Перші приватні маєтки та дачі в Гурзуфській околиці з’явилися на початку XII століття. У самому Гурзуфі — маєток Дюка Ришельє (1808— 1811 рр.), а в урочищі Артек — польського графа Густава Олізара. У 1832 році маєток у Гурзуфі придбав граф Потьомкін. У 1820 році урочище відвідав Олександр Пушкін, у 1825 році тут побували Олександр Грибоєдов і Адам Міцкевич, пізніше — Леся Українка та Михайло Коцюбинський. У 1837 році в маєтку гостював Василь Жуковський. 1 серпня 1903 року тут був закладений один із перших Південнобережних курортів — «Суук-Су». На цьому курорті в першій чверті XX століття побували письменники Іван Бунін, Олександр Купрін, Антон Чехов, художники Суриков і Коровін. У 1914 році курорт відвідав імператор Микола II, тут відпочивали емір Бухарський, Федір Шаляпін і багато інших знаменитостей. У 1924 році на місці курорту «Суук-Су» відкрили санаторій уряду СРСР.
УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ З ЧОТИРЬОХ НАМЕТІВ
А з 1925 року починається історія дитячого курорту. В урочищі Артек iз ініціативи Всеросійського товариства Червоного Хреста в травні-червні був створений дитячий санаторний табір «Артек». Сьогодні на цьому місці розташований дитячий табір «Морський». Починався «Артек» з чотирьох наметів. У кожному з них відпочивали по 20 школярів. Ними керували 20 вожатих. За перший сезон були лише чотири зміни. У 1926 році в таборі було вже шість наметів, кухня, їдальня. Табір відвідали делегації Франції, Німеччини, Польщі, Голландії, Данії, Швеції, Норвегії, два тижні в Артеку провела група німецьких піонерів, тут відпочивали також діти англійських робітників. І тільки сезон 1928 року «Артек» почав у восьми стаціонарних будиночках — шість гуртожитків, медпункт і адміністрація. Із 1929 року вже будують цілорічний табір. Американець Макс Дік подарував «Артеку» перший автомобіль «Форд». За цей рік тут уперше відпочила майже одна тисяча дітей. У 30-ті роки в урочищі була прокладена перша дорога, табір отримав можливість приймати понад одну тисячу дітей одночасно. У нього з’явилися шість шлюпок, був побудований морський причал, автобаза табору розрослася до десяти машин. На кошти, зібрані дітьми, побудували літак «Артеківець». У 30-ті роки тут відпочивав видатний радянський авіаконструктор академік Туполєв — нині це 15-та дача табору «Кипарисовий». Із 1937 року і курорт «Суук-Су» став артеківським табором. На початку 1930-х років тут відкрили будинок відпочинку «Колгоспна молодь», який був переданий «Артеку».
На період війни «Артек» був евакуйований на Алтай. У 1945 році дружина британського прем’єра Клементина Черчилль подарувала «Артеку», який уже повернувся до Криму, 15 наметів. А дітям, які відпочивали тут, спеціальним наказом заборонялося купатися до закінчення щоденної саперної перевірки пляжів. Меню дітей становила здебільшого риба, яку ловила в морі спеціальна бригада табірних рибалок.
Ось типовий склад артеківців у 1950-ті роки: діти робітників — 19—20%, службовців — 43—45%, вихованці дитбудинків — 18-20%, діти загиблих на фронтах — 28—30%. Тут відпочивали представники від 50 до 90 національностей. У 60-ті роки активно розвиваються міжнародні зв’язки «Артека», триває великомасштабне будівництво. Вводяться в експлуатацію табір-комплекси «Прибережний» і «Гірський», «Янтарний», «Кришталевий», «Алмазний», адміністративний корпус, спортивний комплекс. У 70-ті роки робота табору набуває всесвітніх масштабів. За рік у таборі вже відпочивали близько 29 тисяч дітей, у тому числі приблизно 1,5 тисячі — з інших країн. У 1990-х роках Всесоюзний піонерський табір «Артек» унаслідок реорганізації стає Міжнародним дитячим центром, розробляють нові програми, спрямовані на розвиток особистості дитини. Головне завдання реконструкції — створити на базі старого «Артека» найкращу міжнародну дитячу здравницю.
ПІОНЕРСЬКА АЛЕЯ
«Артек» входить до Міжнародної співдружності дитячих таборів, і ще в 2000 році керівництво цієї організації нагородило його орденом «Дружба» імені Аббота Фенна і таким чином визнало лідером серед 100 тисяч дитячих центрів із 50 країн світу. 10 артеківських таборів, п’ять із яких працюють цілорічно, займають 208 гектарів кримського узбережжя завдовжки сім кілометрів. Це десята частина півд еннобережної приморської смуги, шість гектарів пляжів. За зміну центр приймає від 4 до 4,5 тисяч дітей, на рік — 27 тисяч. До послуг дітей розвинена інфраструктура — 36 спальних корпусів, 6 їдалень, автопарк із 30 автобусів для екскурсійного обслуговування, дитячий база- готель у Сімферополі, медичний комплекс, музеї та виставки, туристичні бази в кримських горах, власний катер і морський причал, багато іншого. «Артек» — це максимальний комфорт, найвищий рівень надаваних послуг, медичного обслуговування, а також вельми цікаві педагогічні програми та змістовні проекти, що розвивають особистість дитини.
У 2004 році МДЦ «Артек» офіційно визнаний центром для проведення масштабних міжнародних проектів ЮНЕСКО. Економічна основа роботи дитячого центру — система госпрозрахунку при реалізації путівок для відпочинку дітей: 40% — фінансування України з бюджету держави, 60% — комерційний продаж путівок. Заснований 80 років тому як лікувально-оздоровчий заклад, «Артек» проводить оздоровлення дітей, використовуючи для цього унікальний природо-кліматичний потенціал і можливості матеріально- технічної бази, що постійно розвивалася. Нова реконструкція «Артека» розпочата в грудні 2002 року. Вже реконструйовані табори «Морський», «Янтарний», «Кришталевий», стадіон, майданчики для багать, побудована технологічно суперобладнана нова школа на 1272 учні, три відкриті плавальні басейни й інші об’єкти. Локальна мережа з 115 комп’ютерів створює можливості для оперативного обміну даними, пошуку інформації та навчальної літератури в мережі інтернет.
На базі корпусу «Либідь» створюється Центр національної культури, що знайомитиме відвідувачів iз Україною. Крім того, в кожному з 10-ти артеківських таборів будуть створені «Світлиці» — кімнати для проведення різних заходів і виставок. Уже знайшли також вирішення проблеми колишньої радянської піонерської символіки: «Ми ухвалили рішення: скульптури, всю атрибутику, що пов’язана з радянською історією, розмістити на Алеї символів, — розповідає Ольга Гузар. За словами генерального директора, зокрема, на «Алеї символів», будуть представлені найбільший у Криму пам’ятник Леніну, що викликає сьогодні багато запитань, триметрова статуя Надії Крупської, що встановлена перед палацом «Суук-Су».
Святкування 80-річного ювілею «Артека» триватиме весь червень.
«ТАБІР ДО НЕЗАКОННИХ СПРАВ ДУСi НЕ МАЄ ЖОДНОГО СТОСУНКУ»
Місяць тому генеральним директором «Артека» призначена Ольга Гузар, яка працювала раніше начальником управління у справах сім’ї та молоді Тернопільської обласної державної адміністрації. Ольга Володимирівна народилася в 1961 році в Донецькій області. У 1982 році закінчила Дрогобицький державний педагогічний інститут ім. І. Франка за спеціальністю «російська мова та література». Працювала вихователем у школі-інтернаті, вчителем в Україні та на Камчатці, керівником гуртків, культорганізатором, педагогом-організатором, завідувачкою відділу у справах молоді райради, директором Тернопільського обласного центру соціальних служб для молоді. Нагороджена орденом Княгині Ольги III ступеню.
— Ольго Володимирівно, «Артек» раніше був у складі різних молодіжних організацій і міністерств. Сьогодні це підрозділ Державного управління справами, на адресу якого зараз багато критики. Це не заважає вам?
— Якщо чесно, то цей психологічний вантаж складно оцінити однозначно. З одного боку, критика старого ДУС нам вельми зашкодила — наші партнери відмовилися від 10% путівок, які, втім, ми легко реалізовували. Проте ми сьогодні вимушені докладати зусиль для того, щоб доводити, що сам «Артек» до незаконних справ ДУС не має жодного стосунку. Наш колектив чесно робив свою справу, ніхто з нас не був причетний до справ із незаконної приватизації. З іншого боку, перед нами сьогодні стоять настільки масштабні завдання з реформування та реорганізації «Артека», що для цього потрібна допомога Президента країни, і входження до ДУС ми вважаємо оптимальним формою управління.
— Як відбулося ваше знайомство з «Артеком»?
— Коли я потрапила сюди, то злякалася. У мене було враження, що опинилася в зовсім іншій країні. Коли я пройшлася цим «дитячим містом», iз одного боку, відчувала захоплення неземною красою природи й тим, що вже створено тут за 80 років, iз іншого — гіркота: щось почате та не закінчене, безліч соціальних проблем. Важким каменем висять на «Артеку» кредити, які залишилися від колишнього управління.
— Яким би ви хотіли бачити «Артек», скажімо, через 10 років?..
— Якщо нам, команді, що прийшла сьогодні, дадуть можливість попрацювати 10 років, то ми хотіли б втілити в життя програму, яку розробляємо сьогодні на період до 2015 року. По- перше, ми б хотіли, щоб «Артек» мав статус національної установи. По-друге, існує ціла низка нових проектів, які ми хотіли б здійснити. Наприклад, створити «Артек-ленд», перетворити табір на місце, куди можна було б приїжджати групам туристів і проводити час в екскурсіях і розвагах. По-третє, для проведення масштабних масових заходів нам необхідний кіноконцертний зал, бо можливості стадіону вже практично вичерпані. Головне, що нас уже почули керівники держави: в «Артеку» нещодавно побувала дружина Президента Катерина Ющенко, яка очолює в Україні кілька дитячих і гуманітарних програм, і ми сподіваємось стати опорною базою для багатьох із них. Нас дуже хвилюють соціальні питання — багато співробітників «Артека» живуть у довоєнних і післявоєнних гуртожитках, у них надзвичайно низька зарплата, нам необхідно почати будувати житло для працівників центру, і тільки зараз ці проблеми починають вирішуватися.
— Не є таємницею, що путівки до «Артека» дуже дорогі, деякі коштують понад дві тисячі гривень. Як зробити «Артек» доступним для всіх верств суспільства?
— У нас є понад третини бюджетних путівок, які розподіляють серед дітей із малозабезпечених сімей, надають насамперед обдарованим, творчим дітям, відмінникам навчання, шкільним лідерам. Коли я працювала в управлінні у справах молоді, ми самі розподіляли такі путівки й жодних проблем не виникало.
