Звичайно, насамперед, зацікавило шанувальників мистецтва перше втілення на сцені Національної опери славнозвісної «Шехерезади». Тим більше, що стало воно балетмейстерським дебютом художнього керівника балетної трупи театру народного артиста України Віктора Яременка — в недавньому минулому танцівника, відзначеного «сріблом» та «золотом» на різних міжнародних конкурсах. І хоча він прагнув відтворити хореографію легендарного Михайла Фокіна, який був автором лібрето, постановником і одним із учасників вистави «Шехерезада», показаної Російськими сезонами у Парижі в 1910 році, та привніс і свої власні нюанси.
Створена за мотивами арабських казок з «Тисячі й однієї ночі», вистава вже здобула популярність у глядачів. Все сприяло її успіхові — вишукана, сповнена млості музика М. Римського-Корсакова, драматичний сюжет, східна розкіш сценічного оформлення художниці Марії Левитської, яка вже в кількох своїх виставах подивовує глядачів несподіваним зіставленням відкритих кольорів; майстерність солістів і напрочуд стрімкий та динамічний танець артистів кордебалету, що незмінно одержують свою «порцію» захоплених оплесків.
Як і у класичній постановці, справжніми героями вистави є Зобеїда, улюблена дружина султана Шахріара, та Золотий раб. У цих партіях глядачі вже побачили дві пари: Олену Філіп’єву і Максима Чепика та Тетяну Білецьку і Євгена Кайгородова. Олена Філіп’єва підкреслює у своїй героїні владність, вільнолюбність і прагнення не бути приниженою. Її самострата — це акт утвердження своєї свободи і людської гідності. Тетяна Білецька скоріше перебуває в полоні прихованих емоцій Зобеїди, яка здатна відкритися перед іншими людьми тільки в хвилини своїх найбільших прагнень. Різними постають і партнери танцівниць: Максим Чепик більше відтворює юнацький темперамент і порив, а Євген Кайгородов — спокусливу чуттєвість. «Пантомімні» партії султана Шахріара та його брата Шахземана артисти Дмитро Клявін і Володимир Чуприн, використовуючи доволі скромні засоби пластики, роблять справді психологічно переконливими. Свої нові акторські можливості продемонстрував Євген Карцов у партії Євнуха.
Оскільки «Шехерезада» — балет на одну дію, вперше вона йшла поруч із оновленим і дещо скороченим балетом «Жар-птиця» на музику І. Стравинського у постановці Віктора Литвинова. А вдруге її було показано з іншою новою роботою театру — монооперою «Ніжність» («Листи кохання») композитора Віталія Губаренка, який рік тому пішов із життя. Написана за однойменною новелою Анрі Барбюса, вона відтворювала образ жінки, яка не змогла пережити розлуки зі своїм коханим і, навіть ідучи з життя, думала про те, щоб це не стало трагедією для нього. Повернули оперу на сцену театру через тридцять років після її втілення на цьому кону режисер Володимир Бегма, диригент Іван Гамкало та сценограф Алла Кириченко.
Першою виконавицею партії героїні опери була наша блискуча оперна зірка Євгенія Мірошниченко, якій і присвятив свій твір композитор. Нині у поновленій виставі співає учениця великої співачки Оксана Терещенко. Цікаво, що не тільки постановник зумів по-новому прочитати давно знайомий матеріал, а диригент знайти в музиці сучасні акценти, але й художниця Алла Кириченко здійснила зовсім інше її сценографічне оформлення. Використання слайдів із творами художників-імпресіоністів сповнило цю музичну монодраму диханням справді паризького життя, зробило реальнішими спогади і переживання героїні, які молода співачка відтворює з належною силою почуттів. До речі, серед кількох виконавиць партії саме вона завдяки своїй цілеспрямованості й наполегливості дійшла до успішного фінішу і здобула перше визнання та «Браво!» слухачів. Щоправда, Оксані ще треба попрацювати над дикцією, більш тонким нюансуванням музичних фраз, але, певно, з її обдарованістю та подиву гідною працьовитістю артистка зуміє досягти досконалості .
Свій 134-й сезон Національна опера закінчує на мажорній ноті. Адже успішно пройшов у театрі Вердіївський фестиваль, додали артистам лаврів традиційні зарубіжні гастролі, репертуар трупи поповнили кілька нових балетних і оперних вистав. Тож провідному музичному колективу є з чим зустріти сторіччя спорудження будинку для Київської опери, яке він відзначатиме у вересні цього року — вже в наступному сезоні.
