530 років тому, 19 лютого 1473 року в польському місті Торунь, у родині багатого шанованого купця, торговця міддю Ніколая Коперника народився син, теж Ніколай. В цю добу небувалих революційних змін у свідомості народів Європи, коли багато в чому закладалися підвалини майбутньої наукової, раціоналістичної картини світу, відбувався свого роду інформаційно-духовний «Великий Вибух», всю велич і масштаби якого нам уже важко, мабуть, оцінити. І, як і після найпершого і незрівнянного Великого Вибуху, що породив наш Всесвіт, утворилися нові галактики — цього разу світоглядні. Серед таких галактик Коперникова чи не найяскравіша.
Доля цієї людини, на перший погляд, склалася щасливо. Хоч Ніколай втратив батька, коли йому було лише 10 років (Коперник-старший не пережив епідемії чуми), турботу про освіту і дальшу долю майбутнього великого вченого взяв на себе рідний дядько, Лукаш Ваченроде. Саме завдяки йому Коперник дістає змогу вчитись у найкращому на той час в Польщі, Краківському університеті (1491–1495), а потім продовжити навчання в Італії, у Болоньї, Римі, Падуї, Феррарі. Повернувшись на батьківщину, молодий вчений стає радником свого дядька (на той час Лукаш Ваченроде вже став єпископом Вармії, історичної області на прибалтийському узбережжі Польщі), оселяється в маленькому містечку Фромборк, де й живе практично до кінця життя. Після смерті єпіскопа Лукаша (1512 р.) Коперник виконує почесні і непогано оплачувані обов’язки каноніка, а впродовж ряду років — і канцлера Вармійського капітула; його кандидатура навіть двічі висувалася на посаду єпіскопа Вармії.
І все ж таки ця «успішність долі» генія, що 40 років прожив на березі холодної Балтики, значною мірою є уявною. І не тільки тому, що Коперникові доводилося займатись, між іншим, і ризикованими військовими справами (наприклад, він керував у 1520 році обороною міста Ольштин проти військ орденської Прусії, виявивши при цьому неабиякий хист воєначальника!). Своєю славою вченого, дипломата, адміністратора, економіста (так, і економіста; будучи, як справжній син Відродження, людиною універсальною, Коперник ще й писав трактати про природу грошей, про «добрі» і «погані» гроші) геніальний поляк завдячує винятково собі. Власному таланту, праці, творчій сміливості.
Звичайно, для нас він насамперед — автор нової, геліоцентричної моделі світу. Вдумаємось: створення нової системи світу; адже на це здатний далеко не кожен, навіть геній... Колись Шопенгауер блискуче сказав: «Якщо талант уражає ціль, в яку дуже важко влучити, то геній уражає ціль, яку не бачить ніхто». Здається, мовлено якраз про Коперника. Здійснилось цілком неймовірне: назавжди усталена система світопорядку, підтримувана авторитетом Святого Письма, захиталась... І першим поштовхом тут був вихід уславленої книги Коперника «Про обертання небесних сфер» (1543 р., авторові принесли «сигнальний примірник» за два дні до смерті...). Коротко головний свій висновок вчений сформулював так: «Усі рухи, що їх ми помічаємо у Сонця, не притаманні йому, але належать Землі і нашій сфері, разом з якою ми обертаємось навколо Сонця, як і кожна інша планета». Попереду була грандіозна революція свідомості...
Справжній дипломат, Коперник присвятив свою головну працю папі римському Павлу III. Мабуть, передбачав, що невдовзі церква схаменеться і побачить, яку небезпеку становить нове вчення. Попереду було спалення Бруно, зречення Галілея... А Ніколай Коперник, що помер у власному ліжку 24 травня 1543 року, назавжди залишиться національною гордістю братнього польського народу і зіркою в Пантеоні людства.
