Днями в Музеї культурної спадщини відкрилася виставка малярства Заслуженого художника України Олександра Миловзорова під помітною назвою «Вакханалія», яка триватиме якраз місяць. В експозиції представлено понад 30 робіт митця, які, попри використання різної техніки та матеріалів, незмінно вплітаються до канви улюбленого митцем абстракціонізму. Проте ім’я Олександра Миловзорова пов’язують не лише з малярством. Понад 20 років майстер працював на комбінаті монументально-декоративного мистецтва Художнього фонду, де одним із перших відродив колись славетні в нас традиції кування монументально-архітектурних композицій. Зараз його роботи вже стали класикою. Багато хто знає Олександра Миловзорова ще й як талановитого графіка та послідовника станкового малярства. До речі, ці свої таланти митець розкрив у собі вже на початку 90-х. Сильне творче начало майстра проявилося й за межами студійних стін. 1988 року він акумулював творчість професіоналів декоративного мистецтва у створеній ним галереї «Триптих», а за сім років за допомогою Київської організації Спілки художників України ним було засновано улюблену багатьма киянами «Галерею 36» на Андріївському узвозі.
Інтерес до так неординарної особистості підігрівався й самими полотнами нової персональної виставки, і темою, яку обрав Миловзоров для неї. Без сумніву, міфологія стала благодатним грунтом для абстакціонізму. Їх немовби створено одне для одного. Адже і те, і інше — категорії ефемерні й, у той же час, насичені, як стигла груша соком, асоціаціями, в яких кожен бачить лише те, що може бачити лише він один. Романтична «Біла Венера», грізне «Викрадення Венери» чи пустотлива картина «Ерекційне» — будь-яка з цих робіт схожа на скриньку з подвійним дном, усередині якої — чудова здатність автора радіти життю. Його вакханальній стрімкості та його нескінченності. Саме тому митець у своїх картинах не скористався чорною барвою.
