Гете-інституту виповнилося 50 років
Святкові заходи з цієї нагоди розпочалися відкриттям у Берліні виставки «Мурнау — Маніла — Мінськ. 50 років Гете-інституту». Святкування продовжиться низкою міжнародних концертів.
Складовими виставки «Мурнау — Маніла — Мінськ», є мистецькі проекти, котрі презентують діяльність Гете-інститутів в усьому світі. Серед них було обрано також спільний проект «Далекосяжність» берлінської художниці Ути Вайсс-Ледер та української художниці Оксани Чепелик, який був створений і презентований у 1999 р. в Києві за підтримки Київського Гете-інституту.
Гете-інститут виник у 1951 році з метою подолання мовчання між Німеччиною та іншими країнами світу після Другої Світової війни. Розпочавши роботу досить скромно із заснування мовних шкіл для іноземців у маленьких містах Верхньої Баварії, сьогодні Гете-інститут розвинувся у всесвітню мережу з 128 інститутів у 76 країнах світу, які діють задля сприяння розвитку німецької мови за кордоном та міжнародному культурному співробітництву.
В Києві Гете-інститут був заснований у 1993 році. Завданням Німецького культурного центру «Гете-інституту в Києві», як і інших Гете- інститутів, є сприяння обміну між Німеччиною та іншими країнами в галузі культури, а також підтримка розвитку німецької мови за кордоном. Задля здійснення цієї мети Гете-інститут співпрацює по всій Україні з місцевими партнерами — театрами, музеями, спілками митців, фестивалями, університетами, шкільними закладами, міністерствами та бібліотечними установами. Крім того, Гете-інститут підтримує в Україні німецькі читальні зали, центри вивчення німецької мови та центри навчально-методичної літератури.
Виставка «Далекосяжність» відображає величезні зміни, які відбулися в Україні та Німеччині протягом останніх десяти років — падіння Берлінської стіни, проголошення незалежності України, а також наслідки цих подій, які сприяли появі нового відчуття життя. Проект двох художниць Ути Вайсс-Ледер та Оксани Чепелик присвячено дослідженню цього відчуття за допомогою фотографій, відео та трансляцій. В центрі проекту — не пишномовні вислови, а індивідуальний погляд двох художниць на довгий шлях, яким йшли останні десять років і який по-різному відображається та сприймається у Берліні та Києві. Інф. «Дня».
«Янгольський» концерт на унікальній скрипці
Рідкісну можливість почути чудову скрипку Франческо Руджері, створену 1639 року, мали київські меломани на концерті в Колонному залі Національної філармонії України.
На цьому унікальному старовинному інструменті грала його володарка, одна з найкращих скрипаль Росії нашого часу Олена Денисова. Блискуче виконавши концерт № 3 для скрипки з оркестром В. А. Моцарта та концерт для скрипки А. Берга разом із симфонічним оркестром Національної філармонії під управлінням Олексія Корнієнка, вона продемонструвала добрий смак і високий професіоналізм. Ретельна обробка всіх деталей, глибина трактування авторського задуму й стилістична точність скрипальки в поєднанні з магічним звучанням інструмента створювали приголомшуюче враження.
Але, якщо концерти для скрипки Моцарта в нас все ж грають, то концерт Берга почути в наших залах практично неможливо. Названий автором «Пам’яті янгола» й написаний під враженням смерті дочки друга — Луїса Краснера (йому автор і присвятив цей концерт) 1935 року, цей концерт було створено А. Бергом на березі озера Вернезе в австрійській області Карінтія. Примітно, що краса цього озера надихала й інших композиторів Австрії — Малера, Вебера й Вольфа.
У програмі прозвучав ще один шедевр — симфонія № 3 «Шотландська» Ф. Мендельсона Бартальді, яку в Україні давно не виконували. Чудовий твір композитора-романтика майстерно виконали музиканти оркестру, а Олексій Корнієнко здивував і захопив свіжим прочитанням цього твору, юнацькою щирістю. Здавалося, що він «дихав музикою» і «жив нею», певно, в цьому й полягає суть його виконавської манери, повідомляє Сергій ПИРОГОВ.
Кров з молоком
Так називається виставка, що відкрилась в Центрі сучасного мистецтва. Вона складається із двох окремих кураторських проектів: «Мистецтва шепоту», керованого Анатолієм Слойком, та «Ілюмінації», керованого Ольгою Соловйовою, Станіславою Беретовою, Тетяною Кривенко.
На початку цього року Центр сучасного мистецтва, у співробітництві з Фундацією Про Гельвеція, оголосив конкурс на здійснення молодими українськими кураторами виставки художників віком до 28 років. За умовами конкурсу виставка здійснюється в ЦСМ за повної технічної і часткової фінансової підтримки Центру. Назву загальної виставки — «Кров з молоком» — зумовила мета конкурсу: дати поштовх новому поколінню кураторів і художників спровокувати молодих теоретиків до діяльності в сфері сучасного мистецтва. В результаті конкурсу до реалізації було обрано два виставкові проекти, збудовані на цілком відмінних кураторських концепціях, із відмінним складом художників.
Проект «Мистецтва шепоту» торкається питань інтимного і публічного, намагаючись відтворити «машиною шепоту». Йдеться про дуже простий ретранслятор людського голосу на відстань, котрий, за думкою авторів, дозволить відвідувачам виставки пошепки розповідати свої думки невідомому потенційному слухачеві, або, навпаки, слухати чийсь шепіт, не індифікуючи його володаря. За допомогою системи трубок можна буде передавати власні інтимні повідомлення, не знаючи, чи матимуть вони слухача, і не маючи можливості вирахувати, хто таким слухачем може стати. За словами куратора проекту: «Шепіт — це можливість інтиму в середовищі інших, не залишаючись із співбесідником наодинці». Крім цього, експозиція складатиметься з відео та фоторобіт, що в свою чергу відповідатимуть ідеї інтимного в публічному просторі.
Проект «Ілюмінація», натомість, базується на твердженні кураторів, що «що сучасність позбавлена таємниці, загадки, тобто, наскрізь прозора і банальна». Важлива риса дійсності колосальні обсяги авторів є метафорою сучасного нам світу, представить найрізноманітніші мистецькі форми: живопис, фотографію, світлову інсталяцію, медіа — перформанс, світловий об’єкт, аудіо композицію. Інф. «Дня».
У Франції страйкують музейні охоронці
Минулого четверга Лувр і Версальський палац можна було відвідати безкоштовно, однак інші музеї були закриті через страйк співробітників, пов’язаний з введенням короткого тридцатип’ятигодинного робочого тижня. Було закрито музеї Орсе і Родена. Крім того, як повідомили агентство «Франс-прес» співробітники міністерства культури Франції, не працював замок Шато де По на південному сході країни. Такі ж короткі страйки проходили і в Луврі, й у багатьох інших французьких музеях в березні цього року. Профспілки вимагають найма на роботу більшості співробітників у зв’язку з скороченням робочого тижня до 35 годин.
