17 — 19 квітня, Палац «Україна», супершоу Валерія Леонтьєва. Три аншлаги і три питання, що виникли після перегляду його нової програми «Безымянная планета», — що відбувається зі співаком, його репертуаром і нами, його глядачами?
Заслуги Валерія Яковича в становленні радянської естради та його вплив на весь пострадянський шоу-бізнес величезні. Ніхто не заперечуватиме, що і сьогодні на кожному своєму концерті він викладається за повною програмою, дійсно, не шкодуючи «живота свого». Наприклад, 18 квітня відспівавши та відтанцювавши дві з половиною години, Леонтьєв ледве дійшов до гримерної і знепритомнів. Добре, що організатори гастролей (концертна корпорація «Музична хвиля») не розгубилися і негайно викликали бригаду з «Медикому». Лікарі зробили укол, і йому стало краще. Але тільки-но «швидка допомога» поїхала, біль пон овився з новою силою. Довелося терміново повторювати виклик. Медики поставили діагноз — перевтома і заборонили подальші виступи. Валерій Якович, знаючи, що всі квитки на його останній концерт продано, з вердиктом лікарів не погодився. «Робіть зі мною що хочете, але на ноги поставте», — сказав він. Наступного дня чесно виконував усі їхні приписи і всього з півгодинною затримкою розпочав програму.
Рекламуючи «Безіменну планету», публіці обіцяли супершоу. Так, були декорації Бориса Краснова, в диму і снігу літав не лише Леонтьєв, але і його танцюристи з балету «Опасные связи» (постановка трюків Володимира Шишкіна та Дмитра Асанова). Однак, якщо пригадати його кульбіти, що перехоплювали подих, у новорічних програмах у цирку та й у попередніх шоу — «Полнолунье», «По дороге в Голливуд» і навіть «Фотограф сновидений», то вони, безумовно, були і видовищнішими, і постановочно виразнішими. Ну, та гаразд — видовищність. Зрештою, ми любимо Леонтьєва за пісні, кожна з яких практично ставала шлягером. Цього разу він розпочав із «Ветра», закінчив «Безымянной планетой» — піснями-одноденками, середина вечора — цілковите розчарування. Нинішній репертуар артиста не має жодного хіта! Музика Євзерова та Крутого невигадлива до неможливого. А тексти взагалі не витримують жодної критики. «В Банановой республике// Очень добрая публика// И вместо дырки от бублика// Получишь спелый банан» — це тільки один із пасажів. І серед цієї несерйозності елегія про те, що не збулося, — «А в августе зацвел жасмин, а в сентябре — шиповник» або прониклива пісня про силу кохання, яку Леонтьєв запозичив з репертуару Шарля Азнавура, — сприймалися як чужорідне тіло. Публіку, що заповнила зал, артист так і не зумів «розігріти». Ні, йому дружно аплодували, зрідка підспівували і пританцьовували, подарували багато квітів, але не було енергетичного єднання, просвітлених облич.
Однак, повторюю, артист викладався повністю: п’ять разів міняв костюми, виконав 20 пісень, запросто (і це після нападів болю) у свої 52 робив стійку на голові... Але тим гіркіше було усвідомлювати, що блискіт та мішура не заповнять порожнечі, в якій опинився артист, котрий, схоже, сам це чудово розуміє. Думаю, не випадково останнім часом він посилено уникає спілкування з журналістами: вести мову про надхмарні висоти шоу, до яких ми звикли, не випадає. Сьогодні він рухається по колу. Переспівує свої хіти в нових ритмах. Стара гвардія — Тухманов, Паулс, Бистряков — для нього не пишуть. Тут багато причин: одні — далеко, з іншими розвела доля. У Києві, в ресторані «Колумбус», відбулася зустріч Валерія Леонтьєва з Таїсією Повалій. З достовірних джерел стало відомо, що вони обговорювали спільні плани. Спочатку спробують заспівати дуетом. Сподіватимемося, що скоро Валерій Леонтьєв знову зробить прорив і порадує шанувальників своїми проникливими піснями, темпераментним виконанням, тобто тим, за що його люблять глядачі.
