Південну Корею цілком справедливо називають дивом на річці Хан. Адже ця країна за 50 років буквально постала з попелу після війни 1950-1953 років. У цьому може переконатися будь-хто, відвідавши цю державу. Всі знають про корпорацію Samsung, продукція якої присутня в усіх куточках світу. Але ще більше вражають дороги, інфраструктура, про які нашій країні можна лише мріяти. І ще однією ознакою Кореї є те, що там домінує автомобільна техніка місцевого виробництва, яка доволі успішно конкурує зі світовими марками. Тож виникає запитання, як Південній Кореї вдалося досягти таких успіхів, причому за браку ресурсів, які зосереджені саме у північній частині Кореї?
Перша нагода спитати про це виникла у мене під час відвідин цвинтару-меморіалу ООН у корейському місті Пусан. Директор з міжнародних відносин в офісі цього меморіалу Лео Дж. Дімей розповів «Дню», що він полюбив Корею після перших відвідин могили свого батька, який загинув у війні 1950-1953 рр. і похований на цьому цвинтарі. «Чесно кажучи, корейці працювали дуже важко. Але треба також пам’ятати, що 55 країн-членів ООН давали гранти та позики Кореї, щоб вона здійснила диво. І треба віддати їм належне, вони це зробили. А багато інших країн, ви як журналіст бачили, отримали фонди, кошти як допомогу, і головним чином використали їх, щоб вижити, а корейці використали, щоб розвиватися. Інша цікава річ полягає в тому, що тут немає релігійної дискримінації. Корейці живуть дуже гармонічно, незалежно від того, яка у них релігія. Окрім того, треба відзначити таку рису, як великий націоналізм. Часом націоналізм є позитивним, часом буває зовсім не корисним. У випадку Кореї він був дуже позитивним і допоміг відбудувати країну з попелу. І я це дуже поважаю».
Під час відвідин Сеула «День» взяв ексклюзивне інтерв’ю у Посла України в Республіці Корея Василя МАРМАЗОВА.
«ЇХНІ СТАРТОВІ ПОЗИЦІЇ БУЛИ НАБАГАТО ГІРШИМИ, НІЖ В УКРАЇНИ НА ПОЧАТКУ 1990-х РОКІВ»
— Пане посол, як корейцям вдалося з попелу перетворити свою країну на «диво на річці Хан»?
— Те, що ми називаємо «дивом на річці Хан» — це дійсно одне з визначних досягнень сучасної Південної Кореї, яким корейський народ справедливо пишається. Насправді їхні стартові позиції були набагато гіршими, ніж в України на початку 1990-х років. Їх можна порівняти з тією ситуацією, яка була у нас після Другої світової війни. Тому ще більш вражаючим є те, як за доволі короткий проміжок часу їм вдалося досягти таких помітних результатів у розвитку країни. Тут, безумовно, визначальну роль відіграв менталітет корейського народу і його цінності, що базуються на конфуціанській етиці й моралі. Важливою складовою успіху стала також політична воля керівництва Південної Кореї, яке у 60-х роках минулого століття змогло сформувати чітко визначену програму реформ і залучити до її виконання більшу частину суспільства. Так, тоді також було застосовано певні жорсткі адміністративні заходи, але у сукупності це дало бажаний результат. І по-третє, корейці зрозуміли, що самотужки вони не впораються з оновленням країни, з інтеграцією в світову економічну систему. Тому вони активно залучали міжнародну допомогу як від окремих країн, так і від міжнародних фінансових структур, які підтримали Південну Корею. Ось ці фактори дали результат. Але я все-таки на перше місце поставив би особливості, індивідуальні якості корейського народу, який відрізняється працездатністю, високою організацією. Головне, що вони бачили конкретну мету, якої вони досягли. Хоча це не означає, що в теперішній Південній Кореї не існує проблем, у тому числі й економічних.
— Директор з міжнародних відносин цвинтарю-меморіалу ООН в Пусані, канадець Лео Дж. Дімей розповів: однією з причин успіху є те, що попри існування трьох релігій вони не налаштовані агресивно одна проти одної...
— Це справді так. У Південній Кореї широко поширено християнство, хоч історично велика частина населення сповідує буддизм. І незважаючи на те, що зараз корейці дотримуються різних релігійних переконань, все ж таки у корейському суспільстві домінують конфуціанські традиції і принципи. Деякі дослідники, які вивчають корейське суспільство, говорять, що саме поєднання конфуціанства з християнством і дозволило мобілізувати більшість населення на вирішення тих викликів, які стояли перед корейським суспільством після Корейської війни.
«КОРЕЙЦІ НАГОЛОШУЮТЬ НА ПРИНАЛЕЖНОСТІ ДО СВОЄЇ НАЦІЇ, ПИШАЮТЬСЯ НАЦІОНАЛЬНИМИ СИМВОЛАМИ»
— Дехто звертає увагу на те, що Південна Корея завдячує своїм успіхом здоровому націоналізму, що скажете?
— Я назвав би це патріотизмом. Зрозуміло, що протистояння колоніальному пануванню, події Корейської війни, непрості відносини між двома Кореями, конкуренція між Південною Кореєю та країнами сусідами певною мірою стимулювали націоналізм. Корейці наголошують на своїй належності до своєї нації, пишаються національними символами. Я це спостерігаю протягом національних свят, коли вони щиро реагують на свій прапор, інші державні та релігійні символи. Але це не означає, що країна зневажливо ставиться до представників інших національностей, навіть тих, з якими у них історично непрості взаємини. Я ніколи не спостерігав, щоб були якісь прояви нетерпимості чи агресії щодо іноземців.
— Той факт, що корейці вважають себе нацією, яка народилася п’ять тисяч років тому, якось впливає на їхній менталітет?
— Безумовно. Але історія цього регіону непроста. У них було багато трагічних подій, були зіткнення, боротьба між різними центрами впливу. Проте вони зберегли свою ідентичність під час достатньо жорсткого колоніального періоду, коли дискримінувалися, а корейську мову і взагалі належність до корейської нації забороняли. Була дискримінація при призначенні на управлінські посади.
«СЕУЛ ЗАСУДЖУЄ ПОРУШЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ТА СУВЕРЕНІТЕТУ НАШОЇ ДЕРЖАВИ»
— Я мав можливість спитати спікера Національної асамблеї Південної Кореї, чому країна не вводить санкції проти Росії, як це зробили ЄС, США, Канада, Австралія та Японія. Він відповів мені, що Південна Корея старається, але це дуже чутливе питання через особливе положення Росії як учасника «Групи шести» щодо північнокорейської ядерної проблеми, тому не може цього зробити. Чи ви поділяєте думку, що це може заважати Сеулу приєднатися до санкцій проти Росії?
— По-перше, я би хотів наголосити, що Республіка Корея була одним зі співавторів резолюції ГА ООН про підтримку територіальної цілісності України. Після цього було кілька заяв Південної Кореї, які засуджували втручання у внутрішні справи України, вона підтримувала досягнення певних домовленостей у Мінську. І зараз вони звичайно зацікавлені в тому, щоб Мінські домовленості були повністю імплементовані. Щодо санкцій, справді, це чутливе питання для Південної Кореї, яка економічно пов’язана з Росією. І ви правильно зазначаєте, що Росія — учасник шестисторонніх переговорів з проблематики КНДР. При цьому Південна Корея прагне надавати підтримку Україні. Представники цієї країни візьмуть участь у Міжнародній конференції на підтримку реформ в Україні, що відбудеться наприкінці квітня у Києві. Що ж до парламентських кіл, я теж мав можливість спілкуватися з депутатами Національної асамблеї. Вони активно цікавляться ситуацією в Україні. Минулого місяця делегація південнокорейських парламентарів високого рівня відвідала Україну. У Національній асамблеї Республіки Корея вже тривалий час функціонує група дружби з Україною, яка складається з представників як правлячої партії, так і опозиції. Тому відчувається й парламентська підтримка. Але на завершення я би привів факт, що президент Республіки Корея Пак відмовилася брати участь у святкуванні в Москві з нагоди
70-річчя перемоги у Другій світовій війні 9 травня цього року. Хоча корейський народ з повагою ставиться до цієї дати, багато втрат поніс під час Другої світової війни та Корейської. Але це також певний політичний крок. Тому я сказав би так: Сеул засуджує втручання у внутрішні справи, порушення територіальної цілісності та суверенітету нашої держави. По-друге, Південна Корея прагне надавати максимальну підтримку як на політичному, так і на економічному рівні.
— До речі, в редакційній статті Korean Times йдеться саме про те, що президент Південної Кореї мала би поїхати в Москву, щоб потиснути руку північнокорейському лідеру, і, таким чином, дати початок політичному діалогу. Наскільки такі погляди поширені в цій країні?
— Це нормально, Республіка Корея — демократична країна. Є критика зовнішньої політики теперішньої адміністрації. Є прихильники того, щоб лідери двох країн зустрілися в Москві. До речі, участь Кім Чен Ина у згаданому святкуванні вже підтверджена. Що ж до такої зустрічі обох лідерів, то потрібна готовність до неї. Президент Південної Кореї Пак Кин Хе, говорячи про ймовірність переговорів з лідером КНДР, вже неодноразово заявляла, що «зустріч заради зустрічі» не потрібна.
— Минулого разу, коли я відвідував Південну Корею під час Ядерного саміту 2012 року, наша делегація зустрічалася з керівництвом Samsung і Hyundai Motors, обговорювали плани збирання авто в Україні. Що зараз із цими планами, як розвивається співпраця з Південною Кореєю?
— Скажу відверто, останні події в Україні (і в політичній, і в економічній сфері) призупинили реалізацію багатьох проектів, які були напрацьовані за останні три роки. Але актуальність їх зберігається. Це проект у сфері сільського господарства, низка серйозних компаній зацікавлені у створенні належної інфраструктури для переробки сільськогосподарської продукції і в її подальшому експорті на інші ринки. Автомобілебудування — постійна тема, також тривають консультації між українськими і корейськими автовиробниками. Щодо сфери ІТ — Samsung продовжує активно працювати в Україні. Так, у Києві успішно функціонує створений цією компанією науково-дослідний центр (на сьогодні один з найбільших у Східній Європі), у якому зайнято дві тисячі співробітників, в основному українців. Триває співпраця у сфері космосу, з російського космодрому зібраними в Україні ракетоносіями запускаємо корейські супутники. На сьогодні є всі передумови для того, щоб такі проекти продовжували розвиватися.
«КОРЕЙСЬКИЙ ДОСВІД МОДЕРНІЗАЦІЇ — НАДЗВИЧАЙНО ЦІКАВИЙ»
— Чи побратимські відносини розвиваються між нашими та корейськими містами? Наприклад, я був у Пусані, четвертому у світі порту, це місто могло б стати побратимом Одеси?
— Це справді був би цікавий проект, але багато що ще залежить від місцевої влади в Одесі та регіональних лідерів. Було би багато в чому корисно вивчати досвід Пусана не лише Одесі, а й багатьом іншим портам, які потребують модернізації. Існує низка корейських компаній, які також були б зацікавлені в таких проектах. Останнім часом підписано меморандум про співпрацю між Кіровоградською обласною адміністрацією і третім найбільшим, після Сеула та Пусана, південнокорейським містом — Інчхоном, яке на сьогодні дуже динамічно розвивається. До речі, Інчхон — це також важливий транспортний вузол країни, де розміщуються найбільший порт на західному узбережжі Корейського півострова та один з найкращих у світі міжнародних аеропортів.
— Чи достатньою мірою використовується у нашій співпраці той чинник, що Україна та Південна Корея мають певні подібності?
— Якщо провести паралелі в історії Кореї та України, у нас багато подібного, незважаючи на те, що ми далеко знаходимося один від одного. Навіть те, що в Україні присутня немала корейська діаспора, також говорить, що у нас багато можливостей і зв’язків для розвитку співпраці. А корейський досвід модернізації, в проведенні реформ надзвичайно цікавий. Зараз багато європейських країн шукають шляхи для того, щоб співпрацювати з Південною Кореєю, залучати корейські інвестиції в європейську економіку, відповідно європейські компанії приходять на корейський ринок. Тому й Україні не можна замикатися на одному напрямку. Ми — частина Європи, інтегруємося в європейський економічний простір, але маємо пам’ятати, що світ — глобальний, є інші динамічні центри, є країни з надзвичайно цікавим потенціалом. Тому не випадково у березні цього року міністр закордонних справ України Павло Клімкін здійснив візит до Японії, зараз ми працюємо над тим, щоб відбувся обмін візитами очільників зовнішньополітичних відомств України та Республіки Корея. Все це говорить про те, що у Києві є повне розуміння важливості розвитку взаємовигідного співробітництва з Північно-Східною Азією та іншими азійськими центрами. Потенціал такої співпраці надзвичайно великий, у першу чергу в економічній сфері.
«ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ВИРОБНИКІВ ПРОДУКТІВ КОРЕЙСЬКИЙ РИНОК Є ДУЖЕ ПЕРСПЕКТИВНИМ»
— Які наші компанії вже працюють у Південній Кореї чи мають потенціал виходу на корейський ринок, і що заважає це зробити, якщо є бажання?
— Наразі в Кореї немає представництв українських компаній. Однак завдяки активній співпраці відділу з економічних питань посольства з низкою українських виробників зараз на полицях корейських супермаркетів можна купити пиво «Оболонь», шоколад «Рошен», горілку «Неміров», чого не було ще два роки тому. Подобається корейцям і херсонське борошно, полтавська соняшникова олія, івано-франківський яєчний порошок, кіровоградська цибуля. Для українських виробників продуктів корейський ринок дуже перспективний. Але для того щоб увійти на цей ринок, український бізнес має бути більш активним, брати участь у міжнародних спеціалізованих виставках, має навчитися змінюватися і пристосовуватися до нових умов. Хочу навести дуже показовий приклад: корейці щороку імпортують більше 90 тис. тонн сиру, бо в Кореї цей продукт практично не виробляється, щороку імпорт сиру в Кореї збільшується на 15%. Я впевнений, що для українських твердих сирів також є місце на корейському ринку. Посольство планує взяти участь у міжнародній спеціалізованій виставці продуктів харчування Seoul Food-2015, яка відбудеться у травні. На виставці завдяки спонсорській допомозі буде облаштовано стенд посольства, де ми познайомимо корейців з продукцією таких українських компаній, як «Креатив» (соняшникова олія), «Мілкіленд-Україна» (тверді сири), «Золотий вік» (халва, кондитерські вироби), «Радивилівмолоко» (вершкове масло). Принагідно запрошуємо до співпраці й українські компанії. Ми завжди готові допомогти в освоєнні корейського ринку.
