Єгор (Ігор) Лєтов — лідер групи «Гражданская оборона» — є однією з найяскравіших, але в той же час найсуперечливіших із скандальних особистостей в усьому пост-совковому андеграунді. Від його пісень паморочиться в голові, як від заклинань північного шамана, коли слова несуть інший, потаємний смисл, коли немає межі між високим прозрінням і банальним маренням. А, значить, сенсу препарувати рядки також немає. Вірші побудовано іншою, смислово-асоціативною мовою, і калейдоскоп тарабарщини, часом, обертається пронизливо ясним смислом. Варто, правда, додати: смислом для кожного своїм.
«Дуже, дуже талановитий поет, — говорив про нього Юрій Шевчук. — Правда, останнім часом його стало заносити кудись у політичному плані».
Минулого разу Лєтов приїздив до Києва зі своєю «Гражданской обороной» у травні, саме напередодні Дня перемоги. Музиканти, що вийшли на сцену з білими свастиками на чорних футболках, ударили в струни — Лєтов заспівав:
«И вновь продолжается бой,
И сердцу тревожно в груди,
И Ленин такой молодой.
И юный Октябрь впереди»
Цей «рожевощокий» марш часів розвиненого соціалізму колись був головним «хітом» на всіх партійно-комсомольських заходах. Може здатися дивним такий симбіоз фашистської та комуністичної символіки. Але тільки з незвички. Це колись, років п’ять або десять тому, в період масового прозріння, народ із здивуванням виявляв нерозривний духовний зв’язок фашизму та комунізму. Зараз можна дивуватися лише мірі відвертості всіляких виявів цього симбіозу.
Колись у творчості групи «ГО» було цікавим все. Цікавим було навіть погане звучання. Студія «Гроб-рекорд», що є, по суті, двома магнітофонами на квартирі Ігоря — Єгора, створила й розтиражувала той самий «звук-тріск», який є візитною карткою всієї групи. Але на те воно й панк-рок. Кажуть, що західні панки охоче купують наші електрогітари «Урал». Виявляється, їхня «ФендерА» не здатна витягувати такий само вишукано поганий звук. Але очевидно, що в творчості Лєтова цікаве лише минуле. Мабуть, звідси й усе це дешеве політиканство. На прес-конференціях він чомусь совається на стільці, й чогось закидає то одну, то іншу руку за голову. На руках — жовті гематоми від частих уколів.
«Прятались вены — искала игла,
Ликовали стрелы — порвалась тетива»
Але не це головне. Головне те, що творчість Лєтова завжди була органічна масовій депресії, і як дуже талановитий поет він є найбільш талановитим виразником її виявів. У зв’язку з цим цілком зрозуміла його популярність серед тих, у чиєму одязі переважає чорний колір. У неділю 13 грудня на сольному концерті Лєтова знову буде парад стомлених облич. Милий колись нігілізм об’єктивно переріс у найубогіші форми радикалізму. Найсумніше усвідомлювати, що не Єгор у тому винен. Він лише дзеркало. Лише дзеркало суспільної депресії, причини якої — передусім у посттоталітарному антилюдському устрої суспільства.
№239 11.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
