Іноземні мандрівники, які користуються авіатранспортом, перше враження про Україну отримують в аеропорту. Та й ті, що відлітають з країни (як наші громадяни, так і туристи), можуть докласти до свого «багажу вражень» якийсь останній яскравий штрих. Тепер такою мистецькою візитівкою в аеропорту «Бориспіль» стане «Галерея національної єдності», яку урочисто відкрили цього тижня. За словами ініціаторів проекту — представників аеропорту «Бориспіль» та мистецького фонду «Артанія», — пасажири головного аеропорту України зможуть побачити кращі роботи українських художників, фотографів, скульпторів і меценатів, які погодилися підтримати проект.
Першою експозицією новоствореної галереї стали оригінали (!) робіт відомої української художниці, лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка Марії Примаченко. Це дуже точний старт — в останні роки про Марію Примаченко почали все більше говорити, до того ж саме як про народну художницю, а тепер і як про виразника національної гордості. Але її талант виходить за рамки мистецького стилю «народного примітиву» — орнаменти, стилістику її картин використовують у модній індустрії, а крім того, її роботи уже мають свою «льотну» історію, коли на фінських літаках з’явилися малюнки, дуже схожі на роботи української художниці, і про Примаченко дізнався увесь світ («Марія Примаченко та фінські літаки», «День» від 4 червня 2013 року). Як пожартував присутній на відкритті галереї Іван Драч, «Катерина Білокур недавно взяла «Арсенал» своїми квітами, а Марія Примаченко — аеропорт».
Та й сам по собі проект «Галереї національної гордості» надзвичайно амбітний. Як зазначив в. о. директора аеропорту «Бориспіль» Євген Дихне: «Ми хотіли, щоб «Бориспіль» став воістину українським аеропортом і кожним пасажиром ідентифікувався саме як такий. Хотіли означити галерею аеропорту як галерею гордості українців за ті кращі зразки мистецтва, створені на цій благодатній землі. Наповнити аеропорт не тільки комерційним вмістом на благо пасажирів, а й духовним». А засновник Фонду сприяння розвитку Національного художнього музею України, громадський діяч, один з ініціаторів виставки Петро Багрій додав: «Ми хочемо, щоб люди, які від’їжджають з аеропорту «Бориспіль», подорожували з Україною в серці».
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Але популяризація української культури — це лише верхній шар такої ідеї. Відкриваючи свою спадщину, українці, по-перше, можуть ще раз утвердитися у культурній самобутності своєї країни, що важливо у розумінні свого місця в історії (виявляється, не на «задвірках» чи «окраїнах»). А по-друге, актуалізуючи народне мистецтво у сучасності, ми могли б його наново «прошити» як у своїй ідентичності, так і в образі модерної України. І нарешті такі проекти дуже добре спрацьовують на рівні символів для іноземців: Україна — це набагато глибше, ніж «майдан, війна з Росією» з одного боку і «борщ, сало, красиві дівчата» з другого. І тут могло б бути й державне зацікавлення в розвитку такого масштабного проекту, в тому числі і на інші аеропорти. Здавалося б, ідея безпрограшна — малозатратна фінансово, а скільки завдань може вирішити одночасно. Шкода, що міністерство інфраструктури цього не розгледіло — їхні представники не прийшли на відкриття «Галереї національної гордості»... Зате були представники депутатського корпусу. Як зазначив Микола Княжицький: «Найважливіше те, що в Україні з’являються менеджери, люди, які думають не лише про якісь тимчасові речі, кошти, а й про те, як виглядатиме їхня країна, їхнє місто».
Тому поки що такі завдання тримаються на ініціативі одиниць. А могли б запозичити міжнародний досвід. «У Лондоні в середині ХІХ століття був рух за ствердження мистецтва в індустріальному суспільстві, — розповідає мистецтвознавець, академік Олександр Федорук. — Було розуміння того, що тільки мистецтво може врятувати сутність Англії. Англія була вихована на мистецтві. І у нас тепер теж варіант культури мистецтва пропонують. «Галерея національної гордості» — це велике начало, нехай воно обростає мудрістю і пролонгацією».
