На 70-ту річницю закінчення війни ми повинні спокійно поміркувати над шляхом до війни та шляхом, який ми обрали після її завершення, в епоху двадцятого століття. Ми повинні з уроків історії отримати мудрість, яка направлятиме нас у наше майбутнє.
Понад сто років тому величезні колонії, якими володіли в основному західні держави, простягалися по всьому світу. Завдяки домінуючій перевазі в технологіях, хвилі колоніальних сил Заходу в дев’ятнадцятому столітті хлинули в бік Азії. Немає жодних сумнівів, що цьому сприяло відчуття кризи, яке змусило Японію розпочати модернізацію. Японія створила конституційний уряд раніше, ніж будь-яка інша країна Азії і повністю зберегла свою незалежність. Японсько-російська війна підбадьорила багато народів, які перебували під колоніальним пануванням, починаючи від Азії до Африки.
Після Першої світової війни рух за самовизначення отримав імпульс і пригальмував колонізацію. Ця жахлива війна забрала майже десять мільйонів життів. Через сильне бажання збереження миру, народи заснували Лігу Націй і запропонували Спільний договір про відмову від війни. Таким чином у міжнародному співтоваристві виник новий рух, що прагнув заборонити війну.
Спочатку Японія йшла в ногу з іншими країнами. Але після виникнення Великої депресії і намагання західних країн створити економічні блоки за участю своїх колоніальних володінь, економіка Японії зазнала серйозного удару. В таких обставинах у Японії поглиблювалось відчуття ізоляції. І вона спробувала подолати дипломатичну й економічну безвихідь за допомогою сили. На жаль, внутрішньополітична система Японії не мала змоги гальмувати такі спроби. Таким чином, Японія втратила бачення загальних тенденцій, що формували світ.
Після Маньчжурського інциденту і подальшого виходу з Ліги Націй, Японія поступово перетворилася на виклик новому світовому порядку, який прагнуло створити міжнародне співтовариство після таких величезних жертв. Японія обрала неправильний курс і стала рухатися на шляху до війни.
І 70 років тому Японія зазнала поразки.
У 70-ту річницю закінчення війни я низько схиляю голову перед душами всіх тих, хто загинув як удома, так і за кордоном. Я висловлюю свої почуття глибокої скорботи і мої вічні, щирі співчуття.
Понад три мільйони наших співвітчизників втратили свої життя під час війни: на полях битв, піклуючись про майбутнє своєї батьківщини і бажаючи щастя своїм сім’ям; в далеких іноземних країнах після війни; в надзвичайному холоді чи спеці, потерпаючи від голоду і хвороб. Атомні бомбардування Хіросіми і Нагасакі, повітряні нальоти на Токіо та інші міста, сухопутні бої на Окінаві, серед усього іншого, без милосердя принесли великі жертви серед звичайних громадян.
У країнах, які воювали проти Японії, незліченна кількість втрат була серед молодих людей з перспективним майбутнім. На полях битв у Китаї, Південно-Східної Азії, на островах Тихого океану і в інших місцях, постраждало багато невинних громадян, які стали жертвою боротьби і поневірянь, таких як позбавлення їжі. Ми ніколи не повинні забувати, що на полях битв були жінки, честь і гідність яких було зганьблено.
Наша країна завдала невимірних збитків і стражданнь невинним людям. Історія — сувора. Що зроблено, того не повернеш. Кожен з них: він чи вона мали своє життя, мрію й улюблену сім’ю. Коли я прямо споглядаю на цей очевидний факт, то навіть зараз, я втрачаю дар мови і моє серце наповнюється горем.
Мир, яким ми насолоджуємося сьогодні, існує тільки завдяки таким дорогоцінним жертвоприношенням. І в цьому полягає походження післявоєнної Японії. Ми ніколи не повинні знову допустити руйнівної війни.
Будь-то інцидент, агресія, війна — ми ніколи не будемо знову вдаватися до будь-якої форми загрози чи застосування сили як засобу вирішення міжнародних суперечок. Ми назавжди відмовляємося від колоніального панування і поважаємо право всіх народів у всьому світі на самовизначення.
ІМПЕРАТОР АКІХІТО ТА ІМПЕРАТРИЦЯ МІТІКО ВШАНОВУЮТЬ ЗАГИБЛИХ У ВІЙНІ ПІД ЧАС СПЕЦІАЛЬНОЇ ЦЕРЕМОНІЇ В ТОКІО З ВІДЗНАЧЕННЯ 70-РІЧЧЯ КАПІТУЛЯЦІЇ ЯПОНІЇ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ / ФОТО РЕЙТЕР
Із відчуттям глибокого покаяння за війну Японія взяла на себе це зобов’язання. І на його основі ми створили вільну й демократичну країну, яка дотримується верховенства права і послідовно відстоює нашу клятву ніколи не воювати знову. Скромно пишаючись шляхом, який ми йшли як миролюбна держава упродовж 70 років, ми налаштовані ніколи не відхилятися від цього курсу.
Японія неодноразово висловлювала почуття глибокого каяття і щирих вибачень за свої дії під час війни. Для того, щоб проявити ці почуття через конкретні дії, ми закарбували в наших серцях історію страждань людей в Азії як наших сусідів: це таких країн Південно-Східної Азії як Індонезія і Філіппіни, а також у Тайвані, Республіці Корея і Китаї; і після завершення війни ми послідовно присвятили себе регіональному миру і процвітанню.
Ця позиція, яку сформулювали попередні японські уряди, залишиться непорушною в майбутньому.
Проте незалежно від того, які зусилля ми можемо докладати, туга тих, хто втратив членів своїх родин, і болючі спогади тих, хто пережив величезні страждання, завдані війною, ніколи не буде зцілено.
Отже, ми повинні взяти близько до серця таке:
• Понад шістьом мільйонам японських репатріантів вдалося благополучно повернутись на батьківщину після війни з різних частин Азіатсько-Тихоокеанського регіону і стати рушійною силою післявоєнного відновлення Японії.
• Майже три тисячі японських дітей, що залишилися в Китаї, змогли вирости там і знову ступити на землю своєї батьківщини.
• Колишні військовополонені Сполучених Штатів, Сполученого Королівства, Нідерландів, Австралії та інших країн протягом багатьох років відвідували Японію, щоб продовжити молитися за душі загиблих на цій війні з обох сторін.
Якою мала бути емоційна боротьба і зусилля китайського народу, що пережив усі страждання війни, а також для колишніх військовополонених, які зазнали нестерпних мук, завданих японською армією, щоб бути настільки терпимими?
Над цим ми повинні добре подумати.
Мир, яким ми насолоджуємося сьогодні, існує тільки завдяки таким дорогоцінним жертвоприношенням. І в цьому полягає походження післявоєнної Японії. Ми ніколи не повинні знову допустити руйнівної війни. Будь-то інцидент, агресія, війна — ми ніколи не будемо знову вдаватися до будь-якої форми загрози чи застосування сили як засобу вирішення міжнародних суперечок. Ми назавжди відмовляємося від колоніального панування і поважаємо право всіх народів у всьому світі на самовизначення
Завдяки таким проявам терпимості, в післявоєнну епоху Японія змогла повернутися до міжнародного співтовариства. Користуючись нагодою 70-річчя закінчення війни, Японія хотіла б висловити свою щиру подяку всім народам і всім людям, які зробили все можливе для примирення.
У Японії післявоєнне покоління зараз перевищує 80% населення країни. Ми не повинні дозволити, щоб наші діти, онуки і навіть майбутні покоління, що прийдуть, які не мають нічого спільного з тієї війною, мусили вибачитися. І все ж ми японці з покоління в покоління повинні прямо дивитись на історію минулого. У нас є відповідальність зі всією смиренністю успадковувати минуле і передавати його у майбутнє.
Покоління наших батьків, бабусь і дідусів змогли вижити у бідності на розореній після війни землі. Майбутнє, яке вони принесли, успадкувало наше нинішнє покоління, і саме його ми передамо наступному поколінні. Разом з невтомними зусиллями наших попередників це стало можливим тільки завдяки добрій волі і допомозі, яку нам надала велика кількість країн, таких як США, Австралія та європейські країни, з якими Японія люто воювала як з ворогами.
Ми повинні передати це в майбутнє з покоління в покоління. У нас є велика відповідальність глибоко в наших серцях вивчити уроки історії, щоб побудувати краще майбутнє і використати всі можливі зусилля для миру і процвітання Азії і в світі.
Ми закарбуємо в наших серцях минуле, коли Японія намагалася вийти з глухого кута завдяки силі. Виходячи з таких міркувань, Японія продовжуватиме твердо відстоювати принцип, що будь-які спори повинні врегульовуватись мирним і дипломатичним шляхом, заснованим на повазі верховенства закону, а також звертатиметься до інших країн у світі поступати подібним чином. Як єдина країна, яка зазнала спустошення атомних бомбардувань під час війни, Японія буде виконувати свої обов’язки в рамках міжнародного співтовариства, прагнучи до непоширення ядерної зброї і її остаточної ліквідації.
Ми закарбуємо в наших серцях минуле, коли честь і гідність багатьох жінок було сильно зганьблено під час воєн у ХХ столітті. Виходячи з таких міркувань, Японія хоче бути країною, яка завжди стоїть на боці таких постраждалих жіночих сердець. Японія поведе світ до створення двадцять першого століття епохою, в якій права жінок не буде порушено.
Ми закарбуємо в наших серцях минуле, коли формування економічних блоків сіяло зерна конфлікту. Виходячи з таких міркувань, Японія продовжуватиме розвивати вільну, справедливу та відкриту міжнародну економічну систему, яка не буде залежати від свавільних намірів будь-якої країни. Ми будемо зміцнювати допомогу країнам, що розвиваються, і вести світ до подальшого процвітання. Процвітання є основою миру. Японія докладатиме ще більших зусиль у подоланні бідності, яка також є розсадником насильства, і забезпечення можливостей медичних послуг, освіти і самостійності всіх народів у світі.
Ми закарбуємо в наших серцях минуле, коли Японія перестала бути викликом міжнародному порядку. Виходячи з таких міркувань, Японія твердо відстоюватиме основні цінності, такі як свобода, демократія і права людини, як непохитні цінності, і, працюючи рука об руку з країнами, що поділяють такі цінності, підніме прапор «Проактивного внеску у справу миру», і зробить свій вклад у мир і процвітання у світі більшим, ніж будь-коли раніше.
Прямуючи до 80-х, 90-х і столітніх ювілеїв завершення війни, японський народ має намір створити саме таку Японію.
Проект Синдикат для «Дня»
