пенсійною. Але зараз, коли він переїхав у Брюссель, довіра до нього зростає, особливо після цих зіткнень з Качиньським з приводу перепризначення Туска на посаду президента Європейської Ради. Він знову став лідером проти «ПіС».
Качиньський відчуває загрозу, що Туск його усуне від влади, як це було у 2007 році. Тому він робить усе можливе, щоб зруйнувати репутацію Туска тут, у Польщі. І цим пояснюються всі спроби змалювати Туска винним у смоленській авіакатастрофі. Качиньський добре знає, що це не так. Насправді, якщо хтось і винен у цій авіакатастрофі, то це його покійний брат, який не захотів приземлятись в іншому місці, ніж Смоленськ.
Тому роль смоленської катастрофи виконує дві функції. Перша полягає в тому, щоб дискредитувати Туска, а друга — щоб покрити факт, що саме президент Лех Качиньський і його канцелярія організували цю смертельну подорож, у якій загинула сотня людей. Це фактично спроба відвернути увагу від реальної причини цієї авіакатастрофи».
