30 вересня в Москві виставою «Тев’є-Тевель» Театру ім. І. Франка відкриється Міжнародний фестиваль єврейської культури. Свій 83 сезон вони почнуть 4 жовтня на рідних київських підмостках «Украденим щастям» (у головних ролях Степан Олексенко, Богдан Ступка та Ірина Дорошенко). А 5 і 6 жовтня запросять глядачів на свою малу сцену — до Театру у фойє на прем’єру «Трагедокомедія о воскресінії мертвих» (режисер Андрій Приходько).
ГАСТРОЛІ
Літо для колективу було багате на далекі подорожі та цікаві зустрічі. З величезним успіхом виступили франківці у Греції на Міжнародному театральному фестивалі античної драми, показавши свою знамениту фолк-оперу «Енеїда» Котляревського. Вони грали на сцені давньогрецького театру під відкритим небом, якому вже три тисячі років. Перед початком вистави небо захмарилось і навіть пішов дощ. Франківці зізналися, що через негоду почали нервувати, боялися, що вона зашкодить їхньому виступу, але перед початком вистави небо прояснилося, і «Енеїда» пройшла на «ура». А колективу надійшла пропозиція приїхати наступного року, але для цього доведеться привезти нову виставу на сюжет героїв Еллади. Забігаючи вперед, скажу, що нині ведуться переговори з відомим грузинським режисером Робертом Стуруа про спільну роботу з київським театром.
У липні на «Слов’янському базарі у Вітебську» добре приймали «Швейка» і чудовий акторський дует, який виконував головні ролі — Богдана Бенюка і Анатолія Хостікоєва.
Вперше в історії Театру ім. І. Франка в серпні пройшли гастролі киян у США. Про тріумф шолом-алейхемівського «Тев’є-Тевеля» в українській інтерпретації, що підкорила публіку Нью-Йорка і Чикаго, наша газета вже писала у № 147, а ось погляд не із залу, а по інший бік рампи. Про свої враження розповів художній керівник франківців і виконавець головної ролі Тев’є — Богдан Ступка. За його словами, нагадувати про американські гастролі йому буде не купа захоплених рецензій, а забавний плюшевий чоловічок, котрий, якщо поплескувати в долоні, починає грати популярну єврейську мелодію «Хава нагіла». Він поповнив колекцію сувенірів актора у його робочому кабінеті.
— Я давно казав, ще Сергію Данченку, який поставив «Тев’є-Тевеля», що цю виставу треба повезти в Америку, — зізнався Богдан Сильвестрович. — Адже там величезна глядацька аудиторія емігрантів, вихідців із колишнього Радянського Союзу. В 1994 році, коли вперше я виступав у Манхеттені в театрі «Ля Мама» із «Записками божевільного», то вже тоді відчув величезний інтерес до українського театру. Але гастролі — завжди клопітна справа, а тим більше за океаном. Цього разу ідея виступити в США належить нашому екс-франківцю, режисеру Ігорю Афанасьєву, який уже років десять живе в Америці, має там телеканал, ставить вистави. Від нас приїхала велика команда — 42 чоловіка. Ми виступали один раз у Чикаго і два — у Нью-Йорку. Організатори наших гастролей орендували величезний зал на 1000 місць, а в театрі «Міленіум» — 1500 крісел. І скрізь були аншлаги. У фіналі вистави по 15—20 хвилин глядачі стояли і аплодували. Повинен зазначити, що на нашого «Тев’є-Тевеля» приходили подивитися не тільки євреї і українці, а й росіяни, поляки і навіть американці. Приємним сюрпризом став приїзд внучки Шолом-Алейхема, британської письменниці Бел Кауфман, яка спеціально прилетіла, щоб відкрити наші гастролі. Фантастична жінка! У 91 рік ходить на шпильках; злетіла на сцену, немов метелик: у білих брюках і бірюзовій блузі, а потім заворожено просиділа на протязі всієї вистави, сміючис ь і плачучи разом із глядачами. Після вистави ходила схвильована, спілкувалася з акторами, фотографувалася на згадку з усіма бажаючими. Розповідала, як Шолом-Алейхем сильно любив Україну, як сумував. Письменник помер в Америці, але дуже хотів, щоб його тіло перевезли на батьківщину. Дуже зворушливим для нас став лист від пані Заславської — внучки того самого Тевеля, чий образ увічнив Шолом-Алейхем. Він дійсно жив у Боярці, розвозив молоко, а письменник їздив туди із Києва відпочивати. Вони часто спілкувалися, особливо подобалося Шолом-Алейхему те, що Тев’є чудово знав Тору і Біблію. Здавалося, що на всі запитання знав відповіді, і тому до нього багато хто ходив за порадою. Адже дуже часто так хочеться порадитися з мудрою людиною. Мабуть, тому інтерес до «Тев’є-молочника» з роками не слабшає.
Після кожної вистави глядачі довго не розходилися, розпитували нас про життя-буття в Україні. Багато хто, особливо люди старшого віку, з гіркотою говорили, що так і не зуміли прорости корінням у американську землю, як вони сумують за батьківщиною, а побувавши на «Тев’є-Тевелі», немов повернулися в далеке дитинство — стільки спогадів сколихнулося в їхніх душах. А коли ми гуляли по Брайтону, то вже у нас виникло відчуття, що навколо свої. Нас упізнавали, просили автографи, навіть робили знижки в магазинах. Практично всі просили приїхати ще раз. Хіба таке забудеш?
Свої гастролі до Греції та Америки ми присвятили прекрасному режисеру, постановнику «Енеїди» і «Тев’є- Тевеля» Сергію Володимировичу Данченку. Я впевнений, що український театр гідний того, щоб про нього знали в світі.
З 15 по 24 листопада в рамках Року України в Росії відбудуться гастролі франківців у Москві. На сцені МХАТу кияни покажуть свої кращі постановки різних років: «Тев’є-Тевеля» і «Швейка», а також останні прем’єри: «Мама, або Несмачний витвір» і «Буквар миру».
ПЛАНИ
Тринадцять років тому в театрі «Сузір’я» з великим успіхом йшла п’єса Валерія Шевчука «Сад божественних пісень», де Богдан Ступка грав роль Григорія Сковороди. І ось у новому сезоні франківці покажуть виставу «Буквар миру, або Розмова п’яти подорожніх о справжнім щасті битія» — Сковорода знову повернувся на сцену.
— На жаль, сьогодні твори нашого класика мало знають і мало хто живе по-сковородинськи, — вважає Ступка. — Наприклад, в Англії і Німеччині є студентські товариства, які вивчають твори нашого українського просвітителя, письменника, поета, музиканта, філософа. А ми в суєті повсякденності проходимо повз його справді безцінні твори. У цьому році 3 грудня будемо відзначати 280 років від дня народження Григорія Савича, але у нас не «датська вистава». Сковородинську тему я давно хотів реалізувати на франківській сцені, але все якось руки не доходили. Взявся за Сковороду московський режисер Олександр Ануров. У сценічній версії «Букваря миру» у нас не попурі на тему Сковороди, як було у виставі «Сузір’я», а в її основу покладено твори письменника. Це розмова про сенс життя, буття і що таке щастя. Теми вічні і, хоч як далеко зайшов технічний прогрес, але люди зобов’язані заглядати у своє серце, свою душу. У цій роботі зайняті Петро Панчук, Василь Мазур, Василь Баша, Володимир Ніколаєнко, Остап Ступка, Оксана Батько, Тетяна Шляхова. Прем’єра відбудеться наприкінці жовтня.
Наступною новинкою стане мольєрівський «Тартюф». Його поставить Валентин Козьменко-Делінде. Над п’єсою сучасного автора Олександра Денисенка «Оксана», яка розповідає про маловідомі сторінки життя Тараса Шевченка, працює режисер Олександр Білозуб. Є задумки про постановку мюзиклу «Дякую вам назавжди». Фантазії на тему творiв Олександра Дюма на вірші Євгена Евтушенка (переклад Івана Драча і Володимира Іконникова). Це буде новий варіант «Трьох мушкетерів — 20 років потому». Можливо, до нас у Київ приїде драматург Микола Коляда. Він сам ставить свої твори. Я бачив його «Корабель дурнів» у «Современнике» — дуже цікаво. З Петром Фоменком я веду переговори, умовляючи його взятися за «Пер Гюнта» Ібсена, що його не встиг поставити Сергій Данченко, який помер рік тому. У нашому творчому портфелі є ще декілька цікавих п’єс, і якщо ми реалізуємо свої плани, то зуміємо зайняти практично всю трупу театру. У нас сьогодні працюють 44 актора і 40 актрис — це дисбаланс. Треба, щоб було 60% чоловіків, тоді жінки не будуть у простої.
За словами Богдана Ступки, з відкриттям Театру у фойє у них з’явилася сцена, де тепер глядачі можуть дивитися камерні вистави, а для режисерів і акторів є плацдарм для експериментів. Стартували виставою «Увертюра до побачення» (режисер Андрій Приходько), яку, з люб’язного дозволу Олексія Кужельного, перенесли з театру «Сузір’я» на франківські підмостки. Потім з’явився «Батько» Стріндберга (постановка Олександра Білозуба), адаптували виставу «Адвокат Мартіан» Лесі Українки (режисура Олександра Мірошниченка), який на великій сцені губився, а в Театрі у фойє став більш виграшним і користується успіхом у публіки. Нині Андрій Приходько репетирує «Трагедокомедію о воскресінії мертвих» Георгія Кониського, де у Богдана Бенюка п’ять різнопланових ролей.
У франківців з’явилася традиція — перед кожним спектаклем Театру у фойє виступає оркестр. Музиканти дуже цікаві, талановиті, їх «витягли з оркестрової ями», щоб народ знав у обличчя героїв музичного фронту.
Перед дирекцією стоїть завдання- максимум: завершити будівництво Малої сцени (на 200 місць), яке тягнеться вже понад десять років. Час летить стрімко, вже проект можна вважати архаїчним, так ніде вже не будують, а об’єкт ніяк не вдається закінчити.
КІНО
Рік тому Богдан Ступка оголосив, що бере тайм-аут і в нових постановках театру не братиме участі, буде грати старі ролі, а всю свою енергію спрямує на художнє керівництво, відшукуючи цікаві п’єси, запрошуючи різних режисерів, щоб трупа запрацювала на повну силу. Судячи з результататів, це було вірне рішення. Колектив не потрясають конфлікти, а запущений творчий мотор добре крутиться. Отже, можна і худруку згадати про те, що він передусім актор і зайнятися власною творчістю. Про театральні плани ввіреного йому колективу майстер трохи розповів, а над чим працює Богдан Сильвестрович у кіно?
— У Павла Чухрая знявся у фільмі «Водій для Віри», де граю генерала Сєрова, — продовжує Ступка. — Зняли одну третину картини — і гроші закінчилися. Роботу заморозили. Чекаю повідомлення, коли продовжимо працювати далі. Зараз на «Новому каналі» знімається 16-серійний телефільм «Завтра буде завтра» (режисер Альона Дем’яненко). Я граю українського олігарха, моїми партнерами у стрічці будуть Олександр Бєлявський (російський олігарх) і Марк Рудінштейн (єврейський олігарх). Компанія у нас гарна, а ось що із цього вийде, поки не знаю. У березні поїду в Польщу. Відомий режисер Єжи Гоффман поставить «Стару казку». Це історичний сюжет: IX століття, язичництво, прийняття християнства, війни, об’єднання земель. Є пропозиція із Словаччини, але пропонують приїхати в жовтні, а в цей період я буду ще зайнятий у Гоффмана. І тому, якщо не буде змінено терміни, доведеться відмовитися від стрічки.
