Перший Одеський міжнародний кінофестиваль, який вистрілив, немов яскрава серпантинова стрічка, звивав свої веселі кола по в’язкому асфальту центральних вулиць міста, із задоволенням «ховаючись» у кондиціонарованих кінозалах. Тут на учасників, глядачів і журі обрушувався водоспад різножанрового кіно, яке, на думку відбірників, пов’язувала єдина ідея — гумор у всіх його проявах. Широкий спектр трактування цієї ідеї дозволив включити у конкурсну і численні позаконкурсні програми усе нове і цікаве — від драм до чорних комедій.
У різних манерах режисери зі всіх кінців світу вирішували за допомогою екранної розмови з глядачем проблеми, які хвилюють кожного. Кримінальний варіант вирішення боргових проблем — в «Кондитерові» Аннемарі Ван де Монд (Нідерланди), приніс премію за найкращу роль його героєві. Дуже милий і людяний «Жовтень» Даніеля Вега з Перу — яскравий приклад якісного малобюджетного кіно — отримав спецприз журі. Аналогічний приз отримав дуже тактовний фільм американця Девіда Лі Міллера «Моє самогубство», присвячений вічним проблемам підліткового віку. Чорна комедія від автора знаменитих «Ва-Банків» і «Скільки важить троянський кінь», поляка Юліуша Махульського «Колисанка», стала найкращою режисерською роботою. Картину зроблено майстерно і, на мій погляд, це найкраща стрічка цього конкурсу.
Що ж до гран-прі, яке журі віддало російській стрічці режисера Андрія Кавуна, у творчому архіві якого і популярний серіал «Курсанти», і захопливе «Полювання на піранію», і «Кандагар», — «Дітям до 16...», не оспорюючи високого рішення, готова навести власні контраргументи. Вічна тема перших проб — кохання і зради, вчинків і помилок, не нова. Ні в житті, ні в кінематографі. З російських лише стрічок останнього десятиліття, досить пригадати дуже несхожі одна на одну роботи Сергія Соловйова «Ніжний вік» і Дениса Євстигнеєва «Давай займемося коханням». Тут же сповна традиційний, але невиразний сюжет ще й подається у кліповій манері, що вже набила оскому, не без красивостей, звичайно. Адже оператором цієї стрічки був наш земляк, який уже зарекомендував себе великим професіоналом, — Сергій Михальчук.
Фестиваль відбувся на високому рівні, команда його працювала чітко, злагоджено, і оточила гостей, учасників і журналістів турботою та увагою. Сайт оновлювався щодня, інформація була доступна, коннект гостей і журналістів виконувався неухильно, згідно з попередніми домовленостями. Тим паче, мені здається, варто провести «роботу над помилками», оскільки команда на чолі з її президентом Вікторією Тигіпко і генеральним директором Денисом Івановим, налаштована на довготривалий проект. Готовий до співпраці з фестивалем і його генеральний спонсор — торгівельна марка «Шустов».
Літня школа, наметове містечко, яке наповнила численна кіномолодь, дала можливість її «учням» переглянути у повному об’ємі хороше кіно, відпочиваючи і радіючи життю. Численні майстер-класи метрів, оголошені заздалегідь, теж відбулися, навіть перевищивши заявлену раніше кількість. Хоча більше були схожими на прес-конференції, де журналісти брали ініціативу у свої руки, ставлячи запитання і, позбавляючи тим самим, головних слухачів кіношколи можливості набути знань, які їм, у першу чергу, призначалися.
У межах фестивалю відбувся круглий стіл, темою якого була доля Одеської кіностудії. Він зацікавив декількома аспектами. По-перше, його вів Сергій Чліянц, успішний російський продюсер, який знає стан справ на цій студії не з чуток. Тут знімався продюсований ним «Настроювач» Кіри Муратової. Модератором був цинічний і розумний Олександр Гордон, котрий навмисне приїхав на цей фестиваль. Була можливість висловити свої побоювання перед широкою міжнародною аудиторією і в утомлених від даремних баталій одеситів. Серйозно поставилося до проблеми і керівництво міста та області, яке делегувало своїх представників, підготовлених до розмови на цю тему. Але, головне, недавно призначений керівник кіногалузі України Катерина Копилова, твердо заявила, що зараз впритул займається поверненням контрольного пакету акцій цієї студії під егіду Мінкульту. Було також порушено питання про фільмотеку студії, яка таємничим чином опинилася у приватних руках пані Ольги Невєрко. Адже, за словами Чліянца, лише можливість розпоряджатися нею, могла би вирішувати першочергові фінансові проблеми.
Величезний глядацький інтерес до показу на Потьомкінських сходах ще раз акцентував на необхідності, при проведенні фестивалю у приморському місті, сучасного літнього майданчика, який, впевнена, ніколи б не був пустим.
Фестиваль завершився в Оперному театрі. На закритті було оголошено дати ІІ Одеського кінофоруму. Хай він не стане одноденкою, адже його уже встигли полюбити навіть недовірливі одесити.
