— Усе почалося порівняно недавно. На нашому складі скупчилося
багато бурштинових пластинок. Вони використовуються в ювелірному виробництві,
але саме тоді лежали без потреби. Ось і виникла в мене ідея викласти портрет
Тараса Шевченка. Сказано — зроблено. Узяла основу і почала пластинками
викладати портрет. Ця робота складна і дуже копітка. Бурштин треба підібрати
за відтінками, при цьому ні на хвилину не забувати про схожість з оригіналом.
Перший портрет із бурштину сподобався, і невдовзі, як із рогу достатку,
посипалися замовлення. Як правило, на відміну від інших художників-портретистів,
я не бачу своїх героїв і не можу їх примусити годинами позувати. На фабрику
привозять фотографії, на основі яких і робиться портрет. Я використовую
техніку флорентійської мозаїки. Беруться пластини різних відтінків, шліфуються,
і починається створення портрета. Наприклад, під час створення портрета
Леоніда Кучми було використано бурштин найрізноманітніших відтінків, зокрема
навіть сіро-блакитний — для очей.
Найскладніше у створенні образу — знайти відправну точку,
від якої і треба починати роботу. Це може бути якась особлива прикмета,
наприклад, родимка або бородавка. Буває, що саме пошук цієї відправної
точки і є найскладнішим у створенні портрета. Так було, наприклад, під
час роботи над образом спікера Олександра Ткаченка. Дуже складно було знайти
вираз обличчя. Усі, хто бачив уже готовий портрет, казали: «Він у тебе
занадто добрий вийшов». А я пізніше побачила по телевізору репортаж про
те, як Олександр Ткаченко приїхав додому до матері. Він сидів із нею, і
його звичайно досить суворе обличчя було якимсь дивовижно добрим та умиротвореним
— просто як на моєму портреті.
Працювати над створенням бурштинових портретів досить важко,
але цікаво. Ти вдивляєшся у внутрішній світ своїх героїв і переносиш його
на портрет. Наприклад, так вийшло під час створення одного з найулюбленіших
моїх творів — портрета лівійського лідера Муамара Каддафі. Це справжня
людина, гордий боєць, який багато пережив. Його обличчя ніби прогартоване
вітром пустелі.
Що стосується самих бурштинових портретів, то вони, схоже,
входять у моду. Крім державних діячів, наших і зарубіжних, замовляють і
зображення зовсім уже невідомих мені людей. У принципі, нічого особливо
складного і супердорогого тут немає. На один портрет іде, як правило, декілька
сотень грамів бурштину, а за 1 грам ціна — 4-5 гривень. Та ще й плюс робота.
Для нашої фабрики, яка перебуває, м'яко кажучи, в дуже
скрутному становищі, це можливість заробити. Портрети — то, звичайно, досить
цікавий вид мистецтва, але від них починаєш стомлюватися. Ми дуже активно
працюємо з бурштином і, крім безлічі традиційних виробів, на зразок намиста,
перснів і сережок, намагаємося виготовляти зовсім уже нестандартну продукцію.
Наприклад, нещодавно виготували пробну партію бурштинових шахів. Вийшло
гарно, але дуже уже дорого. Робимо чарки з бурштину. Хочемо спробувати
вставляти бурштин у золото. Ось це дуже цікаво.
Взагалі-то бурштин — камінь м'який, що легко піддається
обробці, але дуже непростий. Коли з ним працюєш, він забирає енергію: буває,
закінчуєш робочий день зовсім без сили. Коли ж одягаєш, наприклад, бурштинове
намисто, то відчуваєш приплив енергії. Камінь віддає свою силу. А взагалі,
я хочу зробити справжню янтарну скриньку, щоб було, як у казці.
Ольга Баранова — фанатик своєї справи. Вона щиро і безкорисливо
любить її. Що ж до портретів із бурштину, то вона навряд чи скоро зможе
облишити їх створювати. Цей вид мистецтва дедалі більше входить у моду.
Ось і відразу після нашої бесіди головний художник Рівненської бурштинової
фабрики почала нову роботу — принесли замовлення із Середньої Азії.
