Пам’ятаєте, казковий персонаж Вінні Пух обожнював мед, але не любив бджіл — за те, що вони боляче жалять? Виявляється, він багато що недостатньо правильно розумів. «Науково доведено, що укуси цих працелюбних комах у певних дозах дуже корисні. Проте, як і продукти бджільництва — мед, прополіс, маточне молочко», — розповів MedPulse.ru лікар відновної терапії Денис Ковальов.
— Бджоли виробляють отруту для захисту, тому у великих дозах вона викликає руховий параліч, а в малих, — це чудовий засіб лікування недуг, які важко піддаються дії звичайних ліків. Науковий факт: бджолярі рідко хворіють, у них практично не буває подагри, ревматизму та інших захворювань суглобів.
Лікування бджолиною отрутою — апітерапію (apis із латинської — «бджола») — проводять при неврологічній патології, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки і жовчного міхура. Корисне воно й при ревматоїдних поліартритах, деформуючому остеоартрозі, міозиті.
Бджілки успішно борються з гінекологічними та урологічними захворюваннями (простатит і аденома простати), сексуальними розладами, хворобами органів дихання, серцево-судинної системи. У нефрології продукти бджільництва застосовують при хронічному нефриті, нирковій недостатності, пієлонефриті.
Апітерапія дає чудові результати при клімактеричних неврозах. Унаслідок лікування зникає відчуття приливів, поліпшуються сон, настрій, апетит, зменшуються вегетативні прояви, нормалізується кров’яний тиск. Є дані про успішне застосування апітерапії у хворих із хронічними запальними процесами придатків матки.
Отрута бджіл являє собою безбарвну прозору колоїдну рідину з характерним запахом, що нагадує запах меду, і гірким пекучим смаком. Хімічний склад її остаточно не вивчено, хоча принцип впливу на організм людини деяких компонентів у загальних рисах відомий.
Так, білок мелітин, що міститься в отруті, при потраплянні в кров викликає локальний гемоліз (розпад еритроцитів), розширює кровоносні судини й має місцеву подразнюючу дію, призводячи до розвитку запальної реакції на місці введення. Інший фермент — гіалуронідаза — підвищує проникність кровоносних судин, зумовлюючи швидкість всмоктування отрути при ужаленні і посилюючи її місцеву дію.
Почуття печії під час укусу виникає також при дії на організм активних речовин ацетилхоліну і гістаміну, а також неорганічних кислот (мурашиної, соляної, ортофосфорної).
Доведено, що бджолина отрута є дуже сильною знезаражуючою речовиною. Навіть у розчині 1:50000 вона зберігає стерильність, абсолютно не містить мікроорганізмів.
Як проводять сеанси апітерапії? На шкіру саджають бджолу, вона — жалить. Ефективніший спосіб — внутрішньошкіряна або підшкірна ін’єкція препарату, приготованого з бджолиної отрути — апітоксину.
Жалам бджіл підставляють зовнішні поверхні стегон і плечей. У перший день пацієнт зазнає ужалення (існує і такий незвичайний термін) однієї бджоли, наступного — двох, на третій — трьох. І так до 10 днів, протягом яких він отримує 55 ужалень. Протягом другого курсу (півтора місяці) героїчний пацієнт отримує 150 бджолиних «уколів».
Зараз фармацевтична промисловість випускає цілий ряд очищених апіпрепаратів, які вводяться до організму у вигляді ін’єкцій, втирань, інгаляцій. І все ж таки вважається, що введення свіжої отрути дає кращий лікувальний ефект.
Звичайно, бджолина отрута непогано переноситься. У здорової людини після одиничного укусу залишається почервоніння і припухлість, деякий час непокоїть почуття печіння. Але якщо на людину одночасно нападуть 200—300 бджіл, виникне гостра інтоксикація організму, здатна викликати смерть. Найбільш чутливі до бджолиної отрути діти й літні люди.
Алергікам варто все таки сто разів подумати, перш ніж приймати продукти бджільництва як зовнішньо, так і всередину. Якщо ж алергічна реакція виникла, про апітерапію потрібно забути. Плануючи оздоровитися за допомогою бджолиної продукції, порадьтеся з лікарем: можливо, він запропонує щось більш просте, ефективне й безпечне для вас. Наприклад, полоскання горла при тонзиліті, а при радикуліті — зігріваючу мазь.
