Виставку «Політ у замкненому просторі» представили у Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького – у палаці Лозинського (вул. Стефаника, 3), і це вже друга упродовж року (у лютому у Музеї Пінзеля, що також є відділом ЛНГМ, відбулася виставка Качмара «Таїнство») отака, потужна, промоція ретроспекції художника, який, як зазначають у ЛНГМ, був «цілеспрямовано усунутий з актуального поля львівського мистецтва ще наприкінці 1970-х, натомість адекватно сприймався та отримав визнання десятиліття по тому на Заході».
«НА ВІСТРІ АКТУАЛЬНОЇ СВІТОВОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ»
«Це найкращий візуальний матеріал, що я коли-небудь досліджував, – наголошує куратор виставки «Політ у замкненому просторі» кандидат мистецтвознавства Богдан МИСЮГА. – Глибока філософія, трансформована у абстрактну форму. Це навіть не для аудиторії моїх ровесників. Переконаний, що все творилося у далекі 1970–1980-ті для молоді нашого часу».
Богдан Мисюга подякував публіці, котра прийшла на відкриття виставки Качмара, а людей прийшло, попри спеку і ковідні перестороги, чимало, і звернувся до неї так: «Шановні друзі галереї, фанати модернізму і ті, хто шанує неофіційне мистецтво». На думку мистецтвознавця, є дуже мало художників, у діапазоні творчості яких можемо сказати про величезний відбиток еволюції львівського мистецтва: «Ми завжди казали, що десь там, на Заході, стрімко розвивалися модернізм, постмодернізм, але ми ніколи не думали, що в Україні були інтелектуали, які також жваво рефлексували на події у світі. Властиво, ця виставка абсолютно руйнує стереотипи про те, що львівське мистецтво залишилося десь там, позаду, й що українське мистецтво не можна трактувати у світовому контексті. Ті твори, які ми бачимо, починаючи із середини1970-х років, говорять про те, що мистецький клімат у Львові завжди був на вістрі актуальної світової проблематики».
Також Богдан Мисюга зазначив, що ця виставка є й освітньою платформою нещодавно відкритого у Львові Музею модернізму, тому що цей музей створювався як експериментальний, і у процесі створення його виявилося дуже багато понять, які мистецтвознавці не знають, як інтерпретувати. «Виставка Ярослава Качмара – це шлях до розуміння того, що ми маємо у Музеї модернізму, як ми маємо змінити погляд на це, як навчитися розуміти абстракцію», – сказав Богдан Мисюга.
«ВСЕ, ЩО МИ БАЧИМО, – ЦІЛІСНІСТЬ»
Приємно, що серед присутніх на відкритті виставки були давні друзі художника. Приміром – диригент Роман ФИЛИПЧУК, про якого у Львові завжди говорять як про філософа і професіонала найвищого ґатунку.
«Мені здається, що метафора «Політ у замкненому просторі», яку обрав автор сьогоднішньої експозиції, – містить в собі багатошаровість, – зазначив Роман Филипчук. – Дозволю собі певні розмірковування, оскільки упродовж 43 років спілкувався з Ярославом. Я би другу половину метафори, яка говорить про замкнений простір, тлумачив подвійно. З точки зору польоту його ідей, його відчуттів – замкненості нема, вона розкрита у Всесвіті. А з точки зору отих перешкод, які він свого часу відчував… Можете собі уявити, що оцю красу називали «людиноненависницькою». Я впевнений, що художній талант, який оселився свого часу в ньому, відчув себе удома. Тому ця людина ніколи не мусила шукати щось і ніколи не мінялася. Все, що ми бачимо, – цілісність. З огляду не це бажаю Ярославові тривання якнайдовше творчих ідей. А те, що ми зараз бачимо, уже потрапило у розряд вічного. І ще хочу сказати про таке: якщо у такий непростий час так багато людей у масках прийшли на відкриття експозиції, це означає, що й вони мають красиві душі. Бажаю і автору, і глядачам втішатися красивим».
«ФІЛОСОФСЬКЕ БАЧЕННЯ»
Привітала Качмара з відкриттям експозиції й відома мистецтвознавець, критик та історик мистецтва Любов ВОЛОШИН: «Ярослав Качмар належить до числа художників, які дуже тривалий час, від 1970-х років, представляють львівське мистецтво. Він завжди є у руслі нових шукань львівського живопису, починаючи від сюрреалістичних його композицій, абстракції… Тобто, як справедливо зазначив Богдан Мисюга, про нас говорили, що ми – провінція, в ар’єргарді, а насправді ми рухалися у руслі світового мистецтва, і пан Ярослав – один із думаючих, дуже цільних у своєму мистецькому баченні художників. Я, звісно, зараз ще уважніше розгляну всі розділи виставки – етапи його творчості. А наразі хочу його привітати з тим, що він послідовний, має свої теми, свої змісти, своє бачення – філософське бачення. І я хочу колись розшифрувати, що він вкладає у свої твори».
ЩАСЛИВИЙ І ЗВОРУШЕНИЙ
«Я недаремно чекав усі ці роки, – зазначив у короткому слові Ярослав КАЧМАР. – Цих усіх робіт давно би могло вже не бути. Але я мріяв зустрітися із львівським глядачем – зустрітися в такому великому, об'ємному проєкті. Я щасливий. Хочу подякувати директорові Львівської галереї мистецтв Тарасові Возняку за довіру, бо за півроку відбулося дві великі мої виставки у Львівській галереї мистецтв».
Дякував Ярослав Качмар і кураторові виставки Богданові Мисюзі, і всьому колективу ЛНГМ, який працював над виставкою і завдяки якому художник спромігся показати «своє затворницьке життя», і рамарам, котрі доклалися до відновлення його робіт для експонування.
А присвятив Ярослав Качмар виставку «Політ у замкненому просторі» двом близьким людям – дідові Петру, котрий малого, 7-річного, Славка привіз зі села Конюшки-Королівські до Львівської картинної галереї і показав європейське малярство («І відтоді все й відбулося, в тім числі – були куплені перші акварельні фарби»), і дружині Оресті, яка «до всього мала терпіння і завжди морально підтримувала».
А особливе спасибі від Ярослава Качмара отримали гість із Флориди, який спеціально прилетів на відкриття виставки, також – гості з Генуї: «Я зворушений».
«ПОЛІТ У ЗАМКНЕНОМУ ПРОСТОРІ»
Виставка має чотири розділи, і це – ранній сюрреалістичний період творчості Качмара кінця 1970-х, органічна абстракція початку–середини 1980-х, тактильні експерименти кінця 1980-х – початку 1990-х та пошуки чистої форми на межі тисячоліть.
Приблизно 250 різноформатних живописних полотен глядач побачить уперше за 40 (!) років. Частину з них, як розповів «Дню» Богдан Мисюга, виставляли від початку 1990-х за кордоном, де ім'я Ярослава Качмара добре відоме.
Художникові – 66 років. Народився на Самбірщині (Львівська область). 1974-го закінчив відділення кераміки Львівського училища прикладного і декоративного мистецтва (тепер Коледж ім. Івана Труша. – Т.К.). Працює в кераміці, живописі, графіці та рисунку.
З 1994 року митець тісно співпрацює з Бюро художніх виставок Любліна (Польща). Має почесні медалі Міжнародної бієнале сучасного екслібрису в місті Мальборк (Польща) 2013 і 2015 рр. та Міжнародної трієнале «Малі графічні форми» у Лодзі 2014 р. (Польща). 2010-го був куратором Міжнародної бієнале графіки у Львові. 2020-го став першим українським художником, якого обрали членом журі в трієнале графіки в Лодзі.
Твори митця зберігаються у приватних, музейних і галерейних колекціях Чехії, Швеції, Норвегії, Німеччини, Польщі, Данії, Іспанії, Італії, США, Японії та Китаю.
Показ ретроспекції Ярослава Качмара триватиме у палаці Лозинського до 29 серпня, отож спробувати осягнути глибоку філософію митця, трансформовану в абстрактну форму, відчути його політ у замкненому просторі зможуть всі охочі – було б бажання.
Тим часом Львівська галерея мистецтв вже підготувала каталог з виставки. «Він вже пішов у друк», – розповів «Дню» Богдан Мисюга. І додав, що для більшості поціновувачів мистецтва чинна виставка Ярослава Качмара – цілковита terra incognita (невідома земля), бо художник представляє одне з прогресивних кіл альтернативної художньої культури Львова минулого сторіччя, що не увійшло в хрестоматійні анали новітньої історії: «Його творчість у ті роки – стрімка еволюція від сюрреалізму до абстрактного образу, а разом із тим – візуалізація непростої конфігурації тогочасного світогляду, де первинними є не наслідування дійсності, а інтелектуальне випередження її процесів».
