В галереї «Ірена», в рамках проекту «Молоді творці України», проходить виставка, що об’єднала живопис 23-літньої Вікторії Мазур і скульптуру 24-літнього Назара Білика. Чи не головна причина виникнення такої парної експозиції — безперечний збіг тем і образів, що виникали у двох авторів, однак, абсолютно незалежно. Проте в інших роботах Вікторія Мазур і Назар Білик, навпаки, дивовижно розходяться.
Живопис Вікторії Мазур — одночасно епічний і камерний, лаконічно-декоративний і прагнучий передати ледве вловимий нюанс настрою. Її етнографізм достатньою мірою умовний і передусім поетичний, а часом навіть трохи казковий («Двоє і Місяць», «Іван Купала»). Герої Вікторії Мазур — гончарі («Гончар»), мандрівники («Чумаки») або — найчастіше — прялі («Прялі», «Веретено»). Ритм їхніх дій величавий і вічний. Іншими словами, художниця пропонує навіть не перехід побуту в буття, а просто — буття, перетворення якого в повсякденність вже неможливе.
Назар Білик відмовляється у своїх скульптурах навіть від такої мінімальної сюжетності. Загадкова, хоч і не позбавлена діловитості компанія «Тих, вкрали Місяць» — той самий виняток, який тільки підтверджує правило. Звичайно його персонажі, створені в дереві чи шамоті, зайняті тільки медитацією і молитвою («Єва», «Вечірня молитва», «Що нам шепоче небо»), а інші з них носять піднесено-символічні («Та, що купається в зорях») або навіть біблійні («Одягнута в Сонце») імена.
