Марганець — гірниче містечко в Дніпропетровській області. Традиційно вважається, що тут переважно живуть шахтарі. Хоча це омана. В місті живуть нащадки козаків, справжні патріоти, які люблять своє місто. А чи знає хто, що тут росте унікальна верба, якій понад 100 років? Тільки уявіть собі — обхват цього дива природи становить п’ять з половиною метрів!
Росте дерево у селищі Мар’ївка, яка входить до складу Марганця. Цьому селищу понад 250 років. Старожили згадують, що раніше цей населений пункт мав понад десять назв, тому під час Другої світової війни загарбники ніяк не змогли його знайти. Саме тут уже століття височіє верба-велетень.
Завдяки активістам верба стала справжньою живою родзинкою краю. Тут наче панує особлива атмосфера. За словами керівника громадської організації «Марганець туристичний» Мар’яна КОРБУТА, до мар’ївської верби він завжди водить туристів, школярів. Вони намагаються обійняти дерево. Іноді для цього треба п’ятеро людей, іноді навіть більше.
Нещодавно небайдужі жителі Марганця, представники комунальних служб, лісгоспу упорядкували територію біля дерева, встановили інформаційну табличку. Але на цьому добра справа не закінчилася — за кілька днів біля верби з’явився гарман XVIII століття. Колись це знаряддя використовували для молотьби зерна, а нині 100-кілограмовий артефакт викликає інтерес туристів і стає улюбленою фотолокацією. Це лише перші кроки до створення на цьому місці музею просто неба.
«Уперше я побачив цю вербу ще в дитинстві. В Мар’ївці жили мої бабуся з дідусем — Марія Василівна Корбут і Георгій Іванович Корбут. Практично всі канікули я проводив у Мар’ївці. Мені завжди було цікаво, що в цій місцевості було багато років тому, які тут люди жили, якими промислами займалися. Територія, де знаходиться верба, для мене по-особливому дорога, бо це край мого дитинства. Двір моєї бабусі також має цікаву історію. На землі, де стояв дім, колись розташовувалося лісництво... Я знаходив у городі монети часів Російської імперії, кулі і гільзи часів Другої світової», — згадує Мар’ян.
Місцеві жителі знають про те, що в їхньому селищі росте така особлива верба. Але, на думку Мар’яна Корбута, до того, як цю територію облаштували і почали привозити туристів, люди не надавали цьому особливого значення. Сьогодні земляки радіють і кажуть, що будуть теж стежити за цією місциною. Верба міститься на самому краю селища, і, до речі, тут виросла не одна верба, їх аж п’ять. Усі вони старі, як кажуть, бачили на своєму віку чимало, але активісти акцентують увагу на одній із найбільших і найстаріших.
Неподалік від мар’ївської верби, ближче до плавнів, також росте величезна тополя, яка в обхваті становить п’ять метрів. Були ще три тополі-велетні в Мар’ївці... На жаль, їх спиляли, бо росли біля будинків, а старі люди боялися, що вони можуть впасти просто на їхні оселі. Так Марганець втратив унікальні дерева...
«У подальшому буду докладати максимум зусиль, щоб вербі присвоїли статус пам’ятки природи. Я вже звернувся до відповідного міністерства, аби приїхали фахівці. Вони й визначать точний вік дерева. Наступний етап роботи — внесення верби до переліку природних пам’яток України. Крім того, я з однодумцями планую зробити неподалік від верби тин, аби розширити цю незвичайну фотолокацію. Лише уявіть, скільки бачило це дерево... І треба берегти цю природню пам’ятку, захистити її законом, доки вона ще жива», — підсумовує Мар’ян Корбут.
