Шматочок Японії могли побачити кияни минулого тижня в Українському домі. Чому застати? Тому що йдеться про ікебану, японське традиційне мистецтво складання композицій із живих квітів. А зрізані квіти довго не живуть. Від сили дня два-три. Професор ікебани Ямада Мідорі, яка очолює філію інституту ікебани (школи Ікебоно) у країнах СНД, вважає, що і цей термін перебільшено. На виставці були представлені всі квіти, які на початок червня міг запропонувати Ботанічний сад імені О. Фоміна Національного університету імені Т. Шевченка. Вдень у малому виставочному залі Українського дому професор Ямамото зібрала своїх київських учениць курсів ікебани, які безкоштовно діють при японському посольстві, і вони склали ці букети з використанням техніки різної міри складності.
На відкритті виставки було тісно від відвідувачів і часом здавалося, що квіти починають задихатися. Крім того, кожен з творів, зроблених руками пані Ямади Мідорі та її учнів був настільки самодостатнім, що кожна з композицій вимагала окремої кімнати, і близьке сусідство з іншими ікебанами змінювало враження. А експонатів із квітів було багато. У них було присутнє немислиме, з нашого погляду, поєднання маку з герберою та листками конвалії, верби, чорнобривців і троянди, анемони і волошок, тобто суміш рослин різних порядків — тепличних, садових і польових.
В українському народі, зі слів першого радника Посольства Японії в Україні пана Ватанабе, виникає бажання заквітчати кожну ділянку землі, що пустує, але вам властиве прагнення до симетричності. На його думку, любов до квітів ріднить наші народи, а мистецтво ікебани дозволяє розкривати душу кожної рослини.
Пані Ямада Мідорі є професором Московського державного університету, де викладає японську мову. Вона вручила 14-ти київським випускникам першого року навчання курсів ікебани дипломи. Незважаючи на своє досить- таки високе становище в ієрархії знавців архаїчних мистецтв Японії, професор Мідорі продовжує брати участь у творчих змаганнях. Так, у 1998 році вона перемогла на конкурсі з ікебани серед професорів школи Ікебоно в Японії.
На виставці в Українському домі, крім композицій з живих квітів, створених за канонами школи Ікебоно, були представлені хайга самої Ямади Мідорі, каліграфічні роботи Тена Синьіті, а також роботи Київського клубу орігамі. Інформація, закодована в образах, була настільки насиченою, що для усвідомлення її відвідувачам треба було пройти експозицію декілька разів. І бажано — в супроводі кого-небудь із слухачів курсів. Юлія Степанова, з новеньким дипломом у руках, автор композиції, де оранжево-сонячна гербера поєднувалася з бузковою анемоною та зеленим листям папороті, розповіла, що їй дуже подобається пізнавати щось нове. Вона щойно закінчила КПІ, на курси ікебани прийшла після лекції про чайну церемонію. Інша культура, вважає дівчина, збагачує людину. В кутку експозиції пані Ямаду Мідорі оточили журналісти. На запитання: «Про що ви думаєте, коли складаєте свою композицію?» вона відповіла несподівано: «Ні про що. Я просто хочу, щоб це було красиво». Її найулюбленіші квіти — польові. «Я завжди радію можливості зібрати квіти у полі — приношу додому цілий оберемок. Але, на жаль, стебла таких рослин гнучкі. З них, звичайно, можна зробити композицію, але це буде ненадовго», — говорить вона.
До кінця вечора у залі стало просторіше і, здавалося, квіти нарешті змогли полегшено зітхнути. Тепер їм не треба було змагатися один з одним: кожна квітка жила своїм життям. Їх душі знайшли гармонію. Над ними витали знамениті паперові журавлики-орігамі, рухаючись в унісон їх диханню. «Квітів у композиції повинно бути небагато, і при складанні ікебани можна використати не більше трьох матеріалів», — сказала своє напутнє слово пані професор.
