У Будинку художника проходить мультимедійна виставка Оксани Чепелик «Генезис».
Це продовження проекту, над яким художниця працює вже декілька років, починаючи з виграшу на конкурсі серед багатьох східноєвропейських проектів у ArtsLink Award 2007 (США). Частини проекту неодноразово демонструвалися у багатьох країнах по обидва боки океану. Проблема, яку вирішує художниця, варта чималих зусиль і технічної допомоги у втіленні. Тут визначаються два вектори, направлені в минуле та в майбутнє. У цьому сенсі проект торкається і загальної проблеми зміни соціальних умов, що викликали зменшення населення України на п’ять мільйонів за останнє десятиріччя у порівнянні з 52 мільйонами у 1990 році.
Проект «Генезис» — дослідження системи генезису, сконцентроване на символічному акті народження. Цей архетипний символ породжує величезний спектр асоціацій: від ейфорії та віри у майбутнє до референцій скандальним фактам української реальності, де мають місце торгівля немовлятами та стовбуровими клітинами. Звернення до теми, яка стосується генофонду нації, не може уникнути також і згадки про Чорнобильську трагедію.
Серцевий пульс є символом ритму життя, поступом до народження. У відеоінсталяції використано препарований звук ДНК (американські вчені записали ії мелодію), а саме народження дитини відбивається потужним аудіосплеском, одержаним під час проведення ультразвукового дослідження артерії, що символізує єдність духовного й фізичного з самого початку людського існування.
Художниця вдало поєднує медичний аспект з культурологічним, що виразно постає з візуального ряду проекту — образ вагітної жінки перегукується зі славнозвісними фігурами скіфських баб. Фотопроект розглядає жіноче тіло у багатовимірному мікро-макропрочитанні. Округлі тілесні лінії відкривають співзвучність формі української писанки, яка є філософським символом «начала», де орнамент являється стародавнім культурним кодом. На фотографіях демонструється сучасний орнамент, творений з тату та мізансцен, що розігруються на тілі вагітної жінки, які є відсилкою до цивілізаційних та екзистенціальних катастроф. Адже мініатюрні фігурки людей, що завмерли на поверхні сфери живота матері, формують образ цивілізаційного поля планети Земля.
Естетика Оксани Чепелик відрізняється від гламурного уявлення про жінку як ефемерне створіння, що тільки й міняє модні вбрання, парфуми та косметику. Художниця виявляє справжню суть жіночності, показуючи інший бік її реального призначення, що спрямовує усіх на дієву, плідну позицію у житті суспільства. Олена ГОЛУБ
