Останній вікенд на фестивалі видався надзвичайно насиченим. Так, у п’ятницю на театральній сцені 6 відбувся перформанс Oximorica від знаменитого іспанця Хав’єра Мартіна, який прославився своєю танцювальною манерою, поєднанням імпровізації й точної сценічної мови. З 2004 року він створив понад 30 постановок, серед яких ‘control’ («Контроль»), ‘el ansia’ («Голод»), ‘el antiedipo o el homunculo’ ( «Анти-Едіп і гомункул»), ‘el estado crudo’ («Сирий стан»). В Києві Мартін показав ‘симптому’ — перформанс на музику геніального композитора українського походження Олега Каравайчука.
Загалом останні дні фестивалю проходили під знаком хореографії. В Центрі Довженка показали музично-хореографічну виставу «Розмаїття» у виконанні Totem Dance Group, Olympic snow за участю перкусіоніста Хосе Гарсіа (грав на декількох перкусіях і грандіозній ударній установці), флейтистки Фелісії фон ден Енд і восьми танцюристів. На ВДНГ в «Концерт-холі» відбулася прем’єра — заснований на «Пісні Пісень» царя Соломона опера-балет «Ark» («Ковчег») у режисурі Влада Троїцького. Хореографію дійства створив прем’єр Королівського балету Британії, аргентинець Оскар Шакон, музику — формація Nova Opera. Цей проект став заключною частиною «біблійної трилогії» Влада Троїцького, в рамках якої раніше були створені «Іов» та «Вавилон».
А одна з найцікавіших подій останніх днів «ГогольFest» — шоу Тerabak de Кyiv. Це спільна програма українського фрік-кабаре Dakh Daughters і циркових артистів з паризького театру Le Monfort. Dakh Daughters грали свій давно й добре відомий репертуар, хіба що частина текстів була перекладена французькою; але тут спрацьовувало саме сполучення музичних номерів із цирковою фізичною дією. І тоді, наприклад, меланхолійний романс «Змінила зачіску, змінила хлопця» у супроводі гімнаста і гімнастки на трапеції перетворився на міні-спектакль про трагічне кохання, а сварливі куплети «Що ти виробляєш» з циркачем, який ганяв по величезному круглому батуту на одноколісному велосипеді, стали таким собі сюрреалістичним бурлеском. Особливим же успіхом у публіки користувався антракт з картярськими фокусами. Все це не назвеш принципово новим як окремі дійства, а разом якраз і створювався ефект новизни, який, судячи з усього, справив не менше враження на французьку публіку, ніж на українську.
Цей «ГогольFest» був ювілейний — десятий. Кожного року фестиваль проходить на новому місці; кожного року Троїцький — його засновник і незмінний керівник, у приватних розмовах погрожує кинути цю невдячну справу. Але уявити собі київську осінь без «ГогольFest» неможливо. В нашому місті, в нашій країні мало свят. А свят, що організовуються зі смаком і розмаїттям, — і того менше. Так що сподіватимемося, що відлік «ГогольFest» не припиниться.
