Кінь у нього може бути зеленим, зозуля — мати бюст Руслани Писанки, а коза — ходити по стінах вниз головою. Такою постає Україна в полотнах Володимира Кальненка, чия виставка проходить у галереї «Світлиця».
Це вже третя в Україні персональна виставка майстра. «Той, що пішки прийшов» — із натяком на власноручно зроблену та принесену з колишнього Ленінграда копію посмертної маски Тараса Шевченка. Усього було двадцять три виставки, і художник бадьоро сподівається перейти за третій десяток. Є підстави — хоча за день до відкриття Володимир Іванович відсвяткував своє 65-ліття, але власний оригінальний стиль в мистецтві знайшов не так давно. Мистецтвознавці назвали його «неофольклором».
Картини Кальненка не мають сюжету в його традиційному розумінні. Художник вільно поєднує тематично не зв’язані образи (голову коня, маківки й крихітну фігурку ангела, або керамічні свищики, хрести і язичницького божка), викликаючи в глядача вир асоціацій, підхльостуючи його уяву назвами: «... І тільки той коня осідлає, хто ще трохи в садку постоїть» або ж «Чатуй! (Старий цвинтар гончарів у Опішному)». Його картини — це химерні образи снів, у яких дійсність викручується неможливим чином і від цього стає простішою та зрозумілішою. Разом на виставці — 18 живописних робіт.
Єдине, з чим стилістично пов’язаний живопис Кальненка — це народна картина, але без декоративності на манір Приймаченко. Володимир розвиває не зовнішнє, а внутрішнє — образність народної картини, її зв’язок зі світом уяви. Художник творить живопис на суто українському культурному грунті, без чужорідних домішок — чи то в образах, чи то в просторових рішеннях, чи то в колориті. Якби потрібно було представити Україну в живописі чимось таким же неповторним, як брати Кличко в спорті чи борщ в кулінарії, слід було би взяти роботи Кальненка. Його живопис український — і за рівнем виконання, й за смисловим навантаженням — і при цьому професійний.
В юності Володимир Кальненко вважався одним із кращих в колишньому СРСР копіювальників визнаних майстрів пензля (на виставці можна побачити його копії Рембрандта й В. Сєрова, кожна вартістю під 100 тис. грн.) Як художник Володимир сформувався в місті на Неві. У 1970 р. закінчив Інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна, а в 1976—1986 роках викладав натурний живопис у Вищому художньо-промисловому училищі ім. В. Мухіної. Та завжди і всюди тематика його робіт була українською — від дипломної роботи «Гоголь» (1970 р., яка зникла із виставки в 1971 р.) до «Папа римський говорить українською» (2001 р., нині зберігається в м. Торонто, Канада).
Особлива тема — колорит робіт майстра. На початку свого творчого шляху художник наслідував народні картини («Кохання-кохання»), але тепер він дає кожному полотну чітку колористичну домінанту, причому інколи один-два кольори формують цілу картину. Як приклад — домінування глибокого синього в останніх роботах художника «...Летіла зозуля...» та «...Ой на Івана, ой на Купала...»
Із композицією Кальненко також поводиться вільно, відкидаючи всі види перспективи. Як у наскельних малюнках, як у руських мініатюрах, він розміром виділяє центральний смисловий образ. Решта просто обрамлюють і підкреслюють його (»...Ой ходив чумак сім літ»). Це інший вид авангарду — змішання образів, нагромадження ідей — який сьогодні досить часто використовується в живописі. Але художники нової генерації на позначення українства беруть пізні символи — орнаменти, державну чи козацьку символіку, літературні образи... Символіка Володимира Кальненка глибша і більш українська по суті: «герої» його картин — фольклорні образи, давніші за труди істориків, за літературу, і навіть за козацтво в усіх його видах.
Це не подвиг — бути патріотом у сучасній нам Україні, але Володимир Кальненко є ним. Значно важче було залишатися ним в Ленінграді, в 70—80 роках, ночами в майстерні збираючи українців для читання віршів Шевченка. Але Володимир Кальненко зробив і це. Його живописні полотна — наслідок творчого пошуку кількох десятиліть. В цьому його особливість...У художників ім’я або біжить поперед людини, перебільшуючи її талант, або, навпаки, талановитий митець не має тої слави, якої вартий. Так не має бути. Відкриймо для себе ім’я, колір і образи Володимира Кальненка, щоб наші сни стали яскравішими. Виставка триває до 8 лютого.
