Цей унікальний проект дає змогу в одному просторі побачити народні сюжетні картини Марії Приймаченко та пейзажі Анатолія Криволапа. «Колір» — перший із трьох етапів «Української формули». Попереду ще «Лінія пейзажу» та «Простір культури».
Як вважає куратор проекту Валерій СУХАРУК, колір є універсальною складовою культури, а в живописі саме він найчастіше диктує закони жанру. Починаючи від жовтогарячої глини трипільської кераміки, через золото, на тлі якого міняться всіма барвами мозаїки Софії Київської, він став головним засобом художньої виразності у добу бароко і залишається таким сьогодні. Сучасне українське мистецтво послуговується кольором розкуто й вільно. Саме колір дає змогу ідентифікувати більшість творів, створених сьогодні в Україні, як такі, що є українськими.
Героєм проекту «Українська формула. Колір» є добре знана постать сучасного мистецтва — Анатолій Криволап. Художник декларує своє бачення кольору так: «У живописі є чимало законів, але взяти чисті фарби, що аж кричать, і зробити так, щоби вони ідеально поєднувалися, — для цього треба було знайти якісь нестандартні підходи. Мене завжди заворожували яскраві кольори, і я зрозумів, що потрібно докласти зусиль, щоб упоратися з таким завданням. Важливість кольору інтуїтивно відчуває народне мистецтво, зокрема українське, в якому дуже часто поєднуються яскраві барви».
На виставці також представлені фантасмагоричні картини Марії Приймаченко. Мабуть, ніхто не сперечатиметься, що і тут головним формотворчим чинником є колір. Ніна Велігоцька, авторка альбому, присвяченого творчості Марії Приймаченко, зауважує, що «колір сам начебто обирає необхідну форму».
Та не варто шукати точки дотику між кольором Марії Приймаченко та кольором Анатолія Криволапа. Вони цілком самодостатні й незалежні, автентичні по-своєму. Але в кожного, безперечно, очевидний високий рівень мистецької еволюції. В єдиному залі проекту «Українська формула. Колір» зустрілися споконвічні мистецькі дуальності: колективне та індивідуальне, інтуїтивне і раціональне, професійне і народне...
