У галереї «Персона» відкрилася велика виставка під назвoю «Світло тисячоліття». У виставці беруть участь дев’ять відомих сучасних українських митців — xyдожників, скульпторів, емальєрів. На ній представлені твори художників, що здобули освіту і сформувались як художники ще за радянських часів. «Однак їхня творчість свідчить про те, що ніяка ідеологія не в змозі витравити з душі митця, обдарованого своїм незбагненним талантом, ту іскру, яка, зрештою, і приводить до Бога. Ці художники не ченці, не іконописці, вони не присвячують свою творчість виключно релігійній темі. Але проблеми духовного, високого і святого, в яких втілені тисячолітні традиції і шлях змужніння душі, цікавлять їх завжди. Вічна тема людської любові, надії, віри й мудрості, духовного подвигу й самовідданості відбиваються в їх роботах творчо і образно. І це велика праця душі кожного з них», — переконана Леся Авраменко, кандидат мистецтвознавства, директор галереї «Персона», куратор виставки.
Борис Михайлов впродовж 10 років створював великий живописний цикл, присвячений Євангельським подіям. У його роботах органічно поєднуються урочиста небесна символіка і переконлива земна буденність. Але кращим картинам циклу властива ще й певна «композиційна мелодика», трепетно- радісна і щемлива («Блага звістка», «Марія і Єлизавета», «Спас-виноградар»). Петро Малишко — автор ікон на склі. Йому, професійному художнику, вдалося не просто відтворити, а — що куди важливіше — зберегти щирість, безпосередність та смислову насиченість народного мистецтва («Божа матір у скорботі»). В картинах Ніни Денисової своєрідно концентрується тисячолітній досвід релігійного мистецтва. Вгадуються «спогади» про народне мистецтво, українське бароко, західноєвропейське Відродження (наприклад, про відому «Мадонну під яблунею» Кранаха), бойчукізм, мистецтво ХХ століття, але всі ці складові створюють лише цілісний сплав індивідуальної манери художниці («Під яблунею»). Урочистості і, як не парадоксально це звучить, справжньої живописної краси сповнене «Несіння хреста» Михайла Гуйди. Один з найтрагічніших епізодів Євангелія художник трактує скоріше як момент можливості прояснення і прозріння для всіх свідків того, що відбувається. Мінімальність художніх засобів у картинах Миколи Малишка виявляється достатньою для втілення глибоких, насичених таємним змістом християнських понять («У славі»).
Емальєрний триптих Олександра Бородая «Старі фрески» — не тільки майстерне художнє відображення Євангельських подій, але й роздуми про долю мистецтва, про вічність істинної духовності, не підвладної ні земному часовому виміру, ні земній владі. Київське подружжя емальєрів — Тетяна та Сергій Колечки вважають себе учнями Олександра Бородая. Для триптиха Сергія Колечка «Очі старих храмів» характерні не тільки глибина задуму і ємність вибраних образів, але й витончена краса виконання. Емалям Тетяни Колечко притаманні радісна казковість, постійне замилування дивом, що відбувається нескінченно («Різдвяний вечір»).
Скульптор Анатолій Кущ — автор багатьох робіт, присвячених Євангельській темі. Більшість із них — не просто високохудожні твори, але й гранично чесні роздуми сучасної людини, сучасного творця над проблемами Віри, Вибору, Жертви та Порятунку. Серед скульптур майстра, які ввійшли в нинішню експозицію, виділяються рельєфи «Христос і Понтій Пілат», «Таємна вечеря».
«Понад тисячу років Україну осяває світло християнської ідеї. Це світло супроводить нас і в нову еру, що далі сяючи, то яскравіше», — каже Леся Авраменко з приводу назви нинішньої виставки, епіграфом до якої стали слова з Євангелія від Іоанна: «І світло в пітьмі світить, і пітьма не обійняла його».
