Чергова виставка в залі мистецтв обласної наукової бібліотеки ім. І.П.Котляревського стала незвичною в усіх аспектах. По-перше, спочатку було важко зрозуміти техніку, у якій виконано численні картини. По-друге, ніхто не міг повірити, що виставку привезли з якось віддаленого села. По-третє, важко було уявити, що все це — завдяки зусиллям худенької, скромної дівчини, яка червоніла від спрямованих на неї мікрофонів і телевізійних камер, — Ірини Мотилевич.
Іра розповіла кореспондентові «Дня»: «Трохи більше року тому у пошуках роботи я обійшла мало не всі навчальні заклади міста. У Полтаві місця для мене не було. Останньою краплею стало відвідання міського Будинку дитячої та юнацької творчості. Там мені сказали прямо: «Такі фахівці, як ти, нам не потрібні!». Я закінчила Харківське художнє училище і Полтавський педагогічний університет і фактично залишилася на вулиці, без роботи. Тоді поїхала в селище Чутове — найменший районний центр на Полтавщині. Цього разу пощастило. Село Артемівка не найменше і не найвіддаленіше в районі. Зараз ми привезли в Полтаву виставку робот наших учнів, яких я навчаю образотворчого мистецтва». На слова «Вітаю вас із першою виставкою» Ірина відповіла емоційно: «Та ні, ми вже учасники кількох міжнародних виставок, дипломанти двох всеукраїнських конкурсів. Наші діти виступають нарівні з відомими опішнянськими майстрами, учнями Малої академії мистецтв ім. Раїси Кириченко. Сьогодні сільські діти ні в чому не поступаються в майстерності дітям із Полтави чи Києва. Все тому, що в нашій школі працює талановита молодь. Ми нікому не говоримо: «Те, що ти робиш, нам не потрібно». Про техніку представлених робіт Ірина розповіла: «Старовинна техніка обробки паперу філігрань сьогодні більш відома під назвою «квілінг». Цю техніку ще називають паперокрученням. Протягом багатьох віків паперова філігрань пройшла періоди від визнання її мистецтвом до повного забуття. В XV—XVI стст. квілінг вважався мистецтвом, у ХIХ ст. — дамською розвагою. Більшу частину ХХ століття був забутий. І тільки наприкінці минулого століття квілінг знову став перетворюватися на мистецтво. Робота копітка. Вимагає колосального терпіння». «Скажіть, вам уже надходили пропозиції про роботу в Полтаві?» — запитую дівчину. «Так, мені вже говорили про це. Але тепер — дзуськи! Своїх учнів я не покину ніколи. Нехай хоч золоті гори обіцяють!»
Член НСЖУ України Лідія Черпакова зауважує: «Врахуйте, що це виставка художнього відділення Чутівської музичної школи в селі Артемівка. Це не художнє училище. Це музична школа, де працюють викладачі музики, а не образотворчого мистецтва. Це навіть не студія — Ірина проводить уроки квілінгу. Але дитячому колективу давно час присвоїти статус окремої образотворчої студії».
