Обидві гри закінчилися перемогами «Сокола», що виглядало дещо несподівано, враховуючи результати двох останніх сезонів, що стали для «Беркута» чемпіонськими. Але це лише на перший погляд. Інертність, котра спостерігалася в діях «беркутівців» пояснювалася ситуацією певної невизначеності, що складається зараз навколо цього клубу. Його хазяї цього року, вочевидь, збираються сконцентрувати зусилля і кошти на участь у виборчій кампанії, що, як відомо, є заняттям вельми витратним. Як це відіб’ється на долі команди, поки що передбачити складно. Але те, що пішов головний тренер Олександр Куликов, повернувся до «Сокола» один із результативних форвардів Василь Бобровников і перейшов до білоруської ХК «Гомель» кращий воротар Східно-Європейської ліги останніх років Євген Бруль є опосередкованим підтвердженням нестабільності ситуації в клубі. Буде дуже шкода, якщо «Беркут», котрий заслужив повагу багатьох київських уболівальників, утратить завойовані позиції.
«Сокіл», який давно пристосувався до подібного, у звітних матчах виглядав і більш активним, і більш організованим. Особливо в другій грі, котра завершилася форменим розгромом суперників з рахунком 8:2 (першу гру «Сокіл» виграв — 2:1). Приємно зазначити, що досить непогано виглядали досвідчені гравці команди Олецький, Бобровников, Овчинников, Млинченко, Бущан. Упевнену гру продемонстрував і молодий воротар Селіверстов. Щоправда, не можна зі стовідсотковою гарантією стверджувати, що київські клуби почнуть сезон саме в тому складі, в якому вони з’явилися перед публікою в контрольних матчах. Не виключено, що багато хто з хокеїстів ще розраховує перебратися до клубів Росії, а то й більш далекого зарубіжжя (хоч і там період комплектування добігає кінця). Вочевидь, такі плани в популярних гравців «Сокола» Дмитра Марковського і Олександра Зіневича, які були на трибунах серед глядачів. Бо допомога цих майстрів не завадила б рідній команді! Тим більше, що майбутній сезон обіцяє бути дуже непростим. На відміну від попередніх сезонів, аж три клуби збираються кинути виклик монополії киян на чемпіонський титул. Це «Металург» з латвійської Лієпаї, нещодавно очолений легендарним колись захисником збірної Радянського Союзу, олімпійським чемпіоном і чемпіоном світу Василем Первухіним. Це створений у міжсезоння ХК «Гомель» — амбіційний клуб, який приваблює непоганими умовами кращих хокеїстів Білорусі, а тепер і України. І, зрештою, дещо несподівано поповнив ряди Східно-Європейської ліги, хокейний клуб Московського університету, що раніше виступав у російській першій лізі і має в своєму складі декількох старших за віком, але досвідчених і добрих хокеїстів. Таким чином, можна передбачити, що в новому чемпіонаті різко зросте число матчів із непередбачуваним виходом. А це, своєю чергою, гарантує цікаву, безкомпромісну і видовищну боротьбу, яка завжди приваблює глядачів.
Проте і керівникам нашого хокейного господарства також треба потурбуватися про інтереси уболівальників. І навряд чи варто кивати при цьому на відсутність коштів. Принаймні можна розпочати з малого. Наприклад, дозволити собі надрукувати (та хоча б на принтері) десятків зо два афіш, що сповіщають про час і дату майбутніх поєдинків — і розклеїти їх на найближчих зупинках транспорту. Ефект, я певен, буде відчутним. Можна також полагодити систему радіофікації спорткомплексу «Авангард», щоб глядачам і журналістам не доводилося вгадувати склад команд та авторів забитих шайб крізь скрегіт, гарчання та шипіння, як це нерідко трапляється зараз. Все це, можливо, й дрібниці. Але саме з таких дрібниць і складається професійна праця хокейного менеджменту. Якщо, звичайно, ми хочемо, щоб український хокей із самодостатнього виду спорту знову перетворився на улюблену гру всього народу, як це було нещодавно. Лише за такого підходу з’явиться громадський інтерес, а з ним — і спонсорська підтримка.
