Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Гра скла та металу

Американська техніка Тіффані для виготовлення вітражів стає популярною в Україні
16 січня, 2008 - 00:00
ФРАГМЕНТ ІНТЕР’ЄРУ (РОБОТА НАДІЇ ГОНТАРЕНКО) / ФОТО АВТОРА

Про існування техніки «скло в металі» — вирізьблювання із вітражного скла та металевих пластинок різноманітних фігур — знає не так багато людей. Найчастіше її використовують для оздоблення будинків, меблів, предметів інтер’єру тощо. Раніше вітражне скло використовували при оформленні церков, нині з нього виготовляють сувеніри та дрібні предмети побуту. Серед низки методів, які існують у цьому мистецтві, майстри віддають перевагу техніці Тіффані (з’явилася у США у ХIХ столітті). Про переваги та особливості американського методу «Дню» розповіла українська народна майстриня Надія Гонтаренко.

— Пані Надіє, у чому суть методики Тіффані?

— Для виготовлення вітражів за цією технікою в усьому світі використовують специфічне триміліметрове напівпрозоре вітражне скло. У цього матеріалу є багато відтінків і фактур, справа майстра знайти і поєднати у композиції виключно ті барви, які гармонійно підходять під задумку автора. Скло поєднує дві стихії, що його створили. Це вогонь і повітря — жар і прохолода, руйнація та відродження. Є навіть думка, що скло — найромантичніший матеріал серед тих, які зроблені руками людини. А різні кольори дозволяють візерунку зі скла змінювати буденність на свій розсуд. Коли кольори поєднуються у вітражах, світ стає іншим.

— З чого починається виготовлення виробу зі скла?

— Якщо під руками є маленькі шматочки різнокольорового вітражного скла, склоріз та паяльник, можна вважати, що процес створення скляного виробу почався. Вирізавши скло необхідних розмірів, його треба пропаяти з усіх боків і надати певної форми, залежно від того, який виріб ви хочете створити. Потім ці шматочки з’єднати, використовуючи при спаюванні шматочки металу, — для міцності виробу. Лише після цього починається творчий етап роботи — художнє оформлення виробу вітражними фарбами. Але на цьому процес не завершується. Розмалювавши виріб низькотемпературними фарбами, його треба покласти у спеціальну піч для закріплення малюнку на скляній поверхні. Оскільки після паяння скло втрачає свій блиск, готовий виріб натирають окислювачем або звичайним засобом для миття скла.

У цілому за технікою Тіффані можна виготовити усе, чого душа бажає: фігурки тварин (рибок, пташок, слоненят), рамки для фотографій, люстерка, свічники, фігурки ангелів, брошки та багато інших речей. Головне у цій справі — широкий політ фантазії та неабиякий запас терпіння.

— А скільки часу потрібно для виготовлення одного скляного шедевру?

— Тривалість роботи залежить від того, якого розміру скло використовує майстер. Чим дрібніші деталі, з який складається скляна фігура, тим більше часу витрачається на виготовлення композиції. Приміром, метелики, комахи середніх розмірів (довжиною 10—15 сантиметрів) можна зробити менше як за 1,5 години. А от на виготовлення дрібних павучків, брошок (розміром 3-4 сантиметри) я витрачаю понад дві години. Серед виробів, які я виготовила останнім часом, найбільше годин витрачено на виготовлення новорічної ялинки. Хоча вона має висоту трохи бiльше 40 сантиметрів, і здавалося б, що її можна зробити дуже швидко, робота над ялинкою тривала майже чотири дні. Вона мала безліч дрібних деталей у вигляді різнокольорових капельок, виготовлення яких і зайняло багато часу.

— Чи не набридає вам годинами сидіти над склом і працювати з таким чоловічим інструментом, як паяльник?

— Зізнаюся, що моє мистецтво змусило піти на деякі жіночі жертви. Приміром, я не можу дозволити собі нафарбувати нігті лаком, бо при роботі з окислювачами він тече і спотворює нанесену на скло картинку. Але це дрібниця у порівнянні з тим, яке задоволення приносить моє захоплення, адже нагорода за тяжку роботу значно цінніша, ніж нафарбовані нігті. Вона дозволяє мені самореалізуватися та виразити свої думки у склі. Іноді, беручи в руки матеріал, я не знаю, що вийде у кінцевому результаті. Все залежить від настрою. Якщо на душі легко і весело, з’являються усміхнені й життєрадісні фігурки, і навпаки, — пригніченість, розчарування чи неспокій змушують використовувати темні фарби, вирізьблювати сумні та похмурі обличчя на фігурах.

— Вашу роботу важко назвати легкою, напевно, це впливає і на вартість готових виробів?

— Ціна готової композиції залежить від розміру та часу, витраченого на її виготовлення. Приміром, маленькі тваринки, брошки чи люстерка коштують 40—50 гривень, невеликі картини — понад 80 гривень. Наразі найдорожчою роботою у моїй колекції є новорічна ялинка, ціна якої 500 гривень. На перший погляд, ціни здаються неймовірно високими, але якщо врахувати те, що скло, фарби та інші допоміжні матеріали я замовляю за кордоном (скло — у Німеччині, а фарби — у Канаді), то така дорожнеча цілком виправдана. На жаль, вироби зі «скла в металі» можуть собі дозволити не всі бажаючі. Але іноді бажання придбати ексклюзивні предмети побуту чи інтер’єру беруть верх, і людям не шкода витратити кілька сотень доларів на виготовлення виробів на їхнє замовлення.

— А що найчастіше ви робите на замовлення?

— Іноді до мене звертаються із проханням оздобити двері у середині будинків скляним панно. Таке задоволення теж не з дешевих (один квадратний метр композиції зі скла коштує понад 200 доларів).

— Напевно, у вашій оселі чимало власних виробів?

— Щодо власних композицій, то їх у моєму будинку не так багато, усі вони швидко розкуповуються шанувальниками моєї творчості. Оскільки я не люблю одноманітності не лише у роботі, а й у повсякденному житті, то предмети інтер’єру часто мігрують по квартирі. Хочеться урізноманітнювати кожен день свого існування чимось неповторним та оригінальним. Тому все, що я бачу довкола себе, пропускаю через власне світобачення, додаю трохи абстракції і починаю гратися зі склом. Якщо у людини широке поле фантазії та уяви, то робота йде легко і не потребує значних зусиль. А навчитися цьому мистецтву, як і будь-якому іншому, зможе кожен охочий, було б тільки бажання.

Інна ФІЛІПЕНКО, «День»
Газета: 
Рубрика: