Понеділок був останнім днем, коли кияни й гості столиці могли оцінити по заслузі подарунок, що зробив Україні відомий музей Бальзака в Саше (неподалік від французького міста Тура). Тепер колекція вирушила, власне, до місця призначення — до музею французького письменника у Верхівні Житомирської області, де наприкінці сорокових років минулого сторіччя двічі бував Оноре де Бальзак. З другої половини січня нею зможуть помилуватися відвідувачі Житомирського обласного краєзнавчого музею. В Києві колекція демонструвалася у Французькому культурному центрі з кінця листопада.
Серед експонатів виставки — сім копій портретів письменника в різні періоди життя й 14 робіт- оригіналів. Тут і сучасні літографії, виконані на станку 1830 року, й карикатури минулого століття. Гравюри пейзажів околиць замка Саше передають атмосферу французької місцевості, де народився й так любив бувати Бальзак. Про це ті, хто володіє французькою, могли прочитати в коротких уривках з його творів, що були набрані спеціально для дарунка українцям на друкарському станку, що належав письменнику. Показово, що навіть папір для цих текстів робився за технологією початку минулого століття.
Центральне місце в експозиції посідає репродукція портрета письменника, який він замовив для Евеліни Ганської. Самому Бальзаку портрет Луї Буланже дуже сподобався, й він замовив копію для себе. Картина, що належала Ганській, до 1958 року знаходилася в одному з київських музеїв, а потім зникла. Копію ж, що Бальзак залишив собі, придбала французька держава. Вона сьогодні демонструється в художньому музеї Тура. Надії знайти український варіант поки ще жевріють.
Між музеєм Бальзака в Саше й музеєм в Верхівні протягом двох останніх років встановилися тісні відносини. Французький музей існує з 1951 року завдяки ентузіазмові його директора Поля Метадьє. Бальзаківський музей в Україні з'явився не набагато пізніше — 1959 року також завдяки зусиллям ентузіастів: колишнього директора сільськогосподарського технікуму, який і досі розташований у маєтку Ганських-Ржевуських, Івана Павлішена та його дружини Любові, завідуючої бібліотекою. З кінця 70-х на громадських засадах музеєм займалася Оксана Гавриленко, нині — старший науковий співробітник музею.
Щоб з'ясувати, чи готовий Житомир прийняти бальзаківську колекцію, «День» зв'язався з Людмилою Журавською, директором музею Оноре де Бальзака в Верхівні. Ось що вона розповіла:
— З цього, безумовно, дорогого подарунка замку Саше розпочинає своє оновлення велика літературно-художня експозиція музею Бальзака в Верхівні. Щоб розмістити цю колекцію, нам доведеться попросити в технікуму ще одну кімнату. Туди французька експозиція переїде вже назавжди, але перед цим з нею познайомляться житомиряни. На цій виставці ми зі свого боку плануємо показати оригінал листа Евеліни Ганської великому романісту, книгу із записом про вінчання Бальзака з Ганською й деякі не менш важливі документи й речі з колекції барона де Шодуара, з яким Бальзак листувався. Нею ми, по суті, завершимо ювілейний бальзаківський рік, котрий для нас був дуже насиченим. Розпочався він у березні, коли під час свого турне по містах України зі спектаклем «Бал у Бальзака» приїхала до Житомира драматург, актриса і режисер П'єрет Дюпуає. Потім, за підтримки народного депутата Юрія Єханурова, відбувся пленер житомирських художників. Виставка зі ста їхніх робіт демонструвалася під час першого «Свята Прометея», який тепер проходитиме щорічно 20 травня, в день народження Бальзака. Напередодні самого свята відбулася міжнародна наукова конференція, присвячена 200-річчю письменника. До свята нам вдалося відновити штукатурку «під мармур», про яку писав класик, у трьох кімнатах палацу. Силами студентів технікуму впорядкували палац, його споруди й парк. Потім у червні тут побував французький фотограф Євген Бавчар, виставка якого «Дорогами Бальзака: замок Саше — Україна», до речі, зараз проходить у Турі. У вересні в актовому залі верхівнянського палацу виступав київський театр «Сузір'я» зі своєю інтерпретацією творів великого француза.
Все це стало можливим завдяки співпраці з Французьким культурним центром, з його директором Марком Саньолем. Верхівня — унікальний пам'ятник палацово- паркового мистецтва кінця XVIII — початки XIX століть. Вона потребує підтримки. Як сказав посол Франції, коли побував тут: «Невже дві великі країни — Україна й Франція — не зможуть допомогти одній маленькій Верхівні». Ми розуміємо, що за нинішньої ситуації доводиться розраховувати на мінімальну допомогу: нам хоча б дах полагодити в палаці — протікає. Але ми віримо, що поступово чудовий куточок України — Верхівня — відродиться.
