Може здатися, що вітчизняні дизайнери не надто багато уваги приділяють нашим чоловікам. А ті, у свою чергу, абсолютно байдужі до моди, віддаючи перевагу раз і назавжди уторованій стежці, коли крок праворуч, крок ліворуч (скажімо, костюм на бізнесменові або політикові не традиційно чорно-сіро-синіх кольорів, а бежевий) вважався мало не верхом екстравагантності. Принаймні, на всю велику країну лише два модельєри успішно працювали на терені чоловічої моди — Михайло Воронін, чий одяг у переважній більшості саме відповідав консервативним смакам українських чоловіків, і Олександр Гапчук, орієнтований на більш розкріпачену модну публіку. Однак уже другі «Сезони моди» поспіль організатори влаштовують «чоловічий день», коли демонструються виключно колекції, створені для представників сильної статі. Це означає — з’явився реальний попит. І пропозиції не змусили на себе чекати (при цьому в нинішньому вітчизняному тижні прет-а-порте Михайло Воронін участі не брав, хоча не так давно відкатав свої шоу-покази Україною).
Одяг, хай і наймодніший, — річ, звісно, утилітарна. Однак він дозволяє судити про нові тенденції в нашому суспільстві, більше того — про появу нового й аж ніяк не нечисленного соціального прошарку. Найбільш наочно це можна простежити на прикладі колекції «VD-ONE». Як зізнався дизайнер фірми Валерій Родін, вони прагнуть додержуватися золотої середини між актуальністю (але так, щоб стилістичними крайнощами не відлякнути наших, як виявилося, боязких чоловіків) і доступністю. І все-таки, що ж це за новий тип чоловіків? Ну, по-перше, вважає Валерій, вони інакше ставляться до поняття «молодість», яка сьогодні стає тривалішою й, більше того, доступною для людей різного віку. А це викликає зміну способу життя. З одного боку — робота вже не стоїть на першому і єдиному місці, більшого значення набуває відпочинок і розваги. З другого — щоб насолоджуватися життям, треба, щоб це життя було активнішим і здоровішим.
Звідси й тенденції колекції «VD-ONE» весна-літо — 2004: майбутня олімпіада, спорт і, як заведено говорити, фізкультура взагалі, які саме є символами «рукотворного» омолоджування. Тема підказала й колірну гамму колекції (серед основних кольорів — білий, усі відтінки сірого й блакитного — кольори грецького прапора, країни, де відбудуться Олімпійські ігри) й елементи декору.
Що ж до силуету, то це чистота й повернення до класичної якості виконання, це стосується і майок, і бриджів, і пляжних шортів, і головне — кожна модель покликана підкреслювати принади чоловічої фігури (не даремно ж стільки годин було проведено в тренажерному залі чи на корті?).
Підкреслити красу чоловічого тіла прагне й дизайнер Ганна Бублик, яка вперше представила свою колекцію на «Сезонах». Причому вона це робить абсолютно формально — за допомогою кантів розділяє конструкцію так, щоб вона перекликалася з анатомічною будовою чоловіка. Чоловіка, який зі спортивного костюма вже «виріс», а в класичній трійці ще не почувається комфортно. Набагато комфортніше йому серед машин, ну і які ще там бувають суто чоловічі захоплення: мабуть, ця частина колекції у Ганни Бублик вийшла найоригінальнішою і, якщо хочете, адресною. Коли ж вона пропонує літній діловий одяг або одяг для відпочинку (він сьогодні досить універсальний і багатофункціональний), то виходять рядові симпатичні костюмчики — не більше...
Але все ж таки найнесподіванішим на нинішніх «Сезонах» виявився Олександр Гапчук. Якщо його попередня колекція на минулому тижні прет-а-порте призначалася для молодих «яппі» — стильних, помірно франтуватих, однак досить прагматичних, то цього разу дизайнер вирішив розкріпачити чоловіків, запропонувавши їм певний елемент гри. Це трохи ризиковано й дуже гарно. Базовий бронзовий колір у поєднаннях з білим, червоним, чорним, пурпуровим, золотим, сталевим. Матеріали: шовк, гобеленова тканина, оксамит, парча, батист, тканина з вишивкою, шкіра... Підбір для чоловічої колекції, погодьтеся, досить незвичайний. А якщо до цього додати рицарську романтику (чудово, на мій погляд, стилізовані конструкції й елементи, несподівано розкидані по абсолютно трендових речах), то відчуття гри ще більше посилюється. Але в усьому цьому поєднанні є дуже сильне відчуття мужності й ніякого мужланства. Адже справжній лицар був однаково вправним і спритним і під час турніру, і в поводженні з коханою. Відважний у походах і ніжний з коханою. Взагалі, повний набір чудових рис і прекрасних недоліків, яких нам часом так бракує в сучасних чоловіках. І якщо навіть запропоноване Олександром Гапчуком — всього лише фантазія, всього лише гра... Що ж, вона, принаймні, для справжніх чоловіків.
