Що читає український громадянин, красномовно ілюструє інформація голови Комітету ВР з питань культури і духовності Леся Танюка: на одну українську книжку припадає 56 російських... Реальне меню вітчизняного читача можна прослідкувати лише на прикладі книжкових ринків. У цьому сенсі найпоказовішим, принаймні для Києва, є «Петрівка». Нещодавно ми зробили спробу свого погляду на перший офіційний міський книгоринок. Матеріал викликав деякий резонанс, в тому числі й з боку керівництва базару. Дотримуючись принципів об’єктивності, ми намагалися з’ясувати позицію керівництва «Петрівки». Отож, ринок налічує 727 торгових місць, а за десять місяців поточного року перерахував до бюджету майже 500 тисяч гривень, у тому числі 240 тисяч ринкового збору. До цього можна додати по 50 гривень за щомісячний патент для кожного підприємця. Економічний зиск структури очевидний. Питання «ідеологічного» характеру — адже будь-яка інформація підпадає під цю категорію — залишаються відкритими.
Бесіда з «Днем», окрім чинного директора товариства «Книжковий ринок» Олександра Васильовича Приталюка, зацікавила і його засновника — Віталія Михайловича Правдивого. Наведені відповіді — плід їхніх спільних зусиль. Отже — pro і contra.
— Розкажіть, будь ласка, історію виникнення книжкового ринку «Петрівка».
— У 1996 році з метою організації книжкової торгівлі мер Києва Олександр Омельченко видав розпорядження, а Мінська районна адміністрація підписала відповідне рішення. Так і з’явився книжковий ринок. На той час занепад книжкової торгівлі сягнув кризового стану. Розсипалися «Київкнига», «Укркнига», з 71 книжкового магазину працювати залишилося лише 17... Торгівля книжками почала набувати стихійних форм, переходити в «балки»: неорганізована торгівля здійснювалась в парку Фрунзе. Так само зараз на «Нивках» торгують монетами, марками. Але лідери цієї книготоргівлі прийшли на «Петрівку», хоча спочатку це теж було неорганізовано (на місці, де зараз господарчий ринок). Спочатку тут були вiдкритi столи, машини... Після цього доручення все змінилось: підприємство «Солідарність» отримало земельну ділянку і побудувало цивілізований ринок.
— Специфіка книготоргівлі, мабуть, викликає якісь суто «професійні» проблеми, адже книжка у нас прирівняна до інших комерційних товарів?
— Торгівля — це взагалі специфічна область. Треба вміти торгувати всім: і книжками, і продуктами харчування. Вже багато років на найвищому рівні вирішується питання про пільгове оподаткування книги, але поки що практично без змін. Ось у Росії книговидавництво знаходиться у пільгових умовах — податки настільки малі, що їх майже не існує — так дуже багато україномовної книжки там і друкується.
— Чи займається дирекція контролем за змістовим наповненням книжкового базару?
— Це питання має двi сторони. З однiєї, у правилах торгівлі на ринках, які затверджені у 1996 році, чітко виписано, що адміністрація не має права втручатися у комерційні справи підприємців: перевіряти накладні на поставку товару чи слідкувати за його вмістом. З другої — ми, так би мовити, непрямими шляхами завжди слідкували, щоб не було перенасичення якоюсь однією літературою і т. ін. Правила торгівлі також регламентують, що заборонено до продажу на ринках: порнографічні видання, видання, що закликають до насильства, до зміни влади неконституційним шляхом. Під цю категорію підпадають усі носії інформації — і плакати, і компакт-диски. Якщо такі ознаки виявляються, торгівля в адміністративному порядку забороняється.
— Петрівка-книжкова вже існує чотири роки. Як змінилася динаміка попиту продукції? Взагалі, які зміни відбуваються на самому базарі?
— У часи започаткування ринку був справжній книжковий голод: люди здавали макулатуру, щоб купити хорошу книжку. Тоді читали «Анжеліку», різних «Мушкетерів» — iз сьогоднішньої точки зору він був завалений сміттям. Але це дуже просто пояснюється — ринок завжди відповідає запитам споживачів. Сьогодні він відповідає вимогам теперішнього часу. Так як підприємець-книготорговець його відчуває, так його ніхто не відчує, і те, що не буде продаватися, ніхто не буде продавати, бо це гроші людей. Продають лише те, що користується попитом. Не наша вина, що масово продаються, скажімо, російські детективи — люди хочуть їх читати. Ніякого насаджування немає. От хтось не цікавиться релігійною літературою, приходить на ринок, а її там цілі лотки, люди штовхаються, запитують, купують... Але ніхто ж не змушує купувати саме це. Тому ринок, як комерційна організація, послуговується простим правилом: продавати лише те, що користується попитом. Собі у збиток ніхто не працює. Якщо говорити про мовне питання, то української книги все більше і більше — юридична, економічна література, підручники. Але рiч у тому, що тільки перше покоління дітей закінчило власне українські школи при незалежній Україні. І ми ніяк не можемо змусити когось читати художню літературу виключно українською. Можливо, це покоління буде першим. Тут ще й постає питання перекладу. Ось, на мою думку, наприклад, «Швейк» в українському перекладі набагато кращий, ніж в російському. Але окрім перекладу потрібен український автор.
Якщо говорити про умови роботи на ринку, то вони є найкращими: 360 гривень за чотири квадратнi метри. Це найнижчі ціни по місту. Ми йдемо назустріч людям, розуміючи, як нелегко їм доводиться. В цьому є наша політика, яку ми впроваджуємо через низьку орендну плату. Це підтримка і книготорговцям і книговидавцям. На нашому ринку представлені понад 120 видавництв.
— Ні для кого не секрет, що близько 90% книжок, які продаються тут, є російськомовними або виданими в Росії. А чи проявляють якусь конкретну ініціативу щодо співпраці наші книговидавці та книгорозповсюджувачі? До вас хтось звертався?
— Зверталися конкретно тільки ті люди, про кого ви написали, що тут якась ятка є ( див. «День» № 200 від 2 листопада ). Це група видавців, яка звернулася з проханням надати їм місце для торгівлі виключно українськими книгами. Це єдиний випадок. Взагалі, ми надаємо пріоритет українській книзі, розуміючи що за нею майбутнє. Хочемо ми чи не хочемо, але люди поступово зроблять свій вибір. Ринок на це також реагує. Ось з’явилося багато казок українською мовою. З’явилися чудові книжки, які поступово замінюють той асортимент, що раніше був російськомовним. Щодо 90% російськомовної літератури — це спірний факт, який потребує перевірки. В основному це художня та технічна література, а юридична, економічна та останнім часом медична переважає україномовна.
— Які ваші плани та прогноз щодо розвитку такого великого книжкового комплексу, як Петрівка- книжкова?
— Звичайно, те, що існує зараз, не залишиться у сьогоденному вигляді й надалі. Конкуренція не дає можливості стояти на місці. Будуються нові торговельні комплекси на Хрещатику, на Бессарабці, де людям також надають якісні послуги. Ми цього не заперечуємо, хоча вони нам не конкуренти по тій самій орендній платі. У всіх торговельних центрах квадратний метр коштує близько 550 гривень за місяць, у нас близько 80-ти гривень. На всім відомому «Квадраті» місце в три рази дорожче, ніж у нас. Але при цьому ми не розслабляємося — маємо плани організувати торговельний центр на Петрівці. З паркінгом, кафе... Там знайдеться місце й нашим шановним книгарям у першу чергу. Буквально на місці цього ж книжкового ринку. Не будемо бігти попереду паровоза, але у нас є стратегічні плани. Господарчих ринків у Києві багато, а книжковий ринок один. Цей ринок буде трансформуватися — не може ж воно залишатися так постійно. Все змінюється: і ринок, і свідомість покупця-продавця, всіх нас.
