Розкіш, предмет колекціонування, хобі, можливість влитися в інтернаціональний рух шанувальників ретро-техніки, вкладені роки праці та тисячі гривень — 140 таких автомобілів прибули на фестиваль з усіх регіонів України, Білорусі та Росії. А один шанувальник ретро-техніки навіть приїхав із Македонії, за що згодом отримав приз у номінації «Найдовший автопробіг».
Звідки ж беруться такі чудеса техніки? Більша частина автомобілів, які брали участь у фестивалі, — хот-роди, автомобілі зі старовинним корпусом і новою «начинкою», автомобілі- саморобки за мотивами якоїсь ретро-моделі, зібрані часто з кількох інших. Невелика частка учасників «Автофоруму-2004», 15—20 машин, — добре відреставровані оригінальні автомобілі, які їхні власники отримали у спадок або викупили в тих, для кого чужа ретро-пристрасть.
«Я побачив цю машину, яка на той момент була в жахливому стані, за номером знайшов власника — немолоду вдову, і протягом двох років умовляв її продати мені автомобіль, — розповідає Сергій, власник дуже популярного за часів Другої світової ГАЗ 675. — Бабуся відмовлялася, запевняючи, що машина є пам’яттю про чоловіка. Але я не здавався, і в результаті автомобіль дістався мені за 2 тисячі доларів».
«Треба бути психом у хорошому значенні слова, щоб мати таке хобі, — розповідає президент технічного клубу «Самоходъ» в Харкові Олександр Осетров, — мати дуже сильну волю й обожнювати ретро-техніку». Крім задоволення власних естетичних і технічних капризів, ретро-автомобілісти переслідують і цілі світового значення: не дати антикварним автомобілям назавжди перейти на сторінки книжок, зберегти їх у реальному часі. Щоправда, щодня їздити на витворі технічного мистецтва наважуються не багато — жаліють своїх ретро-улюбленців. Усі автомобілісти одностайно стверджують, що не такі в нас дороги. Та й узагалі, чим старший автомобіль, тим більшого догляду він потребує. То ж, як розповідають члени Клубу любителів антикварної й екзотичної техніки, антикварний автомобіль — розкіш, але аж ніяк не засіб пересування.
Хоча іноді любителі ретро- техніки все ж виїжджають на своєму «хобі» на міські вулиці, епатуючи публіку: «У всіх відвисають щелепи, а якось один чоловік навіть кинувся під колеса моєї вантажівки «Урал ЗИС 5» із криком «Стій, дай подивитися!» — сміється Олександр Осетров. Безсумнівно, жоден з автомобілів, представлених на «Автофорумі-2004» не зміг би проїхати вулицями Києва непоміченим.
Призи на фестивалі присуджували в 15 и номінаціях. Гран-прі узяв «Меркурі Монтклаїр» 1956 року випуску з Дніпропетровська, який більшість учасників фестивалю охарактеризувала як «повний відпад». «Найактивніший учасник» — Харківський клуб «Самоходъ» — представив аж 12 автомобілів і 5 мотоциклів. «Найнезвичайнішою конструкцією» стало «Причіпка» з пікапом. «Пікап» зроблений із двох «Запорожців», а «Причіпка» — з передньої та задньої частин третього «Запорожця». Власниця Оксана Денис зі Львова розповіла, що в обмін на «Причіпку» їм уже пропонували «Жигулі» десятої моделі, але вони відмовилися. Утім, «найнезвичайнішу конструкцію» виставили на аукціон. Продати свої саморобні ретро-автомобілі хочуть багато власників, щоб на виручені гроші створити нову машину, ще досконалішу.
У номінації «Найбагатше історичне минуле» переміг «Мерседес», що належав Леоніду Брежнєву. На фестиваль його привіз внук генсека. «Дякую дідусю за автомобіль», — сказав Сергій Брежнєв, на відміну від інших призерів, які дякували організаторам.
